2-а-2039/11

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

19.05.2011  року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                  Калініченко Л.С.

при секретарі                           Федоровій К.В.,

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання здійснити, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, перерахунок та виплату основної пенсії з 05 листопада 2010 року відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов»язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та перебуває на обліку в УПФУ. Згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що в усіх випадках пенсія інвалідам 2-ї групи, у яких встановлений зв»язок захворювання з наслідками аварії на ЧАЕС не повинна бути менше 8 мінімальних пенсій за віком.          Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, спричинену здоров»ю у розмірах: інвалідам 2-ї групи –75% мінімальної пенсії за віком. Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, позивач отримує пенсію в значно меншому розмірі. У відповідь на звернення позивача з проханням здійснити перерахунок пенсії, УПФУ відмовило у здійсненні такого перерахунку.

Сторони в судове засідання не з»явилися.

Позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив розглядати справу без його участі, а також  без участі представника позивача.

Представник відповідача  надіслав до суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 інвалід ІІ групи, має право на отримання основної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з цим, відповідач заперечує наявність законних підстав для нарахування та виплати пенсій позивачу у розмірах, відповідно до ст.28 Закону України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,  у відповідності до якої здійснюється нарахування та виплата пенсій, призначених виключно згідно з цим Законом і не поширюється на пенсії призначені на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року № 530, були зазначені мінімальні розміри пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується в розмірі 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв»язку з чим вважає відсутніми підстави для виплати позивачу пенсій в інших розмірах, вважає свої дії правомірними. Крім того, відповідно до п.1 ст.100 КАС України просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у зв»язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.   

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва. Згідно довідки МСЕК №540132 серія КИЕ-1 від 02.10.2000 р. йому встановлено довічно ІІ групу інвалідності. Також позивач є особою, віднесеною до І категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданим 02.10.2000 р. і вкладкою до посвідчення № 142737 від 02.10.2000р., а отже має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст.49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначені вище пенсії відповідачем нараховуються і виплачуються, виходячи з мінімальних розмірів пенсій, встановлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1203 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, а не виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Разом з цим, встановлені вказаними вище постановами КМ України розміри сум, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата основної та додаткової пенсій за      ст.ст.50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідають і є меншими, ніж розміри мінімальної пенсії за віком.

Позивач звертався до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку та здійснення виплати недоплаченої суми основної і додаткової пенсій, проте листом відповідача від 15.04.2011 № 1490/12/Д-1328 позивачу було відмовлено у зв»язку з відсутністю на те законодавчо обґрунтованих підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4. ст.54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, зокрема інвалідам ІІ групи –у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 зазначеного Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. до вказаних вище статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було внесено зміни: частину 4 ст. 54 Закону було змінено чотирма частинами, а ст. 5 Закону було викладено в новій редакції.

          Згідно з абзацом 7 пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»діє по 31 грудня 2008 року.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 67 розділу І пунктів 2-4, 6-8. 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України,  пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Разом з тим, як встановлено протягом судового розгляду, встановлені вищевказаними постановами КМ України розміри сум, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата основної та додаткової пенсії за ст.ст.50, 54 вказаного Закону, не відповідають і є меншими, ніж розміри мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених ст.ст. 50,54 вказаного Закону, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 вказаного Закону також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом І ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

При цьому, згідно ч.2 ст.5 цього Закону встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком, дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.ст.50, 54  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає за належне застосування для визначення розміру державної та додаткової пенсій за цим Законом мінімального розміру пенсії за віком за ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», яка визначається встановленим прожитковим мінімумом, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для їх визначення, що не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено.

         У зв»язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача в цій частині.

         Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

        Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва не надало належних та допустимих доказів, в розумінні ст.70 КАС України, на підтвердження правомірності відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1

        Таким чином, дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 05 листопада 2010 року, є протиправними.

        За таких обставин вимоги ОСОБА_1 визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва та зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва перерахувати та виплатити  основну та додаткову пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»за період з 05.11.2010 року по день постановлення рішення суду, з урахуванням проведених виплат, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

        Згідно ст. 99  КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленим цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Таким чином, визначений ст. 99 КАС України, шестимісячний строк це саме строк протягом якого позивач має право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

         Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права з відповіді Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва від 15.04.2011 року. До суду позивач звернувся з позовом 06.05.2011 р. отже, позивачем не пропущено шестимісячний строк на звернення до адміністративного  суду.

        Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст.94 КАС України.

        На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 19, 22, 46, 152 Конституції України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 9, 70-71, 94, 99, 158-163, 167 КАС України, суд – 

                                              П О С Т А Н О В И В :

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основну та додаткову пенсії по інвалідності - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та  виплати основної та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»-  протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 05.11.2010 року по день постановлення рішення суду, з урахуванням проведених виплат .

Судові витрати віднести на рахунок Держави.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.