КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2011 № 30/65
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 – дов. б/н від 30.11.2010
від відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Самс Технолоджіс”
на Рішення Господарського суду м. Києва
від 14.04.2011
у справі №30/65 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольф”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Самс технолоджіс”
про стягнення 163689,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольф” (надалі – ТОВ „Вольф”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Самс Технолоджіс” (надалі – ТОВ „Самс Технолоджіс”, відповідач) про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором на виготовлення поліграфічної продукції №19.10/2010 ВЛФ-САМС від 19.10.10 в розмірі 163689,26 грн., з яких 161665,13 грн. – основний борг, 730,81 грн. – 3% річних, 1293,32 грн. – збитки від інфляції.
23.03.11. представником позивача було подано клопотання, відповідно до якого ТОВ „Вольф” просить суд у разі задоволення позову покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 8184,46 грн.
Крім цього, 14.04.11. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог (зменшення), відповідно до якої сума заборгованості, що підлягає стягненню становить 147665,13 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2011 у справі №30/65 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ „Самс Технолоджіс” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №30/65 від 14.04.2011 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд не взяв до уваги той факт, що згідно умов укладеного між сторонами договору сторони вирішили всі спірні питання вирішувати шляхом переговорів мирним шляхом. Однак, позивачем не направлялося до відповідача жодної претензії та пропозицій щодо урегулювання спору шляхом переговорів.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Представник відповідача (за довіреністю) надіслав письмове клопотання про відкладення розгляду спору. Клопотання мотивоване тим, що представник відповідача на час судового засідання він перебуває у відпустці. На думку представника відповідача його участь у судовому засіданні є необхідною, оскільки він є єдиним представником підприємства у даній справі та брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції.
Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Колегія суддів вважає, що неможливість представника відповідача бути присутньою в судовому процесі через відпустку не є поважною причиною для відкладення справи на більш тривалий термін та нез’явлення відповідача не перешкоджає розгляду даного спору.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
19.10.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір №19.10/2010 ВЛФ-САМС на виготовлення поліграфічної продукції (надалі – договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язався виконати роботу по виготовленню поліграфічної продукції.
Згідно п. 1.2, 1.3 договору, замовник зобов’язався оплатити виготовлення продукції та прийняти її у відповідності до умов даного договору. Зміст, кількість, загальна вартість, строки виготовлення та дата відгрузки продукції зазначаються в специфікаціях, які підписуються обома сторонами та є невід’ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено, що вартість кожного замовлення зазначається в специфікаціях до даного договору.
Оплата замовлення здійснюється згідно виставлених виконавцем рахункам-фактурам. Передоплата за продукцію в розмірі 30% від загальної вартості замовлення проводиться замовником на протязі 3 банківських днів з моменту погодження примірника продукції на підставі рахунку-фактури виконавця. Залишок суми –70% від загальної вартості замовлення, перераховується на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3 банківських днів з моменту підписання накладної, якщо інше не передбачено даним договором (п. 2.5-2.7 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору строк його дії до 31.12.11.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 193 ГК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено, що позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 245235,90 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001990 від 04.11.10 та видатковою накладною №РН-0002287 від 08.12.11, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей. А відповідачем здійснено лише часткові проплати за виготовлену позивачем продукцію, в зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгулу спору становить 147665,13 грн.
Таким чином, відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов’язку по сплаті виготовленої продукції в повному обсязі та у встановлений договором строк не виконав.
Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано. Сам відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції проти наявності у нього перед позивачем боргу не заперечував.
Доводи апеляційної скарги ґрунтувались лише на тому, що позивач в порушення умов договору не вжив досудових заходів (пред’явлення претензії) по стягненню боргу з відповідача.
Зазначені доводи судом апеляційної інстанції не приймаються, виходячи з наступного.
Сторони в п. 9.5 договору дійсно домовились, що вони будуть докладати зусиль для розв’язання спорів шляхом переговорів.
Разом з тим, відповідно до ст. 6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії.
Отже, у відповідача згідно з чинним законодавством існує обов’язок щодо самостійного погашення існуючого боргу, не чекаючи пред’явлення претензії.
Також колегія суддів зазначає, що не пред’явлення позивачем претензії не є підставою для звільнення відповідача від сплати боргу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з урахуванням заяви про їх зменшення.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 7383,25 грн. – витрат за послуги адвоката, виходячи з наступного.
Статтею 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Згідно ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
До матеріалів справи додано договір №2009/12-23 про надання юридичних послуг від 23.12.2009, укладений між позивачем та СПД ФО Заворотнюком Максимом Сергійовичем, згідно умов якого виконавець зобов’язується надавати замовнику юридичні послуги, спрямовані на стягнення заборгованості з боржників
Також в матеріалах справи є платіжне доручення №282 від 14.02.2011, які підтверджують факт оплати позивачем суми в розмірі 8184,46 грн. на користь ФОП ОСОБА_1
Разом з цим в контексті норми ст. 44 ГПК України судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Оскільки з наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що сума в розмірі 8184,46 грн. сплачувались саме адвокату, такі витрати не можна вважати належним чином підтвердженими.
З огляду на наведене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Самс Технолоджіс” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва у справі №30/65 від 14.04.2011 має бути змінене в частині стягнення з відповідача судових витрат на послуги адвоката.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Самс Технолоджіс” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2011 у справі №30/65 в частині позовних вимог залишити без змін, а в частині стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
„Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Самс Технолоджіс” (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 1/8 „Г”, код ЄДРПОУ 33640124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольф” (04073, м. Київ, вул. Сиренька, 28/2, код ЄДРПОУ 23395449) 147665 (сто сорок сім тисяч шістсот шістдесят п’ять) грн. 13 коп. - заборгованості, 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 65 коп. – державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 89 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ”.
Матеріали справи №30/65 повернути до господарського суду м. Києва.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.