Справа № 2-464

                                                                                                              2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року  Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді – Лісовської О.В.

при секретарі                    - Пархоменко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКІБ "УкрСоцбанк" про порушення прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача АКБ "Укрсоцбанк" про порушення прав споживача, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.06.2007 року між ним та Банком був укладений Кредитний договір, згідно з умовами якого позивачу було надано споживчий кредит в сумі 19947 доларів США з кінцевою датою повернення до 06.06.2014 року. Під час підписання Договору Банк порушив його права, як споживача послуг, а саме в п. 6.2 Договору зазначив про можливість розгляду всіх спорів між сторонами лише Третейським судом при Асоціації Український банків. На підставі викладеного він вимушений звернутися до суду з даним позовом, просить визнати недійсним п. 6.2 Кредитного договору від 06.06.2007 року.

          В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним п. 6.2 Кредитного договору від 06.06.2007 року, укладений між ним та Банком.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що Кредитний договір був укладений відповідно до вимог діючого законодавства, а тому підстав для визнання недійсним п. 6.2 Договору немає. На підставі викладеного просив в задоволенні позову відмовити.

          Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          В судовому засіданні встановлено, що 06.06.2007 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", з однієї сторони, та ОСОБА_1, з другої сторони, був укладений Кредитний договір на суму 19947 доларів США із кінцевим терміном повернення до 06.06.2014 року.

          Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит на споживчі цілі.

          В своїх позовних вимогах ОСОБА_1 зазначає про те, що при укладенні Договору Банком було порушено його права, як споживача щодо можливості вирішення спорів в загальних судах.

          Так, відповідно до вимог п. 6.2 Кредитного договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобовязання не допускається.

          Як встановлено при розгляді справи, предметом Кредитного договору є надання Банком позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти з оплатою процентів та встановленим терміном погашення.

          Згідно положень Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов"язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов"язується повернути їх разом із нарахованими відсотками. Отже сторонами даного правочину є кредитодавець (банк або інша фінансова установа) та позичальник (споживач) (п. 1. ст. 1054 ЦК України).

          Статтею 1055 ЦК України передбачено, що Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Основними ознаками кредиту є строковість, платність і зворотність. Відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини Банку з клієнтом регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов"язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов"язковим для неї.

          Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами, а саме згідно умов Кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту першої видачі Кредитних ресурсів і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов"язань.

          Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1056 ЦК України Позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або у повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договору строку його надання.

          Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим до виконання сторонами. Будучи пов"язаними саме взаємними правами та обов"язками (зобов"язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов"язання або змінювати його умови.

          Слід звернути увагу на той факт, що позивач ОСОБА_1 не відмовився від виконання умов Кредитного договору, а Банк, в свою чергу свої зобов"язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, здійснивши видачу Кредитних коштів на підставі письмової заяви Позичальника.

          Слід зазначити, що під час укладання Кредитного договору Позичальник був ознайомлений в повному обсязі з умовами договору, а саме: особу та місцезнаходження кредитора, кредитні умови, зокрема, мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, та підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотримання положень ст. 11 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів".

          Також слід звернути увагу на те, що позивачу були повністю відомі істотні умови Кредитного договору, так як Позичальник жодного разу не звернувся до кредитора за роз"ясненням положень договору, які були йому не зрозумілі, тим самим погоджуючись із всіма умовами кредитного договору. Умови договору передбачають двостороннє встановлення прав та обов"язків як Позичальника, так і Кредитора, передбачених ст. 1054 ЦК України, а саме: за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти, та умов самого договору. Укладаючи Кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо встановлення прав та обов"язків кожної сторони.

          Слід зазначити, що визнання договорів недійсними можливе лише в разі порушення вимог ст. 203 ЦК України. Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ст. 203 ЦК України, а саме:

-          зміст правочину не має суперечити чинному законодавству та моральним засадам суспільства;

-          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності;

-          волевиявлення учасника правочину;

-          вчинення правочину у формі, встановленій законом;

-          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсності частини.

З наведених вище письмових доказів вбачається, що укладений між сторонами Кредитний договір від 06.06.2007 року повністю відповідає вимогам діючого законодавства, підтвердженням чого є також згода на укладення даного правочину та його підписання з боку позичальника.

          Крім того, відповідно до аб. 5 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

          А тому суд приходить до висновку, що підстав для визнання недійсним п. 6.2 Кредитного договору немає з мотивів, наведених вище. А тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, ст. 203, 215, 217, 525, 526, 629, 1054, 1055, 156 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", -

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

          Головуючий: