УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "31" травня 2011 р. Справа № 21/5007/35/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Вельмакіної Т.М.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1. - довіреність від 10.05.11р.;
від відповідача не з'явився.
розглянув справу за позовом Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів - інтернаціоналістів (м.Харків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт.Миропіль Романівський район Житомирська область)
про стягнення 93628,74 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 93628,74 грн., з яких 55173,54 грн. основної заборгованості, 5682,12 грн. відсотків за користування чужими коштами, 32773,08 грн. інфляційних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованій господарському суду копії клопотання, що надійшло факсимільним зв'язком, відповідач просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю направлення свого представника (а.с. 62).
Представник позивача заперечує щодо відкладення розгляду справи.
При розгляді клопотання відповідача, суд врахував, що: відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого повноважного представника; розгляд справи, з часу порушення провадження у справі, неодноразово відкладався (ухвали від 26.04.11р., 11.05.2011р. (а.с.30, 60)), чим учасникам судового процесу забезпечувалась можливість подати або надіслати суду необхідні докази в обґрунтування своїх доводів, а відповідачу, зокрема, - надати суду письмовий відзив на позовну заяву, перевірити розрахунок позовних вимог, наявні заперечення обґрунтувати документально з посиланням на конкретні норми закону; у кожній з вищевказаних ухвал про відкладення розгляду справи, суд попереджав відповідача, що у випадку неподання відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Враховуючи вищевказане, а також зважаючи на заперечення позивача проти відкладення розгляду справи, приймаючи до уваги закінчення 11.06.11р. строку розгляду спору та недостатність часу, що залишився до його закінчення, для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та відсутність клопотання сторін про його продовження, суд відхиляє клопотання відповідача.
Спір вирішується, у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними документами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з позовної заяви, 20.06.07р. між Підприємством "Кобальт" Харківської міської асоціації Воїнів-інтернаціоналістів (позивач/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (відповідач/покупець) був укладений договір №23/7-А (далі - Договір, а.с. 9-10) на поставку запасних частин до пересувного дробарного комплексу РК 5-704.5 .
Поставка товару здійснювалась на умовах СРТ - склад покупця, згідно міжнародних правил "Інкотермс - 2000".
Дробарний комплекс РК 5-704.5, до якого позивач поставляв запасні частини, знаходився на гарантійному обслуговуванні у Підприємства "Кобальт" ХМАВІ, і для повноцінної безперебійної роботи, останній, на прохання відповідача, без передоплати здійснив поставку по специфікації №1 від 20.06.07р. на загальну суму 355173,54грн.
Позивач зазначив, що відповідач отримав товар на вказану суму, доказом чого вважає накладну №26/10-1н від 26.10.07р. (а.с.54) та довіреність серії ЯОК №582419 від 26.10.07р., видану ТОВ "Граніт" ОСОБА_2. на отримання цінностей на загальну суму 355183,54грн. (а.с.55).
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати переданого товару виконав частково у розмірі 300000,00грн., внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 55173,54грн.
Позивач зазначив також, що відповідач борг визнав, підписавши акт звірки станом на 25.05.08р. (а.с.19-20).
У зв'язку з несплатою відповідачем за поставлений товар, 30.12.08р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 8254/08 від 26.12.08р., з вимогою оплатити суму боргу (а.с.15), яку залишено без відповіді та задоволення.
За даними позивача, станом на день звернення його з позовом до суду та на день вирішення спору, відповідач не оплатив існуючу заборгованість у розмірі 55173,54грн.
Також, посилаючись на ст. 692 ЦК України, та ч.2 ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути суму нарахованих відсотків за користування чужими коштами у розмірі 5682,12грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 32773,08грн.
У судовому засіданні представник позивача в усному порядку підтвердив, що відсотки за користування чужими грошовими коштами нараховував та просить стягнути на підставі ч.2, ст. 625 ЦК України.
Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив. Письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не подав.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач грунтує свої вимоги на договорі купівлі-продажу №23/7-А від 20.06.07р. ( а.с. 9-10).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, відповідно до умов Договору, продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і своєчасно оплатити запасні частини до дробарного комплексу РК 5-704.5 (в подальшому - Товар) згідно специфікаціям і додаткам, які є невід'ємною частиною договору. (п.п. 1.1 Договору).
Загальна сума ціни товару, згідно п. 2.2. Договору, складає 355173,62грн. з ПДВ.
20.06.07р. сторонами була підписана Специфікація №1 до Договору, на загальну суму 355173,62грн. (а.с. 12-14).
Матеріалами справи, зокрема видатковою накладною №26/10-1н від 26.10.07р. (а.с.54). підтверджено, що позивачем 26.10.07р. було передано відповідачу товар на загальну суму 355173,54грн., тому у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунки.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили оплату товару наступним чином:
- 50% - передоплата після укладення договору;
- 20% - по повідомленню про вихід товару із порту Шанхай;
- 15% - по повідомленню про прибуття товару в порт Одеса (Іллічівськ);
- 15% - по факту поставки.
Однак, вказані умови Договору щодо передоплати сторонами дотримані не були, тому, враховуючи визначений п.3.1 Договору строк проведення остаточних розрахунків, суд дійшов висновку, що обов'язок оплати поставленого товару у відповідача виник з моменту прийняття товару - з 26.10.07р.
Враховуючи, що відповідачем, 30.01.08р., тобто, до звернення позивача до суду, було сплачено 300000,00грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується випискою банку (а.с.68)., сума заборгованості на дату подачі позовної заяви до суду становить 55173,54грн. (355173,54 - 300000,00 = 55173,54).
Слід зазначити, що з підписаного сторонами акту звірки станом на 25.05.08р. (а.с. 56-57) дійсно вбачається, що відповідач на вказану дату не заперечував факт наявності боргу на суму 55173,54грн.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказане кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 55173,54 грн. основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, перевіривши нараховані позивачем 5682,12грн. 3% річних (а.с. 5) та 32773,08грн. інфляційних (а.с. 6-7), вважає їх вірними, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 93628,74грн. з яких: 55173,54грн. основного боргу, 32773,08грн. інфляційних та 5682,12грн. 3% річних.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська обл., Романівський р-н., смт. Миропіль, вул. Леніна, 89, код 13563220)
на користь Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів (61003, м. Харків, вул. Гамарника, 7/9, код 30655306):
- 55173,54грн. основного боргу;
- 32773,08грн. інфляційних;
- 5682,12грн. 3% річних;
- 936,29грн. державного мита;
- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 02 червня 2011 року.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу;
3 - відповідачу - рек. з пов.