Справа № 2-508/11

Рішення

Іменем України

(заочне)

(2-508/11)

29 квітня 2011 року Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Пінчук А.С., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом «Моторне (транспортне) страхове бюро України»до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просив: стягнути на користь «Моторне (транспортне) страхове бюро України»з ОСОБА_1 кошти в розмірі понесених витрат в сумі 5870 грн. 59 коп.; а також судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 19 листопада 2007 року в м. Києві, з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), під час якої відбулося зіткнення автомобіля марки “ЛАЗ” з номерним знаком НОМЕР_1, під керуванням останнього, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, з забезпеченим транспортним засобом - автомобілем марки “Фольцваген” з номерним знаком НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована. Внаслідок вказаної ДТП автомобіль марки “Фольцваген” з номерним знаком НОМЕР_2 був пошкоджений, чим його власнику, було заподіяно матеріальну шкоду, яка в обсязі 5870 грн. 59 коп. була виплачена позивачем ОСОБА_2, на виконання вимог підпункту а) пункту 41.1 ст.41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки відповідач вказану шкоду останньому не відшкодував.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть
участь у справі; доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній, господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини; постанова   суду   у  справі  про  адміністративне  правопорушення обов'язкові для суду,  що розглядає  справу  про  цивільно-правові наслідки  дій  особи,  стосовно  якої ухвалено постанову суду,  з питань,  чи мали місце ці дії та  чи  вчинені  вони  цією особою.

Дослідивши та проаналізувавши наведені дані, а також всі матеріали справи, зокрема, копії: установчих документів «Моторне (транспортне) страхове бюро України»; страхового полісу та заяви про страховий випадок від ОСОБА_2; звіту щодо вартості матеріального збитку з додатками; наказу позивача про виплату відшкодування; платіжного доручення; постанови суду першої інстанції щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП; довідки про ДТП; контракту та платіжного доручення щодо оплати правової допомоги, суд встановив наступні факти.

19 листопада 2007 року в м. Києві, з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), під час якої відбулося зіткнення автомобіля марки “ЛАЗ” з номерним знаком НОМЕР_1, під керуванням останнього, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, з забезпеченим транспортним засобом - автомобілем марки “Фольцваген” з номерним знаком НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована. Внаслідок вказаної ДТП автомобіль марки “Фольцваген” з номерним знаком НОМЕР_2 був пошкоджений, чим його власнику, було заподіяно матеріальну шкоду, яка в обсязі 5870 грн. 59 коп. була виплачена позивачем ОСОБА_2, на виконання вимог підпункту а) пункту 41.1 ст.41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки відповідач вказану шкоду останньому не відшкодував.

Згідно з положеннями п.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст.1187 ЦК України: джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність, зокрема,  пов'язана  з використанням,  зберіганням  або  утриманням транспортних засобів,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє   транспортним   засобом,   механізмом,   іншим  об'єктом, використання,  зберігання або утримання  якого  створює  підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії   кількох  джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних  підставах, а саме: шкода,   завдана   одній   особі   з  вини  іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування  за договором майнового відшкодування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

          Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа,  яка відшкодувала шкоду,  завдану іншою особою, має право  зворотної  вимоги  (регресу)  до  винної  особи у розмірі виплаченого  відшкодування,  якщо  інший  розмір  не  встановлений законом.

Відповідно до положень пунктів 1.3, 1.4, 1.7 ст.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”: потерпілі - треті  юридичні  та  фізичні  особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним    засобом    заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована - визначені в договорі обов'язкового      страхування цивільно-правової відповідальності  особи,  цивільно-правова  відповідальність яких застрахована  згідно  з  цим  договором,  або,  залежно  від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності,  будь-які особи,  що  експлуатують  забезпечений
транспортний засіб; забезпечений  транспортний засіб - наземний транспортний засіб,  зазначений у чинному  договорі  обов'язкового  страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового  страхування   цивільно-правової   відповідальності,
будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою,
цивільно-правова відповідальність якої застрахована,  на  законних
підставах.

Відповідно до положень підпункту а) пункту 41.1 ст.41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” - МТСБУ   за  рахунок  коштів  фонду  захисту  потерпілих відшкодовує шкоду на умовах,  визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним  засобом,  власник якого не застрахував свою цивільно-правову    відповідальність,   крім   шкоди,   заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1  цього  Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному
засобі.

На підставі викладеного суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: стягнути на користь «Моторне (транспортне) страхове бюро України»з ОСОБА_1 кошти в розмірі понесених витрат в сумі 5870 грн. 59 коп.

Суд вважає, що вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів щодо фактичної сплати ним будь-якої грошової суми за надання правової допомоги по цьому спору з ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 58 грн. 70 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., та витрат на оголошення про судовий розгляд цієї справи в засобах масової інформації в сумі 630 грн. належить стягнути на користь «Моторне (транспортне) страхове бюро України»з ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215 ЦПК

України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь «Моторне (транспортне) страхове бюро України»з ОСОБА_1 кошти в розмірі понесених витрат в сумі 5870 грн. 59 коп.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 58 грн. 70 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., та витрат на оголошення про судовий розгляд цієї справи в засобах масової інформації в сумі 630 грн. стягнути на користь «Моторне (транспортне) страхове бюро України»з ОСОБА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів.

СУДДЯ: