Категорія №8
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2011 року Справа № 2а-3264/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Агевича К.В.
при секретарі: Ворошило О.Є.,
за участю представників сторін від:
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.04.2011)
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Державної податкової інспекції в Артемівському районні міста Луганська про визнання дій протиправними, визнання протиправним наказу про проведення документальної невиїзної перевірки, -
ВСТАНОВИВ:
14 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Державної податкової інспекції в Артемівському районні міста Луганська (далі - ДПІ у Артемівському районі м. Луганська) з вимогами визнати протиправним наказ ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 12 березня 2011 року № 145 Про проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Альфа-Метал-Компані», визнати дії ДПІ у Артемівському районі м. Луганська щодо встановлення нікчемності правочинів здійснених TOB «Альфа-Метал-Компані» у грудні 2010 року вказані в акті перевірки від 17 березня 2011р. № 111/2320/34202711 – протиправними, визнати дії ДПІ у Артемівському районі м. Луганська щодо встановлення правопорушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані», викладені в акті перевірки від 17 березня 2011р. № 111/2320/34202711 та дії щодо складання акту перевірки за № 111/2320/34202711 від 17.03.2011р. – протиправними, зобов’язати ДПІ у Артемівському районі м. Луганська утриматися від вчинення певних дій, а саме використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» від 17.03.2011р. № 111/2320/34202711.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 16 березня 2011 року на адресу позивача, поштою, надійшов наказ ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 12 березня 2011 року № 145 Про проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Альфа-Метал-Компані» та повідомлення № 3464/10/2320, у якому взагалі відсутня дата початку перевірки та дати її закінчення. Посилався на те, що зі змісту вищевказаних наказу та повідомлення не можливо зрозуміти яка з невиїзних перевірок проводилась планова чи позапланова, оскільки ст.78 ПК України регулює порядок проведення позапланових перевірок, а в змісті наказу немає жодного посилання про позапланову перевірку. Зазначив, що в наказі від 12 березня 2011 року № 145 не вказано жодної обставини яка б могла стати підставою для проведення позапланової перевірки TOB «Альфа-Метал-Компані».
Позивачем вказано на те, що 18 березня 2011 року бухгалтер TOB «Альфа-Метал-Компані» Бєлан Тетяна Юріївна знаходилась в ДПІ у Артемівському районі м. Луганська з приводу взаємовідносин з ДП «Ровеньки - Антрацит» та ДП «Свердлов - Антрацит», на запитання, щодо перевірки TOB «Альфа-Метал-Компані» працівники аудиту податкового органу пояснили, що вручати акт перевірки не будуть, та його буде направлено на адресу підприємства поштою. Станом на 13 квітня 2011 року акт перевірки на адресу TOB «Альфа-Метал-Компані» не надходив.
Позивач вважає, що таким чином податковий орган позбавив платника податків права на отримання акту перевірки до його підписання, що є грубим порушенням п.п.17.1.6. п.17.1. ст.17 ПК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що 13 квітня 2011 року від його контрагента ВАТ «Локомотив-Ресурс» стало відомо про те, що ДПІ у Артемівському районі м. Луганська 17 березня 2011 року складено акт № 111/2320/34202711 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB «Альфа-Метал-Компані» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 р. Цей факт зафіксовано в акті № 669/23/13394822 про результати позапланової невиїзної перевірки ВАТ «Локомотив-Ресурс» здійсненої ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська 28.03.11р. За результатами акту перевірки № 111/2320/34202711 складеного ДПІ у Артемівському районі м. Луганська 17 березня 2011 року, встановлені порушення ведення податкового обліку ТОВ «Альфа-Метал-Компані» в частині вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97ВР. Встановлені порушення вимог:
- п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України.
- п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 р.
- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97ВР.
Позивачем вказано, що перевіркою також встановлено, що операції з придбання та продажу товарів здійснені ТОВ «Альфа-Метал-Компані» у грудні 2010 року є нікчемними у розумінні статей 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України.
