Справа №  1-190/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

"24" січня 2011 р.  

          Подільський районний суд  міста Києва

в складі головуючого судді                                                  САЧЕНКО О.О.,

при секретарі                                                                      БОЖОК Ю.Р.,

за участю прокурора                                                            ОТРОША В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 23.03.2001 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 140 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік; 09.04.2002 р. Апеляційним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч. 3, 43 КК України до 4 років позбавлення волі; 12.02.2004 р. Подільським районним судом м. Києва за ст. ст. 185 ч. 3, 185 ч. 4, 70, 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі. 10.02.2009 року звільнився з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання –

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи раніше неодноразово засуджений, маючи не погашені та не зняті в встановленому законом порядку судимості, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, а повторно вчинив умисний злочин проти власності.

Так, ОСОБА_1, 07.10.2010р. приблизно о 03 год. 30 хв., зайшов до приміщення третього під’їзду будинку АДРЕСА_3, та піднявся на четвертий поверх, де перебуваючи в приміщенні загального коридору побачив незачинені двері комори, яка використовувалась, як сховище для зберігання майна та мала засоби охорони від доступу сторонніх осіб та в нього виник злочинний намір на повторне таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 без подолання перешкод через незачинені  двері проник в приміщення комори, звідки повторно таємно викрав велосипед «Мустанг» червоного кольору, який належить ОСОБА_2, чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 500 гривень та велосипед «UNIVEGA» сірого кольору, який належить ОСОБА_3, чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 1600 гривень.  Після чого ОСОБА_1, з місця вчинення злочину зник, але невдовзі був затриманий працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив покази, які давав на досудовому слідстві, визнав усі фактичні обставини вчинення злочину, запевнив, що у вчиненому щиро кається.

ОСОБА_1 пояснив, що 06.10.2010 року  приблизно о 22 годині 00 хвилин він вийшов прогулятися та біля «бювета», що розташований по вул. Білицькій в м. Києві зустрів знайомого ОСОБА_4. При зустрічі вони поспілкувались та пішли до знайомої ОСОБА_4, яка проживає по АДРЕСА_4. Прийшовши до знайомої ОСОБА_4 вони сиділи та спілкувались на лавочках, які розташовані по АДРЕСА_4. В подальшому через якийсь час вони з ОСОБА_4 провели ОСОБА_5 та вирішили піти за місцем проживання останнього. 07.10.2010 року приблизно о 03 годині 00 хвилин, коли вони проходили біля будинку  АДРЕСА_3 їм захотілось покурити, але цигарок в них не було. В подальшому так як перехожих на вулиці не було, а вони сильно хотіли курити то вони вирішили зайти до одного з під’їздів вищевказаного будинку та там знайти недопалки.  Далі вони зайшли в третій під’їзд даного будинку та ОСОБА_4 піднявся ліфтом на останній поверх та повинен був спускатися сходами з останнього поверху та збирати недопалки. Постоявши деякий час, він вирішив піти сходами вверх на зустріч ОСОБА_4. Піднявшись на четвертий поверх вищевказаного будинку він помітив відчинені двері до приміщення, яке знаходилось в загальному коридорі даного будинку та вирішив подивитись, що там знаходитись. Відчинивши двері він проник в дане приміщення де побачив два велосипеди, один з яких був дитячий та в нього виник намір на таємне викрадення чужого майна, а саме двох велосипедів.  Взявши два велосипеди в руки, а саме дитячий велосипед червоного кольору та інший велосипед сірого кольору, він вийшов з приміщення та поставив дані велосипеди біля стіни. В подальшому він поодному спустив викрадені велосипеди на перший поверх вказаного будинку та коли ін. намагався вийти з під’їзду будинку АДРЕСА_3, його було затримано невідомими громадянами, які в подальшому викликали працівників міліції.                        

Підсудний ОСОБА_1 попросив слухати справу по спрощеному порядку, відмовився від дослідження доказів, від допиту потерпілих, свідків та письмових доказів, які наявні в справі, пояснив, що правильно розуміє зміст вказаного клопотання, про що надав письмову заяву від 24.01.2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з’ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову  у апеляційному порядку.

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість підсудного ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в ході судового засідання і  дії підсудного ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України, так як він своїми умисними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна /крадіжка/, вчиненими повторно, поєднаними з проникненням в сховище, вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Обираючи покарання ОСОБА_1, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 3 ст. 185 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких, особу винного, обставини вчинення злочину та його наслідки.

Обставиною, що пом’якшує покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_1, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, відповідно ст. 67 КК України - не виявлено.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_1 суд, враховуючи особу винного, наявність пом’якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих, те, що він  на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, те, що вину свою визнав повністю, його поведінка в суді дійсно свідчить про щире каяття та бажання стати на шлях виправлення, тяжких наслідків не настало, потерпілі претензій матеріального характеру до підсудного не мають, за місцем проживання та відбування попередньої судимості характеризується позитивно.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі, призначивши мінімальний строк даного покарання, передбачений санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-324 КПК України суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні  злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити без змін – тримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання у порядку ст. 115 КПК України, тобто 08.10.2010 року.

Речові докази по справі – дитячий велосипед червоного кольору «Мустанг», який переданий на зберігання ОСОБА_2, залишити у неї, як законного володільця та велосипед сірого кольору «UNIVEGA», який переданий на зберігання ОСОБА_3, залишити у неї, як законного володільця.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду міста Києва протягом 15 діб з часу його проголошення через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя                                                                                Павленко  О.  О.