ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" травня 2011 р. Справа № 2a-1572/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Шумея М.В.,
секретаря Третяк В. Р,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Пославського М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_3 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В:
12.05.2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинення дій. Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач безпідставно відмовив їй у погодженні матеріалів землевідводу щодо місця розташування земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 Рожнятівського району.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що своїм рішенням від 07.07.2008 року Осмолодська сільська рада надала згоду на збір матеріалів попереднього погодження місця вибору земельної ділянки площею 0,15 га по вул. Франка в с.Осмолода під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель ДП «Осмолодське лісове господарство». На підставі вказаного рішення позивач здійснювала збір матеріалів попереднього погодження. Однак відповідач по справі відмовив по суті у розгляді матеріалів, які стосуються погодження землевідводу щодо місця розташування зазначеної земельної ділянки. Підставою для відмови у погодженні матеріалів земелевідводу послужило розпорядження КМУ від 10.04.2008 року №610-р «Деякі питання розпорядження земельними ділянками». Вважає, що даним розпорядження порушено гарантоване Конституцією України право позивача на землю. Крім того даним розпорядженням зупинено реалізацію встановлених положень Лісового та Земельного кодексів України в частині набуття права власності на землю. Тому просить постановити рішення яким визнати відмову відповідача у погодженні матеріалів земле відводу протиправною та зобов’язати його розглянути по суті дані матеріали та дати позитивний висновок.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що відповідач по справі діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. На його думку відмова відповідача є обґрунтованою, з чітким посиланням на розпорядження КМУ від 10.04.2008 року №610-р.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Порядок та умови набуття права власності на земельну ділянку встановлено Земельним кодексом України (далі ЗК України).
Враховуючи, що ЗК України не передбачено окремий порядок набуття прав на землю громадянами до спірних правовідносин слід застосовувати положення розділу IV Кодексу, що регулюють питання набуття права на землю.
Ст. 116 ЗК України встановила, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Земельна ділянка, про узгодження умов відведення якої клопотав позивач, відноситься до земель лісогосподарського призначення. Таким чином, надання у власність та зміна цільового призначення такої земельної ділянки здійснюється за правилами, встановленими Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Осмолодської сільської ради тринадцятої сесії п’ятого демократичного скликання від 07.07.2008 року дано згоду ОСОБА_3 на збір матеріалів попереднього погодження місця вибору земельної ділянки площею 0,15 га по вул.Франка в с.Осмолода під будівництво і обслуговування житлового будинку і господарських споруд за рахунок земель ДП «Осмолодське лісове господарство».
Після прийняття зазначеного рішення відділом містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської районної державної адміністрації 26.01.2009 року виготовлено містобудівне обґрунтування по внесенню змін до генплану забудови с.Осмолода Рожнятівського району під будівництво ОСОБА_3 індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 складено план забудови даної земельної ділянки, а також схему вибору та обстеження земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Зазначене містобудівне обґрунтування рекомендовано для подальшої роботи архітектурно-містобудівною радою при відділі містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА на засіданні 27.01.2009 року.
23.02.2009 року компетентною комісією ОСОБА_3 погоджено акт вибору та обстеження земельної ділянки площею 0,15 га під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 Рожнятівсього району.
26.02.2009 року сектором державного пожежного державного нагляду Рожнятівського РВ ГУ МНС видано технічні умови №34 на будівництво об’єктів, влаштування інженерного обладнання.
Висновком відділу туризму і культури Рожнятівської РДА від 25.02.2009 року за №1062-91 погоджено проектну документацію, висновком відділу містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА за 252/01-16.2/4 від 26.02.2009 року, висновком Рожнятівської районної СЕС за №198 від 26.02.2009 року, висновком управління Держкомзему у Рожнятівському районі від 13.03.2009 року погоджено місце розташування даної земельної ділянки загальною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування господарських будівель по АДРЕСА_1 Рожнятівського району в межах населеного пункту.
Зазначеній земельній ділянці управлінням Держкомзему у Рожнятівському районі 12.03.2009 року присвоєно індексно –кадастровий номер.
Вищезазаначені документи були подані до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області для погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування господарських будівель по АДРЕСА_1 Рожнятівського району в межах населеного пункту.
Однак відповідач відмовив у погодженні матеріалів земле відводу пославшись на розпорядження КМУ за №610-р від 10.04.2008 року «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками».
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 57 Лісового кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Пунктом 4. ст.20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
З наведених норм вбачається, що надання у власність зацікавленим особам земельних ділянок лісогосподарського призначення при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення потребує прийняття відповідних рішень про надання таких земельних ділянок з боку органів місцевого самоврядування та здійснюється цими органами за попереднім погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, а також з землекористувачем.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 р. № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов’язано до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Крім цього зазначені органи зобов’язані подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.
11 лютого 2010 року п.4 Розпорядження Кабінету Міністрів України №318-р визначено наступне - Державному комітетові із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб'єктами управління об'єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.
Згідно із ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Згідно ст. 2 Земельного кодексу України та ст. 2 Лісового кодексу України фізичні особи та юридичні особи, є суб’єктами земельних та лісових відносин та повинні здійснювати свою діяльність відповідно до Конституції України та законів України.
Згідно із ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Статтею 27 Лісового кодексу України (чинній на час спірних правовідносин) встановлено повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин. Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:
1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;
2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
5) передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності;
6) установлює порядок і нормативи плати за використання лісових ресурсів;
7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;
8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.
