Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 року  справа №2а-766/11/1270           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сухарька М.Г.

суддів  Білак С.В. ,  Компанієць І.Д.

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Луганського обласного комунального підприємства „Луганськтеплокомуненерго” в особі філії „Стахановтеплокомуненерго” на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року по справі № 2а- 766/11/1270 за позовом Прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Луганського обласного комунального підприємства „Луганськтеплокомуненерго” в особі філії „Стахановтеплокомуненерго” про стягнення податкового боргу з земельного податку, -

                                                ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до Луганського обласного комунального підприємства „Луганськтеплокомуненерго” в особі філії „Стахановтеплокомуненерго” про стягнення податкового боргу з земельного податку.

           Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року уточнений позов задоволений.

          Відповідач не погодився  з рішеннями суду першої інстанції та подав  апеляційну скаргу,   якою просив  скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.          В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не всебічно дослідженні обставини по справі, погодився з сумою боргу в розмірі  49 540, 97 грн.

          Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне  в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі,  відмовити, виходячи з наступних підстав.

          01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

          Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків – відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 68806,34 грн., виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосувати норми раніше діючого законодавства.

          Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та   правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».

          Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Відповідно до статті 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

          Згідно із статтею 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

          Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

          Відповідно до статті 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

          Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 01 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов’язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

          Податкове зобов’язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов’язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

          Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року   № 2535-XII «Про плату за землю»).

          Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» Выдповыдач є суб’єктом плати за землю (платником).

          Судом першої інстанції встановлено, що станом на 01.03.2011 року за період з 01.02.2010 по 01.10.2010 р. Філія „Стахановтеплокомуненерго” (код 05514502) має податковий борг перед місцевим бюджетом з земельного податку в розмірі 68 806,34 грн., яка складається з наступного: (основний платіж (заборгованість з податку) – 59 308,63 грн., штрафні (фінансові) санкції, нараховані ДПІ – 9 289,30 грн., пеня – 208,41 грн. Вказана сума заборгованості перед бюджетом у розмірі 68 806,34 грн. є узгодженою в порядку визначеному Законом України № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що підтверджується розшифровкою податкового боргу, податковими розрахунками земельного податку.

          Підпунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин)  податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у   показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

          Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

          В порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) та статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» відповідач суму податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця не сплатило, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 68 806,34 грн.

          Згідно із пунктом 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

          Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

          Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин)  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги у встановленому законом порядку.

          Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин)  у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

          Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

          Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

          На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року   № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) позивачем відповідачу надіслано першу податкову вимогу від 05.10.2001 № 1/93, яка отримана відповідачем 08.10.2001, про що свідчить підпис головного бухгалтера відповідача; та другу податкову вимогу від 14.11.2001 року № 2/546, яка була вручена відповідачу.

          Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач на час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 68 806,34 грн.не сплатив, уточнені позовні вимоги є обґрунтованими.  

             Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

     На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.  195,  198,  200,  205, 206, 211, 212  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

                                                          У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу Луганського обласного комунального підприємства „Луганськтеплокомуненерго” в особі філії „Стахановтеплокомуненерго” на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року по справі № 2а- 766/11/1270 за позовом Прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Луганського обласного комунального підприємства „Луганськтеплокомуненерго” в особі філії „Стахановтеплокомуненерго” про стягнення податкового боргу з земельного податку - залишити без задоволення.

          Постанову  Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року по справі № 2а- 766/11/1270 - залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п*ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

          Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

          Головуючий:                                                                                М.Г.Сухарьок

           Судді:                                                                                          С.В.Білак

                                                                                                       І.Д.Компанієць