Справа №  1-51/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«28»квітня 2011 року                                                                               м. Київ

          Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого –судді Косик Л.Г.,

при секретарі Яблонській І.К.,

за участю прокурорів Літавського Т.В., Тимчука В.В., Паламарчук Я.А.,

захисника –адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, освіта неповна середня, не працюючої, не заміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину, яка не має реєстрації та тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, згідно ст. 89 КК України не судимої,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України,

встановив :

ОСОБА_2 з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження 12 березня 2010 року о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 5 по вул. Литвиненко-Вольгемут в м. Києві, за попередньою змовою між собою, з метою відкритого викрадення чужого майна, застосували до потерпілого ОСОБА_3 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я. Так, особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження виривала з руки потерпілого мобільний телефон «Нокіа 1110», а ОСОБА_2 ударила його по руці, внаслідок цих дій, вони разом викрали зазначений телефон з сім-карткою, на рахунку якої було 15 гривень, що належали ОСОБА_4, а всього на загальну суму 250 гривень.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, визнала повністю та пояснила, що вона дійсно 12.03.2010 року, приблизно об 11 годині, проходячи біля кафе «Святкове», яке розташоване по вул. Литвиненко-Вольгемут, 3 в м. Києві, зустрілась зі своєю знайомою ОСОБА_5, з якою пішла в кафе «Святкове», де разом вживали спртні напої. В кафе до них підсів раніше незнайомий чоловік, який назвався ОСОБА_3 та який також вживав з ними спиртні напої. Коли в них закінчились гроші, ОСОБА_3 запропонував сходити в ломбард та закласти його золоту обручку. Вона з ОСОБА_5 на це погодились. 12.03.2010   року,   приблизно   о   12   годині    15   хвилин,   вона   разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вийшли з вказаного кафе, направившись в ломбард, розташований по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5 в м. Києві. Тим часом ОСОБА_3 пішов попереду них та зайшов у вказаний ломбард, а вона разом з ОСОБА_5 відстали від нього. Знаходячись біля зазначеного будинку вони побачили раніше їй незнайомого малолітнього ОСОБА_3, який йшов та розмовляв по мобільному телефону. ОСОБА_5 запропонувала їй забрати у ОСОБА_3 мобільний телефон. На це вона погодилась, і разом з ОСОБА_5 підійшла до останнього та ОСОБА_5 вирвала з руки потерпілого мобільний телефон «Нокіа-1110», а вона долонею правої руки вдарила ОСОБА_3 по правій руці, в якій останній тримав даний мобільний телефон. Від цього удару ОСОБА_3 розжав свій кулак, після чого ОСОБА_5 забрала мобільний телефон. Після цього вони пішли до ломбарду. При вході в ломбард ОСОБА_5 передала їй зазначений мобільний телефон, щоб вона його десь заховала. Вона поклала вказаний мобільний телефон під ковдрою при вході в ломбард. Після цього ОСОБА_5 пішла на вулицю, а вона залишилась в ломбарді. Через деякий час вона захотіла вийти з вказаною ломбарду, однак   при   виході   її  затримали  дві   раніше  незнайомі жінки,   які   почали   її   та ОСОБА_5 звинувачувати, що вони забрали у  ОСОБА_3 мобільний телефон. Після цього вона почала кричати, що нічого в нього не забирала. В цей час з приміщення перукарні, яка розташована поруч з ломбардом, вийшла раніше їй не знайома жінка, яка запитала що трапилось. Жінки розповіли їй все, після чого жінка під ковдрою знайшла мобільний телефон та передала його жінкам, після чого вона та ОСОБА_5 втекли.

Крім повного визнання своєї вини, вина підсудної ОСОБА_2 підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_6, даними під час досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні, про те, що 12.03.2010 року її син ОСОБА_3 зателефонував їй на мобільний телефон і повідомив про те, що в нього наглядно йому знайома ОСОБА_5 та раніше йому незнайома ОСОБА_2., забрали мобільний телефон «Нокіа-1110», який вона купила в січні 2010 року на радіоринку, розташованому по вул. Ушинського, 12-Л в м. Києві за 200 гривень. Також у вказаному мобільному телефоні знаходилась сім-картка оператору мобільного зв'язку «Лайф»ціною 35 гривень, на рахунку знаходилось 15 гривень. Їй також відомо, що раніше їй незнайомі жінки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заступилися за її сина та повернули йому вказаний мобільний телефон. Також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 викликали працівників міліції, яким повідомили про вчинений відносно її сина злочин.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, даними під час досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні, про те, що 12.03.2010 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, він проходив по вул. Литвиненка-Вольгемут, 5 в м. Києві. Проходячи біля вказаного будинку до нього підійшли наглядно йому знайома ОСОБА_5 разом з раніше йому незнайомою ОСОБА_2, та ОСОБА_5 схопила руками за йото мобільний телефон «Нокіа-1110», який він тримав в правій руці. В цей час ОСОБА_2 вдарила його по правій руці своєю долонею. Від болі він випустив з руки вказаний мобільний телефон та ОСОБА_5 забрала в нього вказаний мобільний телефон. Після цього він почав кричати, що покличе міліцію. Ллє ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 не звернули на це увагу та зайшли в ломбард, розташований у вказаному будинку на першому поверсі. Тим часом він підбіг до кіоску «Вітекс», розташованому біля будинку № 5 по вул. Литвиненка-Вольгемут в м. Києві та почав кликати на допомогу жінок, які працювали в цьому кіоску, розповівши їм про те, що в нього забрали мобільний телефон. Після цього раніше йому незнайомі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пішли до ломбарду, а він їм вказав на ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які відкрито викрали в нього даний мобільний телефон. Коли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали говорити останнім, щоб вони повернули мобільний телефон, то якась жінка знайшла під ковдрою захований ОСОБА_2 мобільний телефон. Після нього ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 втекли.

