УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" травня 2011 р.Справа № 10/1660

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Прядко О.В.  

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., арбітражний керуючий-ліквідатор;

                        ОСОБА_2., дов. №7/173-10 від 03.05.10 р.

від відповідача: ОСОБА_3., дов. від 04.01.11р.       

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр "Україна" (с.Велика Рача Радомишльського району Житомирської області)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" (с.Кам'яний Брід Коростишівського району Житомирької області)

про стягнення 198379,24 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 198379,24 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за договорами оренди №1, №2, №3 від 07.08.2003 р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 21.04.11р. та 16.05.11р. оголошувались перерви.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у розмірі   190813,04 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.01.06р. по 21.07.10р. відповідно до позовної заяви від 24.03.2011 р. про уточнення позовних вимог, з яких 38162,61 грн. за договором оренди №1 від 07.08.2003 р., 38162,61 грн. за договором оренди №2 від 07.08.2003 р. та 114487,82 грн. за договором оренди №3 від 07.08.2003 р. (т.5,а.с.51).

Відповідно до ст. 22 ГПК України позовна заява від 24.03.2011 р. про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, була прийнята судом до розгляду, тому справа розглядалась в межах вищевказаної заяви від 24.03.2011 р.

В обґрунтування позову позивач та його представник у відзиві від 10.03.11р. та від 24.03.11р. на уточнені письмові заперечення на позовну заяву (т.5,а.с.2-3,а.с.52-54), письмових поясненнях від 21.04.11р. (т.6,а.с.107-109), відзиві від 13.05.11р. на письмові пояснення відповідача (т.7,а.с.118), а також в судовому засіданні посилаються на те, що позов було пред'явлено з дотриманням строків позовної давності, який був відрахований відносно дати претензії №7/173-179 від 12.12.2008р., у відповідь на яку відповідач листом № 583 від 29.02.08р. частково визнав наявність заборгованості перед позивачем. Крім того, позивач вказує, що не зараховує вартість проведених відповідачем поточних та капітального ремонтів в рахунок заборгованості з орендної плати.

Щодо поточного ремонту позивач вказує, що відповідач безпідставно зараховує до поточного ремонту витратні матеріали та інший інструмент, а також запчастини, які не мають ніякого відношення до автомобілів КРАЗ, а відносяться зовсім до інших марок автомобілів, тракторів та іншої спецтехніки; що фактично по всіх накладних не можна визначити, що ці запчастини належать до запчастин на автомобілі КРАЗ, та були використані саме на орендовані автомобілі; що до поточного ремонту належать роботи, пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами), перелік яких визначено Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту", затвердженого наказом Мінтрансу України №268/2708 від 28.04.1998р., а система технічного обслуговування та ремонту автомобіля передбачає, крім поточного та капітального ремонтів, ще й щоденне обслуговування, сезонне технічне обслуговування тощо.

Щодо проведеного відповідачем капітального ремонту позивач вказав, що згідно  наданих відповідачем експертного висновку по огляду металоконструкцій крана КС-4574 зав. № 00226 від 18.11.03р. та паспорту на кран, кран знаходиться в справному стані, наступне технічне обстеження мало були проведено 17.11.2006р., але відповідачем цього зроблено не було, а було проведено лише 09.11.2010р. після проведення капітального ремонту; що відповідачем не надано доказів попередження позивача про необхідність проведення капітального ремонту, документів, які б підтверджували узгодження із позивачем як власником ремонтної організації, вартості ремонту тощо, не надано висновку технічного обстеження регіональним управлінням з техніки безпеки, а також паспорт вантажопідіймального крана з відмітками відповідального органу про проведення чергових повних, часткових та позачергових оглядів, які б дали можливість визначити причину та осіб винних у виході крану з робочого стану та необхідності проведення капітального ремонту; що раніше вартість ремонтних робіт була визначена відповідачем в сумі 93912,00 грн., а потім 9600,00 грн.; що в обидва акти виконаних робіт включено одну і ту ж роботу - заміну рами поворотної; що з цих актів неможливо визначити, на якому конкретно КРАЗі 250 КС були виконані роботи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.01.11р. (т.1,а.с.53), письмових запереченнях на позовну заяву від 03.02.11р. (т.1,а.с.76-80), уточнених письмових запереченнях на позовну заяву від 10.02.11р. (т.4,а.с.117-127), письмових поясненнях від 12.04.11р. (т.5,а.с.63-66), від 21.04.11р. (т.6,а.с.111-113) та його представник в письмових поясненнях від 16.05.11р. (т.7,а.с.123), від 17.05.11р. (т.7,а.с.135-136) та в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач сплатив позивачу орендні платежі, передав матеріальних цінностей, здійснив поточних ремонтів та поніс витрати по капітальному ремонту орендованого майна на загальну суму, що перевищує розмір орендних платежів.