Діяльність Кабінету Міністрів України регулюється Конституцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України».
На момент прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження КМУ № 610-р, його діяльність регулювалась нормами Закону України «Про Кабінет Міністрів України»в редакції від 21 грудня 2006 року № 514-V (далі —Закон №514), а на момент прийняття Розпорядження КМУ №318-р його діяльність регулювалась Законом України «Про Кабінет Міністрів України»в редакції від 16 травня 2008 року № 279-VІ (далі —Закон №279).
Огляд чинного законодавства свідчить про те, що Кабінету Міністрів України не надано повноважень зупиняти дії Законів України.
Крім цього, Законами України дія норм Лісового та Земельного кодексів України в частині погодження органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища зміни цільового призначення земельних лісових ділянок не зупинялась та іншим чином не припинялась.
Приймаючи Розпорядження №610-р та №318-р, Кабінет Міністрів України фактично зупинив реалізацію встановлених положень Лісового та Земельного кодексів України, тобто унеможливив реалізацію прав юридичних осіб та громадян на набуття прав на земельні ділянки.
Крім цього, Розпорядження КМУ № 610-р Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов’язано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, тобто на невизначений час та до настання незрозумілої події, яка не може вважатися такою, що неминуче настане.
Також, Законами України дія норм Лісового та Земельного кодексів України в частині погодження органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища надання у власність та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок не зупинялась та іншим чином не припинялась.
У Розпорядженні КМУ №610 передбачено зупинення органам державної влади прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, що є також підставою для визнання незаконності його застосування відповідачем у даних правовідносинах з позивачем.
Позивачем питання зміни цільового призначення не вирішувалось –вчинялись лише дії по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Статтею 57 Лісового кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
П. 4. ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
З наведених норм вбачається, що надання у власність чи користування зацікавленим особам земельних ділянок лісогосподарського призначення при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення потребує прийняття відповідних рішень про надання у власність та зміну цільового призначення таких земельних ділянок з боку органів місцевого самоврядування та здійснюється цими органами за попереднім погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, а також з землекористувачем.
Таким чином, питання про зміну цільового призначення земельної ділянки вирішується одночасно із вирішенням питання про наданням земельної ділянки у власність чи користування, отже вже на підставі розробленого проекту відведення, саме під час складення якого отримуються погодження та висновки, передбачені ч. 6 ст. 20 ЗК України, ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України.
В силу викладеного суд вважає, що зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки є компетенцією відповідного органу місцевого самоврядування і саме орган місцевого самоврядування при розгляді питання щодо надання позивачу у власність вказаної вище земельної ділянку має з’ясувати всі пов’язані з цим питання, в тому числі і питання зміни цільового призначення земель, компенсації витрат, вирішивши їх відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно із ст. 53 Закону №514 та ст.52 Закону №279, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Статтею 56 Закону №514 передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, що визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше ніж з дня їх опублікування. Розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття.
Статтею 55 Закону №279 передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Розпорядження КМУ № 610-р та №318-р за своєю правовою суттю є нормативним актом оскільки фактично розповсюджує свою дії на невизначене коло осіб, у тому числі фізичних осіб, і цим самим обмежує права осіб встановлені правовими актами, які мають вищу юридичну силу.
Відповідно до вимог ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на зазначене судом не приймається посилання відповідача на розпорядження КМУ № 610-р. та №318-р., як таке, що суперечать правовому акту, який має вищу юридичну силу.
При цьому суд звертає увагу також на тому, що органами місцевого самоврядування та органами державної влади були прийняті практично всі необхідні рішення для передачі даної земельної ділянки у приватну власність до прийняття розпорядження КМУ, яке вступило в дію тільки з 10.04.2008р. і зворотної дії в часі не має. Дані про те, що за результатами перевірок встановлено, що перелічені вище рішення органів місцевого самоврядування та органів державної влади прийняті з порушенням вимог законодавства відсутні.
Внаслідок відмови в наданні висновку про погодження матеріалів землевідводу позивач позбавлений можливості отримати Державний акт про право приватної власності на землю, чим порушується його право на безоплатну приватизацію землі, оскільки відповідно до ч.1 ст.121 Земельного Кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Основоположний принцип адміністративного судочинства-верховенство права, наголошує на тому, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватимуть права та свободи людини і громадянина.
Виходячи з Рішення Конституційного Суду України, суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання відмови відповідача у погодженні матеріалів земле відводу протиправної слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.2 Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 16.06.2006 N285
Управління у своїй діяльності керується Конституцією України законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди України, іншими актами законодавства у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також цим Положенням.
Оскільки відповідач самостійно не вправі давати оцінку тому чи іншому нормативному акту тому зобов’язаний неухильно дотримуватись актів Кабінету Міністрів України, та в тому числі і його розпоряджень.
З огляду на зазначене суд вважає, що позовні вимог підлягає до часткового задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст.9, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області розглянути по суті матеріали та надати позитивний висновок, щодо погодження землевідводу щодо місця розташування земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Осмолода по вул.І. Франка Рожнятівського району, Івано-Франківської області без урахування вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками".
В задоволенні іншої позовної вимоги відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена в повному обсязі 30.05.2011 року.
Суддя: Шумей М.В.