ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2011 р. Справа № 4247/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.
суддів Пліша М.А.,
Судової-Хомюк Н.М.
при секретарі судового засідання Ільницькій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги вико-навчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі за позовом першого заступника прокурора м. Івано-Франківська до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франків-ської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2, про визнання незаконними п.3.14 рішення від 26.11.2009 р. № 596 та рішення від 29.06.2010 р. № 161-LV,-
В С Т А Н О В И Л А :
21.07.2010 року перший заступник прокурора м.Івано-Франківська звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним п.3.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.11.2009 р. № 596 «Про матеріали управління архітектури та містобудування» та рішення Івано-Франківської міської ради від 29.06.2010 р. № 161-LV «Про розгляд протесту заступника прокурора на п.3.14 рішення виконавчого комітету міської ради від 26.11.2009 р. № 596».
Позовні вимоги мотивує тим, що прокуратурою м.Івано-Франківська проведено перевірку за зверненням ОСОБА_3 щодо додержання вимог чинного законодавства у сфері містобудування виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради. Під час перевірки встановлено, що 26.11.2009 року останнім прийнято рішення № 596 «Про матеріали управління архітектури і містобудування виконавчого комітету міської ради», відповідно до пункту 3.14 якого громадянину ОСОБА_2 дозволено влаштування внутрішньої перегородки у приміщенні громадського призначення на вул.Старозамковій, 2 в м.Івано-Франківську. Оскільки зазначене приміщення є пам’яткою архітектури та містобудівництва місцевого значення і на нього поширюється правовий режим об’єкта культурної спадщини, то пункт 3.14 вказаного рішення за відсутності висновків органів культурної спадщини є неправомірним.
За результатами перевірки, з метою усунення виявлених порушень 31.05.2010 року першим заступником прокурора м. Івано-Франківська внесено протест за № 271 вих-10 на пункт 3.14 зазначеного рішення. Рішенням Івано-Франківської міської ради № 161-LV від 29.06.2010 року «Про розгляд протесту заступника прокурора на пункт 3.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 596 від 26.11.2009 року» протест відхилено. Вважаючи, що пункт 3.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 596 від 26.11.2009 року та рішення Івано-Франківської міської ради № 161-LV від 29.06.2009 року суперечать вимогам чинного законодавства України, прийняті з перевищенням повноважень органу місцевого самоврядування, перший заступник прокурора просить позовні вимоги задовольнити.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року позов першого заступника прокурора м.Івано-Франківська задоволено повністю. Скасовано пункт 3.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.11.2009 року № 596 «Про матеріали управління архітектури та містобудування» та рішення Івано-Франківської міської ради від 29.06.2010 року № 161- LV «Про розгляд протесту заступника прокурора».
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку. Покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин справи і те, що постанова прийнята з порушення норм процесуального та матеріального права, обоє просять зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову першого заступника прокурора м.Івано-Франківська відмовити.
Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради свою апеляційну скаргу моти-вує тим, що об’єкт, на якому дозволено встановлення перегородки – заклад громадського харчування «Пиріжкова хата», не є об’єктом культурної спадщини, а є прибудовою до пам’ятки архітектури місцевого значення по вул.Старозамковій, 2 в м.Івано-Франківську та не становить цінності як пам’ятка архітектури місцевого значення. Тому встановлення перегородки відповідно до пункту 3.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.11.2009 року № 596 «Про матеріали управління архітектури та містобудування» не потребує висновків та погодження органів культурної спадщини в порядку, передбаченому Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 в апеляційній скарзі навів доводи, аналогічні доводам, зазначеним в апеляційній скарзі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 26.11.2009 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради на підставі розгляду звернення ОСОБА_2 було прийнято рішення № 596 «Про матеріали управління архітектури і містобудування виконавчого комітету міської ради». Відповідно до пункту 3.14 вказаного рішення ОСОБА_2 дозволено влаштування внутрішньої перегородки в приміщенні громадського призначення на вул.Старозамковій, 2 в м.Івано-Франківську.
Вважаючи, що пункт 3.14 вказаного рішення не відповідає вимогам законодавства, 31.05.2010 року заступником прокурора м. Івано-Франківська на ім’я міського голови м.Івано-Франківська було внесено протест за № 271 вих-10, яким було запропоновано розглянути даний протест та скасувати п. 3.14 вищезазначеного рішення. Протест обгрунтовано тим, що на приміщення громадського призначення по вул.Старозамковій, 2 в м.Івано-Франківську поширюється правовий режим об’єкта культурної спадщини. Тому є неправомірним прийняття рішення про влаштування внутрішньої перегородки у даному приміщенні за відсутності будь-яких висновків органів культурної спадщини.
Рішенням Івано-Франківської міської ради № 161-LV від 29.06.2010 року «Про розгляд протесту заступника прокурора на пункт 3.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 596 від 26.11.2009 року» протест відхилено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приміщення громадського призначення по вул.Старозамковій, 2 в м.Івано-Франківську є пам’яткою архітектури і містобудівництва місцевого значення і на нього поширюється правовий режим об’єкта культурної спадщини. Тому пункт 3.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 26.11.2009 року № 596 «Про матеріали управління архітектури і містобудування виконавчого комітету міської ради» про дачу дозволу на влаштування внутрішньої перегородки у даному приміщенні за відсутності висновків органів культурної спадщини є неправомірним.
А відтак є правомірними вимоги протесту заступника прокурора м. Івано-Франківсь-ка за № 271 вих-10 від 31.05.2010 року про скасування пункту 3.14 зазначеного рішення.
