АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не перешкоджати у здійсненні права власності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 22 жовтня 2010 року,
встановила:
27 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання не перешкоджати у здійсненні права власності. При розгляді справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати їй у здійсненні права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачку передати їй ключі від вказаної квартири, стягнути матеріальну шкоду за надання юридичної допомоги у сумі 2500 гривень, банківські послуги у сумі 20 гривень та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2008 року вона є власницею 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом. При її зверненні до КП «ОМБТІ та РОН» для реєстрації права власності, вона не змогла його зареєструвати, оскільки відповідачка не пускає інженера КП «ОМБТІ та РОН» в квартиру для її обстеження. Позивачка вважає, що дії відповідачки перешкоджають у здійсненні її права власності.
У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідачки позов не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не є власницею 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки не оформила своє право власності в установленому законом порядку, а також відповідно до рішення суду від 20 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнута заборгованість. Просила з цих підстав у задоволенні позову відмовити.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 22 жовтня 2010 року позов задоволений частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідачки на користь позивачки судові витрати. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права і ставиться питання про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2008 року за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.
При зверненні позивачки до КП «ОМБТІ та РОН» для реєстрації права власності, вона не змогла його зареєструвати, оскільки відповідачка не пускає інженера КП «ОМБТІ та РОН» в квартиру АДРЕСА_1 для її обстеження.
Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 317 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і визнання права.
Суд першої інстанції не прийяв до уваги пояснення представника відповідачки, про те, що позивачка не є власницею 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах справи є копія рішення суду, яке набуло чинності, та на підставі якого за позивачкою визнано право власності на вказану частину квартири. Факт того, що позивачка не зареєструвала своє право власності в КП «ОМБТІ та РОН», не може бути підставою для перешкоджання у володінні та розпорядженні майном. Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивачка не може зареєструвати своє право власності в установленому законом порядку, оскільки з боку відповідачки є перешкоди, у зв'язку з чим позивачка й була змушена звернутися до суду за захистом свого права.
Щодо пояснень представника відповідачки стосовно того, що рішенням суду від 20 жовтня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнута заборгованість по договору позики, то суд першої інстанції вважає, що ці посилання є також безпідставними, оскільки, ця справа про стягнення боргу не має ні якого відношення до вимог позивачки про зобов'язання не перешкоджати у здійсненні права власності, зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі наведеного суд першої інстанції вважав, що позивачка набула права власності на частину квартири на законних підставах, але позбавлена права на розпорядження та вільне володіння своїм майном з боку відповідачки, що є підставою для зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати позивачці у здійсненні права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі, а також зобов'язати відповідачку передати позивачці тючі від вказаної квартири.
Відмовляючи в стягненні з відповідачки витрат на юридичні послуги, суд першої інстанції посилався на Постанову Уряду «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», в якій зазначено, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Позивачкою та її представником не надані доказі того, за які самі послуги нею були сплачені 2500 гривень, що входило в ці послуги, та на яких підставах була розрахована ця сума.
Колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, а також з доводами, якими ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позову в суді першої інстанції, а саме в зв’язку з тим, що позивачка не є власницею 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 1299 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна. Позивачка після постановлення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2008 року про визнання за нею права власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом не здійснила державну реєстрацію свого права власності тому висновок суду першої інстанції, що позивачка після набрання зазначеного вище рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2008 року стала власницею 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 є помилковим.
Крім того суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ст. 16 ЦК України визначений вичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, Цивільним кодексом не передбачено способу захисту цивільного права власника квартири шляхом зобов’язання останнього передати ключі від квартири,оскільки захист порушеного права власника квартири вирішується шляхом пред’явлення позовних вимог про вселення в квартиру.
Доводи позивачки викладені в позовній заяві, що при її зверненні до КП «ОМБТІ та РОН» для реєстрації права власності, вона не змогла його зареєструвати, оскільки відповідачка не пускає інженера КП «ОМБТІ та РОН» в квартиру для її обстеження є підставою для оскарження дій КП «ОМБТІ та РОН» в порядку адміністративного судочинства, а не для обґрунтування позовних вимог для усунення перешкод в користуванні права власності яке не пройшло державної реєстрації.
На підставі наведеного колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не перешкоджати у здійсненні права власності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат в повному обсязі.
При ухваленні рішення колегія стягує з ОСОБА_2 в доход держави несплачені при поданні апеляційної скарги судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 4 грн. 50 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 37 грн.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеса від 22 жовтня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не перешкоджати у здійсненні права власності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 4 грн. 50 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 37 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий О.А. Ступаков
Судді О.Д. Варикаша
В.А. Станкевич