2-а-216/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29.03.2011р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді  Шумко  А.В.

            при секретарі –   Бакал С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни та виплачувати її в подальшому, –

в с т а н о в и в :

          01.12.2010 року позивач звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2006р. по 31.12.2010р. та виплачувати її в подальшому.

Зазначала, що народилась у 1942р., відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року має отримувати щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Про порушення права на отримання 30% надбавки до пенсії стало відомо нещодавно з листа відповідача, самостійно розібратись у суперечностях законодавства, які по-різному регулюють право на зазначену надбавку, своєчасно не було можливим.

Просила: визнати причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом її права на 30% надбавку до пенсії з 01.01.2006р; визнати діяння (бездіяльність та відмову) відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006р. по теперішній час протиправними; зобов”язати відповідача протягом п”яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати та виплатити у повному обсязі як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 01.01.2006р. по 31.12.2010р., а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни в повному розмірі в подальшому, з урахуванням раніше виплачених сум.

У судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги. Просила також зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй у повному обсязі індексацію соціальної допомоги дітям війни за 2006 –2010 року з урахуванням раніше виплачених індексацій. В подальшому в судове засідання не з»явилась, просила розглядини справу в її відсутність.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 29.03.2011р. позов в частині вимог за період з 01.01.2006р. до 01.06.2010р.  – залишено без розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Відповідач надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив в позові відмовити, посилаючись на те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законодавстві.

Зазначав, зокрема, що ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, що була чинною до 01.01.2008 року) передбачала підвищення пенсій “дітям війни”на 30 % мінімальної пенсії за віком. Але відповідно до ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 зазначеного Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, та для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується. З 01.01.2008 року набула чинності нова редакція ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в зв’язку із прийняттям Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. №107, відповідно до якої передбачено інший порядок розрахунку підвищення до пенсії для дітей війни, а саме у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно п.20 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-XII, учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно з 01.01.2008 року надбавка до пенсії позивача, як дитини війни, становить 47 грн., з 01.04. 2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. –48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,80 грн., з 01.01.2009р. – 49,80 грн. З 22.05.2008р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту громадян” від 28.05.2008р. №530, пунктом 8 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48,1 грн, з 1 липня –48,2 та з 1 жовтня –49,8 гривні. Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” установлено у 2009р. прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2009 р., а саме з 01.01.2009р. – 49,8грн.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. У зв’язку з наведеним суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач, 1942р. народження, є дитиною війни у розумінні ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції Закону від 18.11.2004р., набрав чинності з 01.01.2006р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України,  закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує  правовий акт який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. у справі №1-28/2008р. “Про визнання неконституційними  положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”дійшов висновку, що законами про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав людини і громадянина (п.7.1 Рішення). Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) (п.5.3 Рішення). Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (п.5.4 Рішення). У п.6 вказаного рішення зазначено, що рішення в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.

Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови № 9 від 01.11.1996р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов”язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

З огляду на наведене, необґрунтованими є письмові заперечення відповідача стосовно того, що дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, обґрунтовано проводиться виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008р., на підставі Закону України “Про державний бюджет України на 2009рік”, яким встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008р.; а розміри державних соціальних гарантій на 2009р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 01.01.2009р. – в розмірі 49,80 грн.

Суд також не погоджується з письмовими заперечення відповідача в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, і для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.

При цьому звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

За наведених обставин, дії відповідача щодо виплати позивачу щомісячної надбавки до пенсії в розмірі, меншому ніж 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01.06.2010р. є неправомірними, тому відповідача належить зобов”язати здійснити перерахунок та сплату позивачу щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з 01.06.2010р., з урахуванням здійснених відповідачем виплат.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом наведених положень ст.2 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту вже порушених прав, свобод чи інтересів, при цьому можливість захисту відповідних прав, свобод та інтересів не майбутнє не передбачено.

За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги в частині зобов”язання відповідача здійснити перерахунок та сплату позивачу щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з часу постановлення судового рішення, в подальшому.

Крім того, не ґрунтується на законі вимога про зобов”язання здійснити відповідний перерахунок та виплату протягом п”яти календарних днів з дня набрання рішенням чинності, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці у повному обсязі індексацію соціальної допомоги дітям війни з урахуванням раніше виплачених індексацій, то позивач не надала доказів порушення відповідачем її відповідного права та наявності відповідного спору з відповідачем, що також не вбачається із заяви позивачки до  Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва (а.с.7) та відповіді на цю заяву (а.с.8). Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у виді судового збору в розмірі 3,40 грн належить присудити позивачу з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 19 ч.2, 22 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України в від 22.05.2008р. №10-рп/2008р., ст.28 Закону України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 2, 9, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, –

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни та виплачувати її в подальшому – задовольнити частково.

Визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.06.2010р. по 29.03.2011р. – протиправним.

Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 01.06.2010р. по 29.03.2011р., з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Якщо суб”єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п”ятиденного строку з моменту отримання суб”єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Суддя :