Вважає, що з такими висновками податкового органу також неможна погодитися, оскільки вони безпідставні, неправомірні та не відповідають нормам діючого законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце слуханя справи повідомлявся належним чином. На адресу суду надійшло від представника відповідача заперечення з доданими ксерокопіями документів, але не підписані представником відповідача, відповідно до яких представник відповідача з вимогами позову не погодився, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав викладених у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Державна податкова адміністрація України, до складу якого входить ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, є одним із органів державної виконавчої влади. Відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.
Право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 03.03.2006 року, номер запису про державну реєстрацію 1 382 102 0000 007987, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А00№ 713217.(а.с.8)
TOB «Альфа-Метал-Компані» є платником податків та зборів і перебуває на обліку в ДПІ у Артемівському районі м. Луганська) з 06.03.2006 року згідно довідки про взяття на облік платників податків № 4-ОПП від 06.03.2006 року № 4509.(а.с.9)
TOB «Альфа-Метал-Компані» є платником податку на додану вартість з 06.04.2006 року, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17049035 виданого ДПІ у Артемівському районі м. Луганська 06.04.2006 року, індивідуальний податковий номер 342027112337.(а.с.11).
Стаття 78 Податкового Кодексу України містить перелік підстав для здійснення податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки, яка в тому числі відповідно до п. 78.1.1. може здійснюватися за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 73.3. ст. 73 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Так постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1245 затверджено «Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі - Порядок).
У пунктах 9-15 Порядку зазначено, відповідно, наступне.
Органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.
Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.
У запиті зазначаються:
посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;
підстави для надіслання запиту;
опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє:
наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації;
наявність інформації в системі органів державної податкової служби;
відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку.
Письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, а в разі направлення в електронному вигляді з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби - у разі надходження сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку.
Суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України.
У разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.
Відповіді на запити щодо надання податкової інформації від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування надаються протягом одного місяця, якщо інше не передбачено законом.
Лист суб'єкта інформаційних відносин, що надсилається на запит органу державної податкової служби, повинен містити:
номер та дату запиту органу державної податкової служби, на який надається відповідь;
інформацію, що запитується органом державної податкової служби.
У разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
ДПІ у Артемівському районі м. Луганська листом №3084/10/23-20 від 03.03.2011 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», на підставі п.73.3, ст.73 та відповідно до п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст.20 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VІ, запропоновано TOB «Альфа-Метал-Компані» надати в десятиденний термін з дня отримання запиту за адресою: м. Луганськ, вул. Тімірязєва, 12-а, пояснення та їх документальне підтвердження формування податкового кредиту та податкового зобов'язання згідно декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010р. та січень 2011р. відповідно до документів бухгалтерського та податкового обліку.(а.с.43). У тексті запита відсутні визначення підстав згідно ст. 73 Податкового Кодексу України та п.п. 10,12 Порядку, що на думку суду звільнює позивача від обов’язку надання відповіді відповідачу. Даний запит, відповідно до пояснень представника позивача та наданої відповідачем ксерокопії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с 40), позивачем отримано саме 14.03.2011.
Але ще, як свідчать матеріали справи, 12 березня 2011 року В.о. начальника ДПІ у Артемівському районі м. Луганська Л.В. Гавриш видано наказ «Про проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» на підставі ст..78,79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями).(а.с.42) Які саме підстави для проведення перевірки у наказі не зазначено, але визначено період перевірки – з 14.03.11 по 15.03.11. Даний наказ разом з повідомленням № 3464/10/2320 про проведення документальної невиїзної перевірки (а.с. 41) отримано позивачем відповідно до пояснень представника позивача лише, 16.03.2011 – вже після проведення перевірки, а направлено відповідачем на адресу позивача, відповідно до наданого реєстру відправлених листів, 14.03.2011 (а.с. 44), тобто у день початку перевірки. Таким чином відповідачем у даному випадку не дотримано приписи та абз.2 п. 78.4 ст. 78 Податкового Кодексу України, яким право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та ч.2 ст.79 Податкового Кодексу України відповідно до якої документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов’язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України і позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.(Лист ВАСУ від 24.12.2010 №1844/11/13-10)
Ухвалою суду від 18.04.2011 судом від відповідача витребовувався акт № 111/2320/34202711 від 17.03.2011 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Альфа – Метал - Компані» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, але даний акт відповідачем до суду не було надано, про причини суд не повідомлено.