Показаннями свідка ОСОБА_9, даними під час досудового слідства, та дослідженими у судовому засіданні, про те, що 12.03.2009 року, приблизно в 12 годин 40 хвилин, до кіоску де вона працює продавцем підбіг раніше їй незнайомий малолітній ОСОБА_3 і почав кричати, що дві жінки в нього забрали мобільний телефон. Годі вона разом з другим продавцем вказаного кіоску гр-нкою ОСОБА_8 викликали працівників міліції та направились в ломбард, па який вказав малолітній ОСОБА_3, пояснивши, що жінки, які його пограбували, зайшли в цей ломбард. Зайшовши у вказаний ломбард малолітній ОСОБА_3 вказав їм на раніше незнайомих ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Тоді вона разом з ОСОБА_8 почали говорити останнім, щоб вони повернули малолітньому ОСОБА_3 його мобільний телефон. Однак ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 почали кричати, що нічого вони в нього не брали. Але вони сказали, що не випустять їх з приміщення, поки вони не повернуть вказаний мобільний телефон. В той час з приміщення перукарні, розташованої біля вказаного ломбарду, вийшла раніше їй незнайома жінка, яка знайшла під котрою перед вхідними дверима до ломбарду мобільний телефон «Нокіа-1110», який був відкрито викрадений у малолітнього ОСОБА_3 Після цього вони віддали вказаний мобільний телефон малолітньому ОСОБА_3 Потім ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 втекли. Через деякий час приїхали працівники міліції, які прийняли пояснення у потерпілих ОСОБА_3 та його матері, яка також підійшла до місця скоєння злочину (а.с. 36).

Аналогічними показаннями свідка ОСОБА_8 даними під час досудового слідства, та дослідженими у судовому засіданні (а.с. 37).

Крім цього, вина підсудної ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується наступними дослідженими та проаналізованими судом письмовими доказами, зокрема:

- протоколом огляду та вилучення від 12.03.2010 року, згідно якого у ОСОБА_6 було вилучено та оглянуто мобільний телефон «Нокіа-1110»та сім-картку оператора мобільного зв'язку «Лайф», якими відкрито заволоділи ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 (а.с. 25);

- протоколом огляду предметів від 15.03.2010 року (а.с. 26);

- постановою про визнання речових доказів від 15.03.2010 року (а.с.27);

протоколом очної ставки від 16.03.2010 року, проведеної між підозрюваною ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_3, згідно якої останній підтвердив покази дані ним раніше (а.с. 67);

- протоколом очної ставки від 16.03.2010 року, проведеної між підозрюваною ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3, згідно якого останній підтвердив покази, дані ним раніше (а.с. 68).

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину доведена в повному обсязі.  

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я  потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.  

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, дані про особу підсудної, зокрема, її молодий вік, те, що вона осудна, незаміжня, працездатна, в останні роки офіційно не працювала, на обліку як безробітна не перебувала, проживала з малолітньою дитиною –сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, який на даний час проживає з її матір’ю ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка є особою похилого віку,  згідно ст. 89 КК України не судима, за місцем утримання характеризується посередньо, згідно з даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, на обліку у лікаря психіатра не перебуває.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 66 КК України обставинами, що пом’якшують покарання, суд вважає щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому, наявність у неї матері похилого віку та малолітньої дитини.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 67 КК України є вчинення злочину відносно малолітнього та вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи викладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудної ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити їй покарання у виді позбавлення волі, але беручи до уваги наявність кількох обставин, що в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і пом’якшують покарання, а також враховуючи особу підсудної, конкретні обставини справи та роль підсудної у вчиненому злочині, а також відсутність претензій з боку потерпілих до підсудної, суд вважає можливим застосувати ч. 1 ст. 69 КК України і призначити ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженій ОСОБА_2 обчислювати з 15 березня 2010 року.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишити у виді взяття під варту для подальшого утримання в Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Нокіа-1110» з сім-карткою оператору мобільного зв’язку «Лайф», які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6 (а.с.32) залишити останній за належністю.

Вирок суду може бути  оскаржений в Апеляційний суд міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженою в той самий строк з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя:                                                                                 Л.Г. Косик