Крім того, відповідач подав клопотання від 03.02.11р. про застосування наслідків пропуску строків позовної давності (т.1,а.с.75), згідно якого просив відмовити відповідачу у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за період січень-грудень 2006р. та з 01 січня по 20 грудня 2007р. з підстав пропуску ним строків позовної давності. При цьому, відповідач заперечує переривання строків позовної давності, вказуючи, що листом № 583 від 29.12.08р. ним не було визнано заборгованість в розмірі 46488,00 грн., що в даному листі лише наявна вказівка на отримання від позивача рахунків та податкових накладних на цю суму. Крім того, відповідач вважає, що пред'явлення позивачем першого позову з цих підстав, який 26.08.10р. був залишений судом без розгляду, не є підставою для переривання перебігу позовної давності, оскільки перший позов по стягненню частини боргу відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України мав би бути вирішений по суті, а вдруге позивач має право пред'явити позов, не включаючи суму пред'явлену раніше; однак, якщо суд дійде висновку про те, що відбулося переривання строків позовної давності, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову на суму, яка вже заявлялася у попередньому позові (т.7,а.с.135-136).

Щодо обставин здійснення поточного ремонту відповідач пояснив, що на виконання вимог п.6.4. договорів, згідно якого орендар зобов'язаний проводити поточний ремонт своїми силами за рахунок орендної плати, прийнятий відповідачем на роботу механік щоденно встановлював технічний стан автомобілів і у випадку необхідності проведення поточного ремонту звертався із доповідною запискою на ім'я директора та Актом огляду технічного стану автомобіля, в якому зазначався перелік необхідних запчастин для проведення поточного ремонту автомобіля; на підставі цих документів відповідач здійснював замовлення необхідних запчастин, а після надходження запчастин механік та начальник кар'єру зазначали взяті зі складу запчастини в забірній картці, про що комісія по списанню запчастин складала відповідний акт списання. Крім того, відповідач вказав, що автомобілі виготовлені у 1993 році, тому в документах на ці автомобілі відсутні вимоги щодо проведення ремонтів із використанням виключно "оригінальних" деталей, при цьому багато деталей є взаємозамінними для різних типів та марок автомобілів (т.5,а.с.63-64).

Щодо підстав проведення капітального ремонту відповідач пояснив, що на момент передачі в оренду КРАЗ 250 КС держ. №64-90 ЖИС (вантажний автокран) вже потребував капітального ремонту, оскільки відпрацював гарантійний термін та відповідну кількість мотогодин (згідно паспорту автомобіля 8000 м/г), тому власник без будь-якої вимоги орендаря повинен був усвідомлювати необхідність проведення капітального ремонту; що листом №583 від 29.12.2008р. відповідач повідомив позивача як власника автомобіля про необхідність проведення капітального ремонту, обов'язок проведення якого лежить на власнику; що за період з 29.12.2008р. по 2010р. автомобіль не експлуатувався, оскільки перебував на капітальному ремонті, однак позивач жодного разу не поцікавився станом автомобіля, не заперечував проти проведення капітального ремонту, не вжив заходів щодо самостійного проведення капітального ремонту, а оскільки позивач не провів капітального ремонту орендованого майна, відповідач, керуючись ч. 3 ст. 205 та ч. 3 ст. 776 ЦК України за наявності мовчазної згоди позивача провів капітальний ремонт (заміну ОПУ, установки ПЗК, заміну канату та заміну рами поворотної) із залученням третіх осіб, що підтверджується договором №01/03 від 01.03.10р. та актами виконаних робіт; що вартість капітального ремонту у розмірі 96000,00 грн. була зарахована відповідачем в рахунок орендної плати за користування цим КРАЗом, відповідно до ч. 3 ст. 776 ЦК України, про що позивача було повідомлено листом № 583 від 29.12.08р., листом б/н у липні 2010р. та 02.02.11р. При цьому відповідач зазначає, що фактично роботи були виконані та прийняті у липні 2010р., оплачені 29.09.10р. та 18.10.10р. (т.6,а.с.111-113).

