УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "31" травня 2011 р. справа № 18/5007/22/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 11.04.2011р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Авантис" (м.Київ)
до Малої приватної фірми "Сігма-С" (м.Новоград-Волинський)
про стягнення 31811,68грн.,
з перервою в судовому засіданні з 12.05.2011р. по 31.05.2011р. згідно ст.77 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 31811,68грн. заборгованості за поставлений товар, з яких: 15139,91грн. - основного боргу, 3159,43грн. - пені, 12699,54грн. - інфляційних, 812,80грн. - 3% річних.
Представник позивача на виконання вимог ухвали суду в судове засідання 21.04.2011р. надав обґрунтований розрахунок інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, відповідно до якого інфляційні нарахування складають 2604,89грн., 3% річних - 860,33грн., пеня - 5213,04грн., однак позивач не надав суду заяву про зменшення позовних вимог, оформлену відповідно до ст.22 ГПК України.
Таким чином, спір розглядається в межах заявлених позовних вимог, викладених у позовній заяві (а.с.2-3).
Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані в судовому засіданні 12.05.2011р. докази не надав. Раніше, в клопотанні від 30.03.2011р. (а.с.54) відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на можливість вирішення справи шляхом укладення мирової угоди. Представник відповідача, який був присутній в судовому засіданні 12.05.2011р., пояснив, що в рахунок погашення заборгованості за отримані нафтопродукти відповідач передав батьку керівника підприємства-позивача товар на суму 15000,00грн., тому заборгованість перед позивачем відсутня (а.с.109).
Представник позивача заперечував факт передачі відповідачем саме позивачу товару на суму 15000,00грн. в рахунок сплати за отримані нафтопродукти.
В адресованому господарському суду клопотанні відповідач просить відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість його представника прибути в судове засідання з поважних причин.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, що поважність причини неявки представника відповідача документально не підтверджена, а також той факт, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника або керівника підприємства, приймаючи до уваги закінчення строку розгляду справи та враховуючи заперечення відповідача з приводу можливості для відкладення розгляду справи, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2007 року між Приватним підприємством "Авантіс" (Постачальник, позивач) та Малою приватною фірмою "Сігма-С" (Покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів (а.с.6-8), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами, визначеними цим договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).
Асортимент, ціна, кількість та вартість партії товару узгоджуються сторонами в кожному випадку окремо при поставці партії товару та визначається у додатках. Загальна ціна договору складається з суми всіх додатків або сплачених рахунків-фактур, згідно з документами, що засвідчують прийом-передачу товару.
Пунктом 4.2 договору сторони встановили, термін оплати: протягом п'яти календарних днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є перехід права власності на товар до покупця.
Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.3 договору).
На виконання умов договору №070102-14П позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 245439,91грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-091114-6 від 14.11.2009р., №РН-091203-13 від 03.12.2009р., №РН-091216-1 від 16.12.2009р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей від 14.11.2009р., 01.12.2009р., 16.12.2009р., виданих на ім'я Черниш Романа Володимировича (а.с.9-14).
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково, сплативши позивачу 230439,91грн. за поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами (а.с.58-79).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отримані нафтопродукти, яка станом на час звернення до суду складала 151000,00грн. (245439,91грн. - 230439,91грн.), та станом на момент прийняття рішення не змінилась.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання перераховувати позивачу кошти за отримані на підставі договору нафтопродукти протягом п'яти календарних днів з моменту поставки товару.
Як встановлено судом, відповідач здійснив часткове погашення боргу на суму 230439,91грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.15-36;58-79).
Тобто, станом на день розгляду спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 15000,00грн. (245439,91грн. - 230439,91грн.).
Проте, позивач просить стягнути з відповідача 15139,91грн. Оскільки матеріалами справи не підтверджується сума основного боргу у розмірі 139,91грн., тому суд відмовляє в задоволенні позову у цій частині за необґрунтованістю.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 15000,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка становить 3159,43грн. (а.с.41).
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З розрахунку позивача (а.с.40) вбачається, що визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів від 02.01.2007р., позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені становить 2776,66грн.; вимоги в частині стягнення 382,77грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 812,80грн. 3% річних та 12699,54грн. інфляційних.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних (а.с.40), вважає, що річні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 812,80грн. 3% річних.
Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 12699,54грн. господарський суд враховує наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Натомість позивач здійснював розрахунок інфляційних не за повний місяць (а.с.41), що є неправомірним.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 1804,16грн.; вимоги в частині стягнення 10895,38грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем, оскільки відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які свідчать про повну оплату отриманих по договору нафтопродуктів. При цьому суд приймає до уваги, що умовами договору не передбачена можливість проведення розрахунків шляхом здійснення відповідачем для позивача поставок в рахунок погашення боргу; також в наданій відповідачем накладній (а.с.105) відсутні печатка ПП "Авантіс" та прізвище особи, яка отримала товар. Згідно довідки позивача (а.с.104) будь-яких інших господарських операцій, ніж ті, які засновані на договорі поставки нафтопродуктів, між сторонами не відбувалось; щодо господарської операції від 21.04.2010р., на яку посилається відповідач (реалізація РН-391 на загальну суму 15000,00грн.) відповідач повідомив, що не має можливості надати будь-які пояснення, так як вказану господарську операцію ПП "Авантис" не проводило.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав; заперечення відповідача є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 20393,62грн., з яких: 15000грн. основного боргу, 2776,66грн. пені, 812,80грн. 3% річних та 1804,16грн. інфляційних.
Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 139,91грн. основного боргу, 382,77грн. пені та 10895,38грн. інфляційних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82–85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Малої приватної фірми "Сігма-С" (11700, м.Новоград-Волинський, вул.Чехова, 5, код ЄДРПОУ 13570822)
на користь Приватного підприємства "Авантис" (01010, м.Київ, вул.Арсенальна, 20, код ЄДРПОУ 32308954):
- 15000грн. основного боргу;
- 2776,66грн. пені;
- 812,80грн. 3% річних;
- 1804,16грн. інфляційних
- 203,94грн. витрат по сплаті державного мита;
- 151,29грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позові відмовити в частині стягнення 139,91грн. основного боргу, 382,77грн. пені та 10895,38грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу (рек. з повід.)