Справа № 2-1460/11

Категорія 23

Д О Д А Т КО В Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Мельник А.  В. ,

при секретарі –                      ,

Марчук О.Л., Миронюк С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому уточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідача 4602 гривні 44 копійки  та 801 гривню  у відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачу, на праві приватної власності належить місце НОМЕР_1 підземної автостоянки по вул. Старонаводницька 13, в Печерському районі м. Кєва.

Після введення автостоянки в експлуатацію, відповідно до Акту № 326 державної приймальної комісії «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта» від 27.12.2001 року. автостоянку було прийнято на обслуговування обслуговуючою організацією ТОВ «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС».

Уклавши 18.02.2002 року, з позивачем договір - про надання послуг по експлуатації та участі в затратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території №64-СТ-А відповідач, в числі інших власників, прийняв умови обслуговування стояночних місць підземної автостоянки, та зобов'язалась щомісячно оплачувати вартість послуг позивача і приймати участь в витратах по утриманню своїх стояночних місць

На виконання вимог «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених Постановою КМУ №115. від 22.01.1996 року (далі по тексту - «Правила») та умов договорів, укладених з власниками стояночних місць, позивачем укладено договори з постачальниками електроенергії, води, комунальними службами, здійснюється пропускний і внутрішній режим, постійна охорона автостоянки, прибирання території, надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки, відповідно до умов договорів та вимог Правил.

Відповідно до п. 4.4. Договору, орієнтовна сума однієї частки власника на момент укладення була визначена в розмірі 140 (сто сорок) грн. 00 коп. на місяць.

З 01 березня 2007 Позивач був змушений збільшити суму щомісячної оплати до суми 165 (сто шістдесят п'ять) грн. на підставі п. 4.3. договору. Дане підняття суми щомісячних оплат відбулося в внаслідок збільшення рівня заробітних плат, подорожчання комунальних послуг тощо з 2004 року по 2007 рік. Листом № 49 від 27.02.2007 року. відповідача було повідомлено про зміну суми щомісячної оплати надано новий розрахунок витрат на утримання автостоянки та запропоновано у разі необхідності ознайомитися з документами які підтверджуюсь наші витрати у вказаному розмірі.

На обґрунтоване підвищення відповідач погодився і з 01 березня 2007 року почав сплачувати щомісячно 165 (сто шістдесят п'ять) гри. 00 коп. за обслуговування належного йому місця

Однак з вересня 2007 року відповідач без всяких пояснень почав систематично затримувати оплату за обслуговування належного йому місця. На 01.04.2009 заборгованість відповідача складала 3135 грн. 00 коп. без урахування пені.

11 квітні 2009 р. відповідачу була надіслана претензія № 25 від 03.04.2009  після якої відповідач оплатив послуги обслуговуючої організації до 31.05.09, але з 01.06.09 відповідач продовжив систематично не оплачувати послуги позивача січні 2010 р. відповідачу була надіслана чергова претензія №77 від 05.01.2010 р.  однак заборгованість так і не була погашена.

З 01 травня 2010 року позивач був змушений в черговий раз збільшити щомісячну оплати до суми 200 (двісті ) гри. 00 коп. на підставі п. 4.3. договору. Про підвищення платежів за обслуговування належного відповідачу стояночного місця її було повідомлено листом № 23 від 23.04.2010 р.

11.10.2010 р. відповідачу була надіслана чергова претензія № 66/1 (Додаток №7), проте відповіді на неї так і не було отримано.

Відповідно до ст. 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. Крім того очевидно, і це співпадає зі змістом Правил, що підземна автостоянка може обслуговуватись виключно однією обслуговуючою організацією, а відтак позивач не міг відмовити відповідачеві у наданні послуг та був зобов"язаний їх надати останньому.

Відповідач є власником місця НОМЕР_1 на вказаній автостоянці місцем, його право на вільне володіння і користування власністю беззаперечне, більше того, крім місць підземної автостоянки відповідачеві, разом з іншими   власниками місць автостоянки, на праві спільної ф сумісної   власності,   належать   місця   загального   користування,   опорні   конструкції,   та обладнання автостоянки. Ст.ст. 319, 322. 369 Цивільного Кодексу України на відповідача покладено обов'язок на утримання свого та спільного майна.