Крім того, представник відповідача просив суд застосувати ч.6 ст. 762 ЦК України, яка передбачає звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки відповідач за період з 2007р. по дату закінчення договору не використовував КРАЗ, оскільки він потребував капітального ремонту (т.7,а.с.135-136).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

07.08.2003р. між Приватним підприємством "Аскольд", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" (т.6,а.с.115 на звороті, т.1,а.с.21, далі-відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр "Україна" (далі-позивач) було укладено договори оренди №1, №2 та №3 (т.1,а.с.9-11,13-15,17-19).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди № 1 від 07.08.03р. орендодавець (позивач) зобов'язується надати орендарю (відповідачу) у тимчасове користування майно: автомобіль КРАЗ 6510 держ. №79-23 ЖИС, вантажний самоскид, № свідоцтва про реєстрацію ІОС №177080 від 08.09.2001р., 1993 року випуску.

За умовами п. 1.1. договору оренди № 2 від 07.08.03р. орендодавець (позивач) зобов'язується надати орендарю (відповідачу) у тимчасове користування майно: автомобіль КРАЗ 25651 держ. №64-87 ЖИС, вантажний самоскид, № свідоцтва про реєстрацію ТЗ №177082 від 09.09.1993р., рік випуску 1993р.

Згідно п. 1.1. договору оренди № 3 від 07.08.03р. орендодавець (позивач) зобов'язується надати орендарю (відповідачу) у тимчасове користування майно: автомобіль КРАЗ 250 КС держ. №64-90 ЖИС, вантажний автокран 10-20т., № свідоцтва про реєстрацію ІОС №177089 від 15.09.1993р., рік випуску 1993р.

Орендоване майно згідно вищевказаних договорів оренди було передане позивачем відповідачу згідно актів здачі-приймання, в яких зафіксовано технічний стан переданих автомобілів (т.1,а.с.12,16,20).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу УРСР 1963р. за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Згідно абз. 2 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003р. щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Сторони домовились, що розрахунки будуть проводитись грошовими коштами шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 1000,00 грн. за договорами оренди №1, №2 та 3000,00 грн. за договором оренди №3, в т.ч. ПДВ 20%, за кожний місяць користування майном кожного 15 числа місяця (п.4.1. договорів).

Пунктами 6.4. договорів оренди №1, №2 та №3 передбачено наступні обов'язки орендаря: своєчасно вносити плату за користування майном, підтримувати майно у належному стані, проводити поточний ремонт своїми силами за рахунок орендної плати, при припиненні договору повернути майно в належному стані.

Відповідно до п. 3 договорів оренди №1, №2 та №3 "Строк дії договору", договір вступає в силу з моменту його підписання та діє впродовж двох років. Якщо жодна із сторін в строк за місяць до закінчення договору не заявить про намір його розірвання, договір автоматично пролонгується терміном на три роки на умовах, викладених в ньому.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджується представниками сторін, договори оренди №1, №2 та №3 від 07.08.03р. неодноразово пролонговувались за взаємною мовчазною згодою сторін, що не суперечить умовам договорів та положенням статей 763-764 ЦК України.

Відповідно до частин 1-3 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно п.7.1. договорів оренди №1, №2 та №3 підставою для розірвання договору оренди є:

- взаємна згода сторін,

- вимога однієї сторони у разі невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором та законами України, протягом одного місяця,

- по рішенню суду.