Як зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, протест позивача був розглянутий неналежно і, приймаючи рішення № 161-LV від 29.06.2010 року «Про розгляд протесту заступника прокурора на пункт 3.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 596 від 26.11.2009 року», Івано-Франківська міська рада не зазначила будь-яких мотивів, з яких нею даний протест було відхилено, та обставин, з яких виходила рада при прийнятті вказаного рішення.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є вірним, так як він відповідає нормам права, встановленим обставинам справи та знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об’єкт культурної спадщини – визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об’єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Згідно пункту 7 частини 2 статті 6 цього Закону до повноважень органів культурної спадщини місцевого самоврядування належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам’ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об’єктів культурної спадщини.
Статтею 37 вказаного Закону встановлено, що будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об’єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об’єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
Те, що приміщення по вул.Старозамковій, 2 в м.Івано-Франківську є пам’яткою архітектури місцевого значення, судом встановлено на підставі розпорядження № 238-р від 26.05.1981 року виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів «Про погодження переліку пам’яток архітектури і містобудівництва місцевого значення» на виконання наказу Держбуду УРСР від 25.09.1979 р. № 202 «Про доповнення переліку пам’яток архітектури і містобудівництва Української РСР, що охороняються державою» погоджено перелік ново виявлених пам’яток архітектури і містобудівництва місцевого значення згідно з додатком, куди включено й приміщення будівлі по вул.Старозамковій, 2 в м.Івано-Франківську, яка споруджена в XVII-XIX ст., як пам’ятку архітектури місцевого значення; останній присвоєно охоронний номер –306 ІФ.
Крім того, 30.12.2002 року між Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської області та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено охоронно-орендний договір №1 на використання пам’ятки архітектури – будівлі колишнього монас-тиря Тринітарів, вул.Старозамкова, 2, м.Івано-Франківськ.
Із пункту 2 даного договору, графічної його частини (а.с. 8 та 7 зворот) та робочих креслень проекту влаштування внутрішньої перегородки в приміщенні громадського при-значення на вул.Старозамковій, 2 в м.Івано-Франківську (а.с. 164) видно, що влаштування внутрішньої перегородки в приміщенні громадського призначення на вул.Старозамковій в м.Івано-Франківську стосується приміщення пам’ятки площею 68,9 кв.м (на графічній частині договору воно заштриховане й показане як складські приміщення).
10.06.2008 року Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківсь-кої області управління містобудування та архітектури головного управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства на вказаний об’єкт культурної спад-щини виготовлено паспорт об’єкта культурної спадщини.
Як слідує із листа державного науково-реставраційного управління, управління містобудування та архітектури облдержадміністрації № 15/07-6 від 15.03.2010 року, вказана будівля перебуває у них на балансі як пам’ятка архітектури місцевого значення; охоронний номер 306-ІФ.
Управління культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації своїм листом № 163/01-8/09 від 22.04.2010 року підтвердило, що будівля за адресою вул.Старозамкова, 2 в м.Івано-Франківську є пам’яткою архітектури місцевого значення і занесена до реєстру пам’яток культурної спадщини під № 306-ІФ як монастир Тринітаріїв 1732 р. Воно також зазначило, що споруда, в якій розміщується кафе «Пиріжкова хата» розміщене у добудові до пам’ятки значно пізнішого походження двох періодів будівництва. За інформацією Державного науково-реставраційного управління (лист від 19.02.2010 № 9107-6) зазначена прибудова є невід’ємною частиною пам’ятки архітектури. У зв’язку з тим, що орган охорони культурної спадщини не має чіткого розмежування частин приміщення кафе щодо належності до пам’ятки архітектури та визначення можливості проведення робіт у споруді, підготовлено звернення до Державного науково-реставраційного управління від 19.02.2010 року № 05-Д з рекомендацією проведення архітектурно-археологічного наукового обстеження. Після представлення звіту про проведене архітектурно-археологічне наукове обстеження частини будівлі та проекту на проведення ремонтно - реставраційних робіт, відділ охорони культурної спадщини і музейної роботи управління культури обласної державної адміністрації розгляне можливість погодження проведення робіт в пам’ятці.
Те, що вказана будівля є пам’яткою культурної спадщини, підтвердило й управління містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (лист від 14.09.2010 року № 0-15/60). Воно також зазначило про необхідність виконання вимог статей Закону України «Про охорону культурної спадщини», зазначених в листі управління культури облдержадміністрації від 19.02.2010 року № 05-Д для подальшого вирішення питання доцільності влаштування згаданої у заяві перегородки. Зміни в розплануванні об’єкта – пам’ятки культурної спадщини, чи окремих його приміщень потрібно визначати лише обґрунтованими доконечними потребами експлуатації та збереження (п.1.4.ДБН В.3.2–1-2004).
Крім того, інспекція Державного архітектурного-будівельного контролю у Івано-Франківській області своїм листом від 26.04.2010 року № 7/9/01-22/360 повідомила, що ними була проведена перевірка за запитом прокуратури, в ході чого було встановлено, приступити до виконання будівельних робіт по влаштуванню цегляної перегородки між приміщеннями кафе «Пиріжкова хата» і будинком № 2 по вул.Старозамковій можливо тільки після отримання в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області дозволу на виконання будівельних робіт. Однак, станом на 26.04.2010 року туди ніякі документи з цього приводу не подавалися, тому роботи з влаштування вищевказаної перегородки заборонені.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції також вірно встановлено наявність у заступника прокурора повноважень на здійснення нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами та їх виконавчими органами, опротестування цих рішень та звернення до суду із заявою про визнання акта незаконним у разі відхилення протесту, що передбачено ст.ст. 1, 20, 21 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, прийшов до вірного висновку про підставність вимог прокурора, повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2a-2635/10/0970, – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : Р.Й. Коваль
Судді: М.А. Пліш
Н.М. Судова-Хомюк
Ухвала складена в повному обсязі 06 травня 2011 року.