Крім того між сторонами існує діючий договір і відповідач в порушенні взятих на себе зобов'язань за договором та згідно не сплачує за належне їй місце.

Незважаючи на відсутність оплати з боку відповідача, всі угоди з обслуговуючими та комунально - експлуатаційними організаціями міста, укладені для забезпечення функціонування підземної автостоянки, діють, а власність відповідача утримується у належному стані.

Безпідставно було б нараховувати частку витрат відповідача по обслуговуванню автостоянки до сплати іншим власникам, тому з червня 2009 року всі витрати на утримання місця НОМЕР_1 по сьогоднішній день несе позивач. Обслуговуючи всю підземну автостоянку, крім належних відповідачеві місць підземної автостоянки, позивач також утримував за свій кошт, пропорційну кількості місць відповідача частку конструкцій, устаткування і обладнання автостоянки та не отримуючи від останнього компенсації, зазнав значних матеріальних збитків, а оскільки підземна автостоянка є єдиним майновим комплексом і припинити обслуговування одного місця підземної автостоянки неможливо - тривалий строк відповідач користуючись цим отримував послуги позивача безоплатно.

Відповідно до розрахунку втрат на утримання автостоянки по вул. Старонаводницька 13Е. розмір однієї частки власника в період з 01.03.07 р. і по 30.04.2010 складав 165 (сто шістдесят п'ять ) грн., а з 01.05.2010 - 200 (двісті) грн. 00 коп.

Таким чином, станом на 1 листопада 2010 року, заборгованість відповідача позивачеві складає 4015 гривень 44 копійки  . Крім того, відповідачеві нараховується пеня, відповідно до п.5.4 Договору, ст. 549 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у розмірі 519  грн. 76 коп. та відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, відповідач повинна сплатити позивачеві три проценти річних від суми боргу, за користування несплаченими грошовими коштами, за останній рік, який передував подачі цієї позовної заяви, в розмірі 67 грн. 88 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив повністю задовольнити вимоги позовної заяви.

         Відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку статей 74, 76 ЦПК України, в судове засідання не з’явився.

Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача у заочному порядку, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, відповідачу, на праві приватної власності належить місце НОМЕР_1 підземної автостоянки по вул. Старонаводницька 13, в Печерському районі м. Кєва.

Після введення автостоянки в експлуатацію, відповідно до Акту № 326 державної приймальної комісії «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта» від 27.12.2001 року. автостоянку було прийнято на обслуговування обслуговуючою організацією ТОВ «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС».

Уклавши 18.02.2002 року, з позивачем договір - про надання послуг по експлуатації та участі в затратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території №64-СТ-А відповідач, в числі інших власників, прийняв умови обслуговування стояночних місць підземної автостоянки, та зобов'язалась щомісячно оплачувати вартість послуг позивача і приймати участь в витратах по утриманню своїх стояночних місць

На виконання вимог «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених Постановою КМУ №115. від 22.01.1996 року (далі по тексту - «Правила») та умов договорів, укладених з власниками стояночних місць, позивачем укладено договори з постачальниками електроенергії, води, комунальними службами, здійснюється пропускний і внутрішній режим, постійна охорона автостоянки, прибирання території, надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки, відповідно до умов договорів та вимог Правил.

Відповідно до п. 4.4. Договору, орієнтовна сума однієї частки власника на момент укладення була визначена в розмірі 140 (сто сорок) грн. 00 коп. на місяць.

З 01 березня 2007 Позивач був змушений збільшити суму щомісячної оплати до суми 165 (сто шістдесят п'ять) грн. на підставі п. 4.3. договору. Дане підняття суми щомісячних оплат відбулося в внаслідок збільшення рівня заробітних плат, подорожчання комунальних послуг тощо з 2004 року по 2007 рік. Листом № 49 від 27.02.2007 року. відповідача було повідомлено про зміну суми щомісячної оплати надано новий розрахунок витрат на утримання автостоянки та запропоновано у разі необхідності ознайомитися з документами які підтверджуюсь наші витрати у вказаному розмірі.

