Справа №  1-190/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«15»квітня 2011 року                                                                                            м. Київ

          Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого –судді Косик Л.Г.,

при секретарях Яблонській І.К., Плетньовій О.А.,   

за участю прокурора Дудка Є.В.,

захисника –адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, не працюючого, ніде не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 20.06.1996 року вироком Ленінського районного суду м. Києва за ч. 3 ст.101, ч.2 ст. 141, ч. 1 ст.82, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) на 10 років позбавлення волі; 24.05.2004 року вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ст. 391 КК України (в редакції 2001 року) на 2 роки позбавлення волі; 05.02.2008 року вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, який звільнився з місць позбавлення волі 04.08.2010 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 9 днів

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 14.10.2010 року, приблизно о 17 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в АДРЕСА_1 повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_3

При цьому, ОСОБА_2 14.10.2010 року, приблизно в 17 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по місцю проживання свого батька ОСОБА_4 в кімнаті АДРЕСА_1 вирішив скоїти крадіжку чужого майна, яке належить ОСОБА_3, проживаючого в орендованій кімнаті вказаної квартири.  Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, скориставшись відсутністю останнього, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: чоловічій костюм, ціною 700 гривень, а також туфлі, ціною 300 гривень, одягнувши на себе вказані речі. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 також таємно викрав і ноутбук US», ціною 4500 гривень, який належить ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_2 з викраденим чужим майном з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 5500 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному висновку та в постанові про зміну обвинувачення в суді від 28.03.2011 року, визнав повністю та пояснив, що дійсно 14 жовтня 2010 року приблизно в обідню пору його батько поїхав в с. Козинці Київської області, на дачу. У вказаний день та час його батько дав йому ключі від своєї АДРЕСА_1 і в якій він проживає. Купивши в магазині пляшку вина «Кагор», ємкістю 0,7 літра, він пішов до себе додому, де з вказаної пляшки випив приблизно 200 грамів вина. Після цього він вирішив з'їздити до своєї подруги ОСОБА_7. Враховуючи, що у нього не було одягу, в який він хотів одягнутися, то він вирішив викрасти його у орендованій кімнаті квартири АДРЕСА_1. Зайшовши до кімнати, він з метою викрадення чужого майна відчинив шафу та взяв звідти чоловічій костюм чорного кольору, який одягнув на себе. Після цього в коробці під шафою він взяв туфлі чорного кольору, які також одягнув на себе. В цей час він побачив ноутбук «Асус», який також вирішив викрасти. Взявши вказаний ноутбук, він вийшов з квартири та поїхав на станцію метро «Дорогожичі», де недалеко від неї знаходиться кафе «Захар». Перебуваючи у вказаному кафе, він зустрів свого наглядно знайомого на ім'я ОСОБА_3, якому продав викрадений ноутбук за 200 американських доларів, які згодом витратив на власні потреби. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо його не карати.

Крім повного визнання своєї вини, вина підсудного ОСОБА_2 підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що в АДРЕСА_1 він проживав разом з сестрою ОСОБА_3 та братом ОСОБА_5 у 2010 році. Між його сестрою ОСОБА_3 та власником квартири ОСОБА_4, в якій вони орендували житлові кімнати, було укладено договір оренди житла. В серпні 2010 року з місць позбавлення волі звільнився син власника квартири - ОСОБА_2, який оселився у кімнаті квартири №187, де мешкав його батько. Поживши деякий час, ОСОБА_4 почав жити в іншому місці, але інколи приходив до свого батька та залишався у нього деякий час. Двері до кімнат, де вони проживали, не були обладнані замками, вхід до вказаних кімнат був вільний. Так, з 04.10.2010 року він знаходився у відрядженні за межами м. Києва. За місцем свого проживання він повернувся 15.10.2010 року. 14.10.2010 року йому на мобільний телефон зателефонувала його сестра та повідомила про те, що з кімнати, де вона проживала, було викрадено ноутбук «Асус», який належить йому та який він дав їй у тимчасове користування. Приїхавши за місцем свого проживання він вирішив оглянути свої речі. Під час огляду шафи він виявив відсутність свого костюму та шкіряних туфель чорного кольору, які знаходились у коробці під шафою. Загальна сума завданих йому збитків склала 5500 гривень. Враховуючи те, що костюм та туфлі йому працівниками міліції були повернуті, тому підтримує цивільний позов у розмірі 4500 гривень. У вчиненні вказаного злочину він запідозрив ОСОБА_2, який на протязі останнього тижня проживав у свого батька, який поїхав на дачу за місто, залишивши своєму сину ключі від квартири. 14.10.2010 року його сестра звернулася до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві та написала заяву про викрадення ноутбуку, а по приїзду, виявивши відсутність своїх костюму та туфель, він звернувся із заявою про вчинений злочин;

