УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "24" травня 2011 р. справа № 18/5007/28/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від І позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.03.2011р.;
від ІІ позивача: ОСОБА_1, довіреність від 08.04.2011р.;
від І відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 11.04.2011р.;
від ІІ відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 11.04.2011р.;
в судовому засіданні прийняв участь старший помічник військового прокурора - Барілов Д.В., посвідчення №812;
розглянув справу за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м.Київ) в особі Військової частини А1789 (м.Васильків Київська область)
до 1) Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокільча" (с.Сокільча Попільнянського району)
2) Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (м.Житомир)
про визнання недійсним договору від 01.04.2008р. №1/7,
Військовим прокурором пред'явлено позов до відповідачів про визнання недійсним договору №1/7 від 01.04.2008р. про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки, укладеного між Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною району та ПСП "Сокільча".
Помічник військового прокурора та представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (а.с.55-56, 68-69), в яких, зокрема вказують, що договір підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недодержанням стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, оскільки Бердичівська КЕЧ району не мала обсягу повноважень щодо передачі у користування ПСП "Сокільча" спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони та перебуває на праві оперативного управління у військовій частині А1789 згідно Розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 02.04.1958р. та 27.06.1973р., без погодження органами місцевого самоврядування та органом територіального квартирно-експлуатаційного управління. Також зазначає, що ПСП "Сокільча" використовує земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення та оформлення правовстановлюючих документів, посилаючись на укладення оспорюваного договору.
Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.57-59) та доповненні до відзиву (а.с.75); вказує, що позивачами не подано доказів про належність їм спірної земельної ділянки на умовах постійного користування. Посилаючись на ст.15 Закону України "Про оренду землі", вважає, що договір є неукладеним, оскільки у договорі відсутні вказані у ст.15 істотні умови; зазначає, що у договорі вказана площа земельної ділянки 150га, а ПСП "Сокільча" використовує земельну ділянку площею 56,0га. Не заперечує, що земельна ділянка використовується відповідачем в своїй господарській діяльності для вирощування сільськогосподарських культур на підставі договору від 01.04.2008р. №1/7.
Представник другого відповідача в судове засідання надав відзив на позовну заяву (а.с.60), в якому повідомляє, що 18.01.2008р. Міністр оборони України своєю директивою №Д-322/1/01 (гриф таємно) "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах у 2008р." розформував Бердичівську квартирно-експлуатаційну частину, її правонаступником визначив КЕВ м.Житомира.
Зазначає, що земельна ділянка в/ч А-1789 (територія колишнього аеродрому) на обліку та балансі в КЕВ м.Житомира не рахується, оскільки в актах прийому - передачі не вказана, тобто при існуванні Бердичівської КЕЧ району на обліку та балансі дана земельна ділянка не значилась.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2008 року між Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною району, правонаступником якої на підставі Директиви Міністерства оборони України № Д-322/1/01 від 18.01.2008 року "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах у 2008 році" є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира (а.с.12-13) (замовник, відповідач-2), та Приватним сільськогосподарським підприємством "Сокільча" (підприємство, відповідач-1) укладено договір про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки (а.с.15-17), за умовами якого замовник та підприємство домовились спільно діяти по збереженню та відновленню частини земельної ділянки МО України, що використовувалась як аеродром, та після демонтажу аеродромних споруд являється вільною з наслідками військової діяльності (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.5 договору, сторони визнали, що успішне виконання пункту 1.3 цього договору ставиться в залежність від фінансового стану підприємства і домовились про надання права підприємству тимчасово використовувати повністю або частково частини земельної ділянки, передбаченої пунктом 2.1 цього договору, після її відновлення для вирощування рослинницьких сільськогосподарських культур.
Згідно пункту 2.1 договору об'єктом господарської діяльності, передбаченої пунктом 1.1 цього договору є земельна ділянка загальною площею 150 гектарів, що знаходиться в постійному землекористуванні замовника без зміни її цільового призначення (п.2.1 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору підприємство має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі підприємство повинно не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово замовника про намір продовжити його дію.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 02.04.1958 року №332-022рс, Міністерству оборони СССР відведено земельну ділянку площею 208 га для будівництва аеродрому "Попільня" військової частини 25342 (а.с.99-100).
Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР 27.06.1973 року спірна земельна ділянка перебуває на праві оперативного управління у військовій частині А1789, про що свідчить індивідуальна картка обліку земельної ділянки №1/2 (а.с.34-35). Тобто землекористувачем об'єкту господарської діяльності - земельної ділянки - є військова частина.
Частиною 1, 4 ст.77 Земельного кодексу встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
Пунктами 39, 40 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міноборони від 22.12.1997р. №483, передбачено, що передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об'єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об'єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.
Матеріалами справи стверджується, що за умовами та на підставі укладеного між Бердичівською КЕЧ району та ПСП "Сокільча" договору про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки, останнім для вирощування сільськогосподарських культур використовується земельна ділянка на території Попільнянського району Житомирської області, яка закріплена на праві постійного користування за військовою частиною А 1789, яка на обліку в КЕЧ району не перебуває (а.с.23-26).
В довідці Відділу держкомзему у Попільнянському районі Житомирської області від 01.07.2010р. №1750 (а.с.31) зазначено, що за Міністерством оборони рахується земельна ділянка на території Попільнянської сільської ради загальною площею 115,75га; на території Великолісівецької сільської ради загальною площею 91,9га. Дані землі передані в постійне користування (категорія земель-землі оборони).