Таким чином, договір сторін передбачає можливість одностороннього розірвання договору за вимогою сторони у разі невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором та законами України, протягом одного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19.05.2010р. було направлено відповідачу лист №7/173, згідно якого з метою припинення зростання заборгованості та керуючись абз.2 п.7.1.1. договорів, позивач вважає за необхідне розірвати договори №1, №2, №3 від 07.08.03р. (т.1,а.с.24, в т.ч. на звороті).

За таких обставин, враховуючи погоджені сторонами договірні умови, вищевказані договори оренди вважається розірваним з 19.06.10р., а згода відповідача на розірвання договору, висловлена ним у листі б/н від 11.06.10р., що була надіслана за юридичною адресою позивача та адресою, вказаною на бланку листа-пропозиції про розірвання договору, відносно встановлення дати розірвання договору немає правового значення. (т.1,а.с.27, в т.ч. на звороті). Слід зазначити, що представник відповідача датою розірвання договору вважає 19.06.10р. (т.7,а.с.123).

Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.01.06р. по 21.07.10р. у розмірі 190813,04 грн. (з урахуванням заяви від 24.03.2011 р. про уточнення позовних вимог, т.5,а.с.51), позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання по сплаті орендних платежів виконує неналежним чином, перерахувавши з 01.01.06р. на розрахункові рахунки позивача кошти лише частково на суму 68119,36 грн., крім того, позивачем в рахунок заборгованості по сплаті орендних платежів було зараховано вартість отриманого від відповідача дизельного пального на суму 14616,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним моментом між сторонами є проведення та зарахування відповідачем в рахунок сплати орендних платежів за договорами вартості поточних та капітального ремонтів.

Відповідно до ч. 1 ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту п. 6.4. договорів оренди №1, №2 та №3 вбачається, що на відповідача як орендаря було покладено обов'язок проводити поточний ремонт своїми силами за рахунок орендної плати.

Вказана умова договору була передбачена сторонами з огляду на технічний стан автомобілів при передачі майна в оренду, що був зафіксований 07.08.2003р. у актах здачі-приймання (т.1,а.с.12,16,20).

Листом-відповіддю на претензію №583 від 29.12.2008р. (т.1,а.с.23) відповідач вказав, що 22.08.2005р. керівництву ТОВ "Селекційний центр "Україна" було направлено лист з підтверджуючими документами з проханням зарахувати у рахунок орендної плати вартість поточних ремонтних робіт на суму 61566,99 грн. відповідно до п.6.4. договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повідомляв позивача про проведення поточних ремонтів орендованого майна з 22.08.2005р. по 25.02.2010р. (дата надання відзиву на позовну заяву у справі № 10/1890 за позовом ТОВ "Селекційний центр "Україна" до ТОВ Лабрадорит" про стягнення 15600,0 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів,т.7,а.с.140).

На підтвердження проведення у 2006-2010 роках поточних ремонтів орендованого майна відповідачем лише у 2010р. було надано  забірні картки на відпуск запчастин зі складу на виробничі потреби, акти про списання на поточний ремонт запасних частин автомобілів, складених комісією у складі представників відповідача, розпорядження керівника відповідача про проведення ремонтних робіт транспортних засобів, акти огляду технічного стану автомобілів, складених комісією у складі представників відповідача, доповідні записки механіка відповідача, накладні, платіжні доручення, банківські виписки (т.1,а.с.84-147, т.2,а.с.1-134, т.3,а.с.1-141, т.4,а.с.1-97)

Враховуючи те, що надані відповідачем докази на підтвердження проведення поточних ремонтів орендованого майна були складені представниками відповідача одноособово, а із долучених до матеріалів справи накладних не можна визначити, що зазначені в них запчастини належать до запчастин на автомобілі КРАЗ та були використані саме на орендовані автомобілі; а також те, що вказані докази були надані лише після порушення провадження у справі № 10/1890 за позовом ТОВ "Селекційний центр "Україна" до ТОВ Лабрадорит" про стягнення 15600,0 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, тому вищевказані докази суд оцінює критично.