На обґрунтоване підвищення відповідач погодився і з 01 березня 2007 року почав сплачувати щомісячно 165 (сто шістдесят п'ять) гри. 00 коп. за обслуговування належного йому місця

Однак з вересня 2007 року відповідач без всяких пояснень почав систематично затримувати оплату за обслуговування належного йому місця. На 01.04.2009 заборгованість відповідача складала 3135 грн. 00 коп. без урахування пені.

11 квітні 2009 р. відповідачу була надіслана претензія № 25 від 03.04.2009  після якої відповідач оплатив послуги обслуговуючої організації до 31.05.09, але з 01.06.09 відповідач продовжив систематично не оплачувати послуги позивача січні 2010 р. відповідачу була надіслана чергова претензія №77 від 05.01.2010 р.  однак заборгованість так і не була погашена.

З 01 травня 2010 року позивач був змушений в черговий раз збільшити щомісячну оплати до суми 200 (двісті ) гри. 00 коп. на підставі п. 4.3. договору. Про підвищення платежів за обслуговування належного відповідачу стояночного місця її було повідомлено листом № 23 від 23.04.2010 р.

11.10.2010 р. відповідачу була надіслана чергова претензія № 66/1 (Додаток №7), проте відповіді на неї так і не було отримано.

Відповідно до ст. 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. Крім того очевидно, і це співпадає зі змістом Правил, що підземна автостоянка може обслуговуватись виключно однією обслуговуючою організацією, а відтак позивач не міг відмовити відповідачеві у наданні послуг та був зобов"язаний їх надати останньому.

Відповідач є власником місця НОМЕР_1 на вказаній автостоянці місцем, його право на вільне володіння і користування власністю беззаперечне, більше того, крім місць підземної автостоянки відповідачеві, разом з іншими   власниками місць автостоянки, на праві спільної ф сумісної   власності,   належать   місця   загального   користування,   опорні   конструкції,   та обладнання автостоянки. Ст.ст. 319, 322. 369 Цивільного Кодексу України на відповідача покладено обов'язок на утримання свого та спільного майна.

Крім того між сторонами існує діючий договір і відповідач в порушенні взятих на себе зобов'язань за договором та згідно не сплачує за належне їй місце.

Незважаючи на відсутність оплати з боку відповідача, всі угоди з обслуговуючими та комунально - експлуатаційними організаціями міста, укладені для забезпечення функціонування підземної автостоянки, діють, а власність відповідача утримується у належному стані.

Безпідставно було б нараховувати частку витрат відповідача по обслуговуванню автостоянки до сплати іншим власникам, тому з червня 2009 року всі витрати на утримання місця НОМЕР_1 по сьогоднішній день несе позивач. Обслуговуючи всю підземну автостоянку, крім належних відповідачеві місць підземної автостоянки, позивач також утримував за свій кошт, пропорційну кількості місць відповідача частку конструкцій, устаткування і обладнання автостоянки та не отримуючи від останнього компенсації, зазнав значних матеріальних збитків, а оскільки підземна автостоянка є єдиним майновим комплексом і припинити обслуговування одного місця підземної автостоянки неможливо - тривалий строк відповідач користуючись цим отримував послуги позивача безоплатно.

Відповідно до розрахунку втрат на утримання автостоянки по вул. Старонаводницька 13Е. розмір однієї частки власника в період з 01.03.07 р. і по 30.04.2010 складав 165 (сто шістдесят п'ять ) грн., а з 01.05.2010 - 200 (двісті) грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача позивачеві складає 4015 гривень 44 копійки  . Крім того, відповідачеві нараховується пеня, відповідно до п.5.4 Договору, ст. 549 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у розмірі 519  грн. 76 коп. та відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, відповідач повинна сплатити позивачеві три проценти річних від суми боргу, за користування несплаченими грошовими коштами, за останній рік, який передував подачі цієї позовної заяви, в розмірі 67 грн. 88 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд задовольняє позов з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 801 гривню  у відшкодування судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 74, 76, 88, 169 ч. 4, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

  Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС»  4602 гривні 64 копійки  та 801 гривню  у відшкодування судових витрат.   Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної  сили після закінчення строку для  подання апеляційної скарги, якщо  апеляційну скаргу  не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили  після розгляду  справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти  днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                        А. В. Мельник