Згідно листа Великолісівецької сільської ради за №76/02-17 від 11.08.2010 року (а.с.44) дозвіл на використання даної земельної ділянки колишнього аеродрому, загальною площею 91,00га, що розташована на території Великолісівецької сільської ради та є в постійному користуванні військової частини А 1789, фізичним та юридичним особам не надавався.
Згідно листа Попільнянської сільської ради за №174/02-16 від 09.08.2010 року (а.с.43) рішення щодо погодження в порядку ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", надання дозволу юридичним і фізичним особам на здійснення ними сільськогосподарської діяльності (в тому числі вирощування сільськогосподарських культур) на земельній ділянці колишнього військового аеродрому не надавались.
Таким чином, оспорюваний договір від 01.04.2008р. був укладений за відсутності відповідного погодження з органами місцевого самоврядування та органом територіального квартирно-експлуатаційного управління всупереч вимогам чинного законодавства.
Крім того, Бердичівська квартирно-експлуатаційна частина району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира, не мала достатньої господарської компетенції на вчинення зазначеного правочину, оскільки з матеріалів господарської справи вбачається, що на її балансі спірна земельна ділянка не перебувала.
Крім того, судом також встановлено, що положення договору №1/7 від 01.04.2008р. не відповідають вимогам земельного законодавства України щодо порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки враховуючи наступне:
Приписами ст.20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Згідно абз. б) ст.21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Пунктом 2.1 спірного договору сторони погодили, об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 150 гектарів, що знаходиться в постійному землекористуванні замовника без зміни її цільового призначення.
Натомість, п.1.5 договору №1/7 сторони домовились про надання права відповідачу-1 - Приватному сільськогосподарському підприємству "Сокільча" використовувати повністю або частково частину спірної земельної ділянки після їх відновлення для вирощування рослинницьких сільськогосподарських культур.
Відповідно до пункту 5.2.2 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. №04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" порядок використання земель оборони встановлюється законом. Використання земель оборони в господарських цілях визначено статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони". У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватись у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.
Отже, договір від 01.04.2008р. № 1/7 про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки був укладений між Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною (району) та ПСП "Сокільча" всупереч вимогам статті 20 Земельного кодексу України без зміни у встановленому порядку цільового призначення земель, що згідно абз. б) ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно із ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
З огляду на вищевказані обставини справи та вимоги законодавства, суд вважає вимогу щодо визнання договору №1/7 від 01.04.2008р. недійсним обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо доводів відповідача ПСП "Сокільча" про те, що позивачем не пред'явлено жодних доказів про належність йому земельної ділянки на умовах постійного користування , господарський суд зазначає наступне:
Як зазначено вище, спірна земельна ділянка, відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 02.04.1958 року №332-022рс Міністерству оборони СССР, відведена для будівництва аеродрому "Попільня" (а.с.99-100).
В матеріалах справи міститься лист Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир (а.с.22), в якому зазначено, що земельна ділянка в/ч 1789 (територія аеродрому "Попільня") на обліку та балансі КЕВ м.Житомир не рахується, вона знаходиться на обліку у військовій частині А 1789 м.Васильків. Також в матеріалах справи наявні витяги з облікової картки аеродрому "Попільня" в/ч А 1789 (а.с.70).
У відзиві на позовну заяву КЕВ м.Житомир також вказує, що 18.01.2008р. згідно директиви Міністра оборони України №Д-322/1/01 "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах у 2008р." Бердичівська КЕЧ була розформована, її правонаступником визначено КЕВ м.Житомира; що земельна ділянка в/ч А-1789 (територія колишнього аеродрому) на обліку та балансі в КЕВ м.Житомира не рахується, оскільки в актах прийому - передачі не вказана, тобто при існуванні Бердичівської КЕЧ району на її обліку та балансі дана земельна ділянка не значилась.
Таким чином заперечення відповідача - 1, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються матеріалами справи.
Крім того, слід зазначити, що Земельний кодекс України на відміну від Господарського кодексу України (ст.181) не містить такого поняття як "неукладений договір".
Відповідно до положень статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Натомість, згідно приписів ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги військового прокурора про визнання недійсним договору №1/7 про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки від 01.04.2008р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір від 01.04.2008р. №1/7 про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки, укладений між Бердичівською Квартирно-експлуатаційною частиною, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира (10014, м.Житомир, вул.Адмірала Щасного, 20, код ЄДРПОУ 08492505) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Сокільча" (13500, Житомирська область, Попільнянський район, с.Сокільча, код ЄДРПОУ 03744959).
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (10014, м.Житомир, вул.Адмірала Щасного, 20, код ЄДРПОУ 08492505):
- в доход Державного бюджету України - 42,50грн. державного мита;
- в доход Державного бюджету України - 118,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003).
4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокільча" (13500, Житомирська область, Попільнянський район, с.Сокільча, код ЄДРПОУ 03744959)
- в доход Державного бюджету України - 42,50грн. державного мита;
- в доход Державного бюджету України - 118,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 30.05.2011р.
Віддрукувати: 5 прим.
1 - в справу
2,3-позивачам
4,5- відповідачам
6- військовий прокурор