АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2011 рік                                                                                                       м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.                                                                                                          

суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі – Мандрик А.В.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2010 року,

встановила:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулась з позовом ОСОБА_2 про стягнення коштів. При розгляді справи позивачка уточнила позовні вимоги і остаточно просила стягнути з відповідачки 20 000 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що відповідачка є її онукою, якій у лютому 2008 року вона дала 11 тисяч гривень, потім надавала ще гроші, загальна сума склала 20 000 гри., які відповідач зберігала та зобов'язувалась повернути їй при першій вимозі. Приблизно в квітні 2010 року позивачка звернулась до відповідачки з проханням повернути кошти, але відповідачка відмовила повернути кошти, та заявила, що не має наміру повертати гроші, в зв'язку з чим позивачка змушена звернутись до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила, що кошти від позивачки не отримувала, будь-яких угод не складала, тому просить відмовити в позові.

    Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи і ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що позивачка ОСОБА_1 є бабусею відповідачки ОСОБА_2, та вони разом проживають в квартирі АДРЕСА_1.

Позивачка вказала, що письмових доказів на передачу коштів відповідачу та розписки про отримання нею коштів, вона не має, посилалась на свідчення свідків, яких просила допитати в ході судового розгляду справи.

Представник позивача на підтвердження вимог посилається на положення ст. ст. 1046 та 1049 ЦК України, мотивуючи відсутність письмового доказу - письмової нотаріально посвідченої розписки, договору позики, аналогією права, посилаючись на допит свідків.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі та на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник при подачі позову, його уточнені та в ході розгляду по суті, будь-яких доказів на підтвердження вимог про стягнення коштів, переданих відповідачці, не надали.    

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачкою не доведено тих обставин, на які вона посилалась як на підставу позовних вимог позивача.

Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.

До апеляційної скарги позивачкою також не надані письмові докази чи інші документи, які б підтверджували надання відповідачці грошових коштів в сумі 20000 грн.

Доводи апеляційної скарги про ненадання належної оцінки медичних довідок про необхідність проведення позивачкою операції, яка потребує значних коштів не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки медичні довідки про необхідність проведення операції не є доказами отримання відповідачкою від позивачки грошових коштів.

На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду першої інстанції не спростовують за таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При постановленні ухвали колегія стягує з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в сумі 100 грн.. витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 грн. не сплачених при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в сумі 100 грн.. витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий:                                                                 О. А. Ступаков

         Судді:                                                                                         О. Д. Варикаша

                                                                                                            В. А. Станкевич