Відповідно до ч. 2 ст. 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Згідно ч. 3 ст. 776 ЦК України якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Таким чином, оскільки інше не встановлено договором, капітальний ремонт орендованих автомобілів має бути проведений позивачем як орендодавцем за його рахунок у розумний строк, а відповідач як орендар має право провести не будь-який капітальний ремонт, а лише такий, непроведення якого перешкоджає використанню речі відповідно до призначення та умов договору, в останньому випадку обов'язок доводити необхідність проведення капітального ремонту та його вартість покладено на відповідача.

Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про необхідність проведення капітального ремонту.

Листом  №583 від 29.12.2008р. (т.1,а.с.23) відповідач повідомив, що Кран КС 250 вже знаходиться на капітальному ремонті, загальна сума ремонту складає 93912,00грн., а оплачено 9000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат по проведенню капітального ремонту автокрану КРАЗ 250 КС (КС4574) відповідачем надано знову ж таки складені представниками відповідача одноособово доповідна записка механіка, розпорядження про проведення ремонтних робіт транспортних засобів, акт огляду технічного стану автомобіля, а також квитанція про сплату ТОВ "Да-Лат" коштів у сумі 9000,00 грн. за ремонт крана без будь-якої ідентифікації (т.2,а.с.66-69). Крім того, відповідачем не надано договір на проведення капітального ремонту, акти приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем знову без повідомлення позивача про необхідність проведення капітального ремонту орендованого майна 01.03.2010р. (під час розгляду справи №10/1890 за позовом ТОВ "Селекційний центр "Україна" до ТОВ Лабрадорит" про стягнення 15600,0 грн.) було укладено договір з іншою ремонтною організацією - ТОВ "Ремпромм" (т.5,а.с.72).

На підтвердження понесених витрат по проведенню капітального ремонту (після розірвання договору 19.06.10р.) відповідачем надано акти виконаних робіт від 30.09.10р. та 29.10.10р. по ремонту автокрана КС 4572 (а не орендованого КС 4574 згідно паспорту) (т.5,а.с.73-74), а також банківські виписки від 30.09.10р. та 19.10.10р. на загальну суму 96000,0грн. без зазначення призначення платежу (т.4,а.с.103-104).

Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст.33 ГПК України).

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до вищезазначеного, суд прийшов до висновку про те, що наявними в матеріалах справи достатніми та допустимими  доказами не підтверджується необхідність проведення капітального ремонту орендованого згідно договору оренди №3 від 07.08.03р. КРАЗу 250 КС держ. №64-90 ЖИС (вантажний автокран), ремонт якого не був проведений позивачем, вартість ремонту та понесення відповідачем відповідних витрат.

Враховуючи вищевикладене, зарахування відповідачем вартості поточних та капітального ремонтів в рахунок сплати орендних платежів за договорами оренди №1, №2 та №3 від 07.08.2003 р. є безпідставним.

Слід зазначити, що у зв'язку з тим, що відповідач при перерахуванні коштів по сплаті орендної плати в призначенні платежу не вказував конкретного договору по якому здійснювалась оплата, позивач, визначаючи суму заборгованості відповідача по сплаті орендних платежів за договорами оренди №1, №2 та №3 від 07.08.2003 р., розподіляв сплачені відповідачем кошті пропорційно сумі орендної плати по кожному договору  оренди (1:1:3).

Як вбачається з матеріалів справи, у 2006 році відповідачем у рахунок сплати орендних платежів було перераховано позивачу 20119,36 грн. (що розподіляється пропорційно по 4023,87 грн. за договорами № 1, №2, від 07.08.03 р. та 12071,62 грн. за договором № 3 від 07.08.03 р.), крім того, позивачем зменшено заявлену до стягнення суму заборгованості по сплаті орендних платежів на вартість отриманого від відповідача пального в сумі 14616,00 грн. (по 2923,20 грн. за договорами № 1, №2, від 07.08.03 р. та 8769,60 грн. за договором № 3 від 07.08.03 р.).

