ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2011 р.  Справа № 7354/11

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді                                             Коваля Р.Й.,

суддів                                                                   Пліша М.А.,

                                                                             Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Берегівської районної державної адміністрації про стягнення інфляційних втрат через невиконання грошового зобов’язання,-

В С Т А Н О В И Л А :

01.02.2011 року ОСОБА_2 звернувся в Закарпатський окружний суд із зазначеним позовом до Берегівської районної державної адміністрації про стягнення інфляційних втрат через невиконання грошового зобов’язання, в якому зазначив, що постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2008 року, яка набрала законної сили, було визнане незаконним розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації про звільнення його з роботи, поновлено його на посаді начальника відділу охорони здоров’я Берегівської районної державної адміністрації і стягнуто з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду на загальну суму 11164 грн.

Постанова суду до даного часу не виконана, тому позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати за 35 місяців, тобто за період з 04.03.2008 року по 01.01.2011 року, на загальну суму 5641 грн.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_2, який вважає, що суддею при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апелянт просив скасувати ухвалу судді першої інстанції та направити справу до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає задоволенню,  з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позовна вимога стосується виконання судового рішення щодо поновлення позивача на роботі та виплати грошової суми, у зв’язку з чим заявнику слід звернутися до суду, який виніс дане рішення в порядку розділу V Кодексу адміністративного судочинства України або до органу державної виконавчої служби, якщо був виданий виконавчий лист і відкрито виконавче провадження, або зі скаргою на дії ДВС, якщо є порушення прав та інтересів позивача як стягувача, у зв’язку з чим дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Між тим вказаний висновок судді суду першої інстанції слід вважати хибним і неправильним, виходячи з наступного.

Як зазначено у статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України, цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України і поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Визначення терміну «публічна служба» дане в пункті 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Із позовної заяви ОСОБА_2 та постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2008 року слідує, що останній проходив державну службу на посаді начальника відділу охорони здоров’я Берегівської РДА. Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації від 25.10.2007 р. його було звільнено із займаної посади на підставі ст. 40 ч. 1 п. 3 КЗпП України.

Вважаючи зазначене звільнення незаконним, ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою до Берегівського районного суду Закарпатської області. Постановою цього суду від 04 березня 2008 року його позов задоволено: визнано незаконним розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 25.10.2007 р. про звільнення ОСОБА_2 з роботи, його поновлено на попередньо займаній посаді і на його користь стягнуто з відповідача 6164 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набрало законної сили, однак до даного часу не виконане, у зв’язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення інфляційних втрат.

Із зазначеного можна зробити висновок, що даний спір пов’язаний з проходженням позивачем публічної служби, оскільки формула «спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби» охоплює весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби, зокрема й спори щодо відмови у прийнятті громадянина на публічну службу, про поновлення на посаді, про стягнення заборгованості із заробітної плати тощо.

Перелік підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі передбачений частиною першою статті 109 КАС України; даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Мотивуючи своє рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справ, суддя суду першої інстанції вказав, що позивачу слід звернутися до суду, який виніс дане рішення, в порядку адміністративного судочинства і одночасно зазначив, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначені суддею підстави протирічать одна одній і не грунтуються на правових засадах, оскільки наслідком першої є повернення позовної заяви позивачеві відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 108 КАС України, а наслідком другої є відмова у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Крім того, суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано, що на час постановлення рішення – 04 березня 2008 року ще не розпочав свою діяльність Закарпатський окружний адміністративний суд і Берегівський районний суд розглядав дану справу як адміністративний суд відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що суддя суду першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, чим було створено перешкоду позивачу для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 та п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції має право скасувати її і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала судді суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, а відтак ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року про відмову у відкритті провадження у справі № 2а-0770/397/11 – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.  

Головуючий суддя                                                                             Р.Й. Коваль

Судді                                                                                                             М.А.Пліш

                                                                                                                     Н.М.Судова-Хомюк