АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Варикаші О.Д, Станкевича В.А
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Савранської районної центральної лікарні про скасування наказу Савраньскої районної центральної лікарні №86 від 22 грудня 2009 року про скорочення ОСОБА_2 лікаря-хірурга хірургічного відділення Савранської ЦРЛ з 23 грудня 2009 року у зв’язку зі скороченням чисельності працівників та скасування пункту 1 підпункту «Г» наказу Савранської районної центральної лікарні № 58 від 22 жовтня 2009 року про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару за апеляційною скаргою виконуючого обов’язки Головного лікаря Савранського району на рішення Савранського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2010 року,
встановила:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Савранської районної центральної лікарні (далі Савранської ЦРЛ) про скасування пункту 1 підпункту «г» наказу Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009 року про попередження ОСОБА_2 про скорочення посади лікаря –хірурга хірургічного відділення стаціонару (1.0 посади) в зв’язку зі скороченням наднормативних посад згідно п.1 ст. 30, ч.2 ст. 39 КЗпП України.
У січні 2010 року ОСОБА_2 доповнив позовні вимоги і просив також скасувати наказ Савранської ЦРЛ № 86 від 22 грудня 2009 року про скорочення посади ОСОБА_2 як лікаря-хірурга хірургічного відділення Савранської ЦРЛ.
У серпні 2010 року ОСОБА_2 доповнив позовні вимоги і остаточно просив скасувати пункт 4 наказу Савранської ЦРЛ № 35 від 1 липня 2009 року в частині переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку з 1 липня 2009 року. Скасувати підпункт «г» пункту 1 наказу Савранської ЦРЛ №58 від 22 жовтня 2009 року щодо попередження про скорочення посади лікаря-хірурга згінного відділення стаціонару (1.0 посади) ОСОБА_2 в зв’язку зі скороченням наднормативних посад, скасувати пункт «в» частини 1 наказу Савранської ЦРЛ № 86 від 22 грудня 2009 року в частині затвердження лікаря-хірурга першої кваліфікаційної категорії ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення Савранської ЦРЛ на 0.5 ставки з 23 грудня 2009 року, скасувати пункт 14 частини 3 наказу Савранської ЦРЛ № 8 від 05 лютого 2010 року про внесення уточнень до пункту «г» наказу Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009 року, поновити позивача на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення Савранської ЦРЛ, стягнути з Савранської ЦРЛ на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 15000 грн., а також витрати пов'язані з наданням йому правової допомоги в розмірі 1000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що згідно з наказом № 20 Савранської ЦРЛ він з 24 квітня 2006 року прийнятий на посаду лікаря-хірурга хірургічного відділення на 1 ставку та наказом №29 від 26 травня 2006 року надано 0,5 ставки лікаря-хірурга поліклінічного відділення за сумісництвом.
Наказом № 35 від 1 липня 2009 року переведено ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку з 1 липня 2009 року, з зазначеним наказом як вказує ОСОБА_2 він ознайомлений не був, наказ був виданий в період знаходження позивача у відпустці та перебування на лікарняному.
Наказом Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009 року пункт 1 підпункт „г" попереджено позивача про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару (1 посада) у зв'язку із скороченням наднормативних посад. З вказаним наказом він ознайомився 26 жовтня 2009 року. Позивач вважає, що зазначений наказ винесений з порушенням норм КЗпП України оскільки позивача не ознайомлено з документами на підставі яких виданий Наказ. Попередження про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення видано в той час коли позивач працював лікарем-хірургом поліклінічного відділення. Позивач зазначає, що наказ № 58 від 22 жовтня 2009 року був винесений головним лікарем Савранської ЦРЛ з метою розправи над позивачем. Зазначеним наказом він був фактично звільнений з посади лікаря-хірурга хірургічного відділення проте на роботі залишилися працювати лікар-хірург який притягувався до кримінальної відповідальності стосовно професійної діяльності.