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів у 2006 році склала 25264,64 грн. за договорами № 1, № 2 , № 3 від 07.08.03 р. (60000,00 грн. - 20119,36 грн. - 14616,00 грн.).

Однак, враховуючи клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності (т.1,а.с.75), у позові в частині стягнення 25264,64 грн. орендних платежів за договорами № 1, № 2 , № 3 від 07.08.03 р. за період 2006 р. слід відмовити у зв'язку із пропуском трирічного строку позовної давності (орендна плата сплачується щомісячно до 15 числа кожного місяця, позов подано 21.12.10 р.).

У 2007 році відповідачем було сплачено позивачу орендних платежів на суму 25000,00 грн. (по 5000,00 грн. за договорами № 1, №2, від 07.08.03 р. та 15000,00 грн. за договором № 3 від 07.08.03 р.), тому заборгованість склала 35000,00 грн. (60000,00 грн. - 25000,00 грн.), при цьому по 7000,00 грн. за договорами № 1, №2, від 07.08.03 р. та 21000,00 грн. за договором № 3 від 07.08.03 р.

Відповідно до ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно ч. 3 3. ст.264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи (т.7,а.с.137-140), 17.12.2009 р. ТОВ "Селекційний центр "Україна" подано позов до ТОВ "Лабрадорит" про стягнення 15600,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.01.06 р., 21.12.09 р. ухвалою господарського суду Житомирської області було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 10/1890, справа розглядалась по суті, однак позов було залишено без розгляду ухвалою господарського суду від 26.08.2010 р. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України строк позовної давності перервався і його перебіг розпочався заново внаслідок подачі позовної заяви 17.12.2009 р., яка була прийнята судом до розгляду та порушено провадження у справі № 10/1890, незалежно від подальшого залишення позову без розгляду. Оскільки відповідачем у справі № 10/1890 також заявлялося про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, то переривання відбулося лише щодо вимог, заявлених в межах трирічного строку позовної давності з 01.01.2007р.

Таким чином щодо вимог про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за 2007 рік строк позовної давності позивачем не було пропущено внаслідок його переривання.

У 2008 році сума сплачених орендних платежів склала 23000,00 грн. (по 4600,00 грн. за договорами № 1, №2, від 07.08.03 р. та 13800,00 грн. за договором № 3 від 07.08.03 р.), а сума боргу - 37000,00 грн. (60000,00 грн. - 23000,00 грн.), при цьому по 7400,00 грн. за договорами № 1, №2, від 07.08.03 р. та 22200,00 грн. за договором № 3 від 07.08.03 р.

У 2009 та 2010 роках сплата орендних платежів відповідачами не здійснювалась, сума нарахованих та несплачених орендних платежів за ці роки (по 18.06.2010 р. включно) склала 88000,00 грн. (60000,00 грн. + 28000,00 грн.), при цьому по 17600,00грн. за договорами № 1, №2, від 07.08.03 р. та 52800,00 грн. за договором № 3 від 07.08.03р.

Враховуючи те, що як було вказано вище, договори є розірваними з 19.06.2010 р., то нарахування позивачем орендних платежів за період з 19.06.2010 р. по 22.07.2010 р. у сумі 5548,40 грн. є необґрунтованим.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав, заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами з урахуванням вищевикладеного щодо поточних та капітального ремонтів.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 160000,грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за договорами № 1, № 2, № 3 від 07.08.2003р. за період з 01.01.2007р. по 18.06.2010р.

В частині стягнення 30813,04 грн. слід відмовити (25264,64 грн. за 2006 рік та 5548,40 грн. за період з 19.06.10 по 22.07.10р.).

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит", 12511, с.Кам'яний Брід Коростишівського району Житомирької області, ідентифікаційний код 32356128:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр "Україна", 12242, с.Велика Рача Житомирської області, ідентифікаційний код 30797662 - 160000,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за договорами №1, №2, №3 від 07.08.2003р., 1600,00 грн. державного мита, 198,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяПрядко О.В.

                                                                    Повний текст складено 23.05.2011р.

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек.).