Відповідно до ч.6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Приписами ст. 86 податкового Кодексу України передбачено наступне.
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.
У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.
У судовому засіданні не знайшло свого підтвердження надіслання (вручення) акту перевірки позивачу, що унеможливило своєчасне подання ним заперчень до акту. Податкове повідомлення - рішення відповідачу не надсилалось. Це в свою чергу вказує на недотримання відповідачем вимог п.п. 86.4.,86.7. та 86.8. ст. 86 Податкового Кодексу України щодо офомлення та реалізації результатів перевірки.
Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
П.75.1.2 ст. 75 Податкового Кодексу України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Податковим органом не доведено виконання приписів п. 75.1.2 ст. 75 Податкового Кодексу України, щодо проведення перевірки на підставі визначених Податковим Кодексом України документів.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність
надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
В акті № 669/23/13394822 про результати позапланової невиїзної перевірки ВАТ «Локомотив-Ресурс» здійсненої ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська 28.03.11р. йдеться про акт перевірки № 111/2320/34202711 складений ДПІ у Артемівському районі м. Луганська 17 березня 2011 року, яким встановлені порушення ведення податкового обліку ТОВ «Альфа-Метал-Компані» в частині вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97ВР., перевіркою також встановлено, що операції з придбання та продажу товарів здійсненні ТОВ «Альфа-Метал-Компані» у грудні 2010 року є нікчемними у розумінні статей 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України та порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такий правочин свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 17 березня 2011 року. про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених позивачем з контрагентами, відсутні.
Але суд звертає увагу позивача на те, що пунктом 13 Листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.09р. № 1619/10/13-09 "Відносно застосування норм процесуального права" визначено, що акти (довідки) перевірок не є рішеннями суб'єкта власних повноважень, не тягнуть виникнення прав та обов'язків осіб або суб'єктів владних повноважень, а отже не породжують правовідносини і не можуть бути предметом спору, а відповідно і висновки зроблені в них.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Проаналізувавши матеріали справи та приписи чинного законодавства України, суд вважає дії ДПІ у Артемівському районі м. Луганська щодо проведення такої перевірки підприємства позивача протиправними, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п.79.1. ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, обов’язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є:
1. наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України;
2. надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо видання наказу від 12 березня 2011 року №145 «Про проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Альфа-Метал-Компані» та дії щодо складання акту перевірки за №111/2320/34202711 від 17.03.2011.
Виходячі із висновків суду про те, що дії відповідача щодо складання акту перевірки за №111/2320/34202711 від 17.03.2011 є неправомірними, то відповідно, підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача утриматись від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" від 17.03.2011 №111/2320/34202711.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, позовні вимоги не містять майнового характеру, а позивачем згідно платіжного доручення №821 від 07 квітня 2011 року сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн., суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 1,70 грн.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Державної податкової інспекції в Артемівському районні міста Луганська про визнання дій протиправними, визнання протиправним наказу про проведення документальної невиїзної перевірки задовольнити частково.
Визнати протиправним наказ Державної податкової інспекції в Артемівському районні міста Луганська від 12 березня 2011 року №145 «Про проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Альфа-Метал-Компані» та дії щодо складання акту перевірки за №111/2320/34202711 від 17.03.2011.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Артемівському районні міста Луганська утриматись від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" від 17.03.2011 №111/2320/34202711.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17 травня 2011 року.
СуддяК.В. Агевич