- показаннями свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_2 після звільнення з місць позбавлення волі проживав з невідомою йому жінкою, але іноді приходив та залишався у нього вдома в квартирі. Так, як у нього пенсія невелика, він уклав договір оренди житла з ОСОБА_6. Вона разом з своїми братами проживала одній з кімнат його квартири, вхід до вказаної кімнати був вільний і замком вона обладнана не була. 14.10.2010 року, приблизно об 11 годині він поїхав на дачу до свого племінника, попередньо залишивши своєму синові ключі від квартири. Цього ж дня, у вечірній час, до нього на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила його про те, що з орендованої нею кімнати зник ноутбук. Він сказав, щоб вона викликала міліцію. Як пізніше йому стало відомо, що крадіжку майна вчинив його син, якого він і підозрював у вчиненні вказаного злочину;

- показаннями свідка ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що у АДРЕСА_1 вона проживала разом з братами на протязі 2010 року. Між нею та власником квартири, в якій вони орендували житлові кімнати ОСОБА_4 було укладено договір оренди житла. В серпні 2010 року з місць позбавлення волі звільнився його син - ОСОБА_2, який оселився у кімнаті квартири №187, де проживав його батько. Поживши деякий час, він почав жити в іншому місці, але інколи приходив до свого батька та залишався у нього вдома на деякий час. Так, 14.10.2010 року, приблизно о 9 годині, вона разом з меншим братом вийшли з АДРЕСА_1 та пішли на роботу, попередньо зачинивши двері. В квартирі залишився хазяїн ОСОБА_4 Старший брат в цей час перебував за межами м. Києва. Додому вона повернулась приблизно о 18 годин 30 хвилин 14.10.2010 року та відчинивши двері зайшла до кімнати, яку орендує. Перебуваючи в кімнаті вона виявила відсутність ноутбуку «Асус», який належить її братові ОСОБА_3, який їй залишив ноутбук у тимчасове користування. Після цього, вона зателефонувала власнику квартири та запитала, де він знаходиться. На її запитання ОСОБА_4 відповів, що на даний час він знаходиться за межами міста Києва. Вона також запитала чи не давав він ключі від квартири своєму сину. Він відповів, що дійсно дав ключі своєму синові. Тоді вона йому повідомила про те, що у неї з кімнати зник ноутбук. Після цього, вона викликала працівників міліції. 15.10.2010 року додому приїхав її брат та під час огляду шафи виявив відсутність свого костюму та туфель. Враховуючи, що замки до квартири були не пошкодженні, вони вирішили, що вказану крадіжку вчинив ОСОБА_2, який на протязі останнього тижня проживав у свого батька.

Крім того, вина ОСОБА_2 підтверджується письмовими доказами по справі, а саме:  

- протоколом огляду місця події від 14.10.2010 року, згідно якого зафіксовано факт вчинення крадіжки з приміщення орендованої кімнати квартири АДРЕСА_1 (а.с.          8-9);

- протоколом вилучення від 16.10.2010 року, згідно якого у ОСОБА_2 було виявлено та вилучено чоловічий костюм та туфлі чорного кольору, які він таємно викрав з приміщення орендованої кімнати у ОСОБА_3  (а.с.18);

- протоколом очної ставки від 16.10.2010 року, проведеної між потерпілим ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2, під час якої дані особи повністю підтвердили раніше дані ними покази (а.с.57-59);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події, проведеного з підозрюваним ОСОБА_2 від 18.10.2010 року, під час якого підозрюваний ОСОБА_2 підтвердив раніше вказані ним під час досудового слідства обставини вчиненого злочину (а.с.51-56);

- постановою про визнання та прилучення до кримінальної справи речових доказів від 16.10.2010 року (а.с.          64);

-   постановою про визнання та прилучення до кримінальної справи речових доказів від 20.10.2010 року (а.с.          61).

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена в повному обсязі.  

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, кваліфіковані вірно.  

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, наслідки від вчиненого злочину, те, що завдані збитки не відшкодовані, дані про особу підсудного, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, раніше неодноразово судимий в тому числі за вчинення аналогічних корисливих злочинів, проте висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, не працює, суспільно-корисною працею не займається, за місцем утримання в черговій частині Святошинського РУ характеризується посередньо, згідно з даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, обставину, що пом’якшує покарання - щире каяття, та обставини, що обтяжують покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.

Враховуючи вказане, суд вважає, що виправлення винного можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених вказаною санкцією частини статті із врахуванням вимог ст. 71 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України. Долю судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_3 суд вважає обґрунтованим, тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.  

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.   

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за  вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 05.02.2008 року остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.   

Початок строку відбуття покарання з урахуванням заліку досудового ув’язнення ОСОБА_2 обчислювати з 16 жовтня 2010 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити повністю.   

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 4500 грн.   

Речові докази по справі: чоловічий костюм та туфлі, що знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3 (а.с. 65), залишити останньому, - за належністю.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити взяття під варту з утриманням в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим –в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

Суддя:                                                                                                     Л.Г. Косик