Позивач зазначав, що грубо порушено документальна процедура його звільнення за скороченням, оскільки наказом № 86 від 22 грудня 2009 року позивач переведений лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 0,5 ставки з 23 грудня 2009 року. Зазначеним наказом, як зазначає позивач, його протизаконно звільнено з основної посади лікаря-хірурга хірургічного відділення, а тлумачення, як вказано в наказі №86 про переведення його лікарем-хірургом поліклініки на 0.5 посади є безпідставними та не відповідаючим дійсності в зв’язку з тим, що на цій посаді він працював за сумісництвом з 26 травня 2006 року відповідно до наказу № 29 по Савранській ЦРЛ який є діючим до теперішнього часу. В зв’язку з незаконним звільненням з основної посади лікаря-хірурга хірургічного відділення заробітна плата складає 650 грн., є нижчим розміру встановленої мінімальної заробітної платі і прожиткового мінімуму, що є грубим порушенням ст. 95 КЗпП України.
Відповідачем підчас судового розгляду справи в судове засідання 28 липня 2010 року надано ще один наказ № 8 ч.3 п.14 5 лютого 2010 року про внесення уточнення до п. «г»наказу № 58 від 22 жовтня 2009 року з даним наказом як зазначає позивач не був ознайомлений під розпис, також він винесений після його звільнення за скороченням з основної посади лікаря-хірурга хірургічного відділення під час розгляду справи що є відвертою фальсифікацією з боку відповідача.
Зазначеними діями відповідача як зазначає позивач йому була заподіяна моральна шкода в розмірі 15000 грн.
Представник позивача, адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вказав, що при винесенні наказів адміністрацією Савранської ЦРЛ, а саме, головним лікарем ОСОБА_4, було порушено законодавство про працю - ст. 103 КзпП України, (при винесенні п. 4 наказу № 35 від 1 липня 2009 року), яка передбачає, що про нові, або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни. Вказані вимоги закону керівництвом закладу не було виконано. Вважає незаконними та такими що підлягають скасуванню п. «г» ч. 1 наказу № 58 від 22 жовтня 2009 року про попередження ОСОБА_2 про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару (1 посада) в зв'язку зі скороченням наднормативних посад згідно п. 1 ст. 40. ч. 2 ст. 49 КЗпП України, в зв'язку з тим, що попереднім наказом (№ 35 від 1 липня 2009 року) позивача було переведено лікарем-хірургом поліклінічного відділення, а як наслідок і пункт «в» частини 1 наказу № 86 від 22 грудня 2009 року, і пункт 14 частини 3 наказу № 8 від 5 лютого 2010 року.
Також представник позивача доповнив, що відповідно до ст. 42 КЗпП України - при скороченні чисельності штату працівників, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Для виявлення працівників, які мають «переважне право» на залишення на роботі, роботодавець повен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. В даному випадку, головним лікарем не враховані такі обставини, як наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт. Такий аналіз ніким не був зроблений, що позбавило адміністрацію виконати вимоги закону.
Представник відповідача ОСОБА_5 у запереченнях проти позову пояснив, що наказ Савранської ЦРЛ № 35 від 1 липня 2009 року щодо переведення ОСОБА_2 в поліклінічне відділення з хірургічного відділення пов'язаний з проведення ремонту в останньому. Видання наказів Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009року та № 86 від 22 грудня 2009 року є вимоги наказу МОЗ України № 33 від 23 лютого 2000 року „Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» та затверджений штатний розпис Савранської ЦРЛ на 2009 рік, відповідно до якого по хірургічному відділенню затверджено 1,5 ставки (1 ставка лікаря-травматолога та 0.5 ставки лікаря-хірурга). На виконання рішення Савранського районного суду Одеської області від 7 вересня 2009 року лікар-інтерн ОСОБА_6 переведений на посаду лікаря-хірурга Савранської ЦРЛ, що призвело до зменшення посадового навантаження лікарю-хірургу ОСОБА_2 з 1,5 ставки до 0,5 ставки. Про зміну умов праці та системи її оплати ОСОБА_2 попереджений за два місяці, для доповнення навантаження йому було запропоновано вакантні посади - три хірургічного профілю та чотири не хірургічного, які ОСОБА_2 не зацікавили.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтвердив факти викладені в заперечені на позов. Крім того, надав суду акт від 23 жовтня 2009 року, з якого вбачається, що лікаря-хірурга ОСОБА_2 ознайомлено з наказом № 58 від 22 жовтня 2009 року, його копія була вручена ОСОБА_2, але від підпису про ознайомлення з даним наказом ОСОБА_2 відмовився. Просить в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Скасований пункт 4 наказу Савранської ЦРЛ № 35 від 1 липня 2009 року в частині переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку з 1 липня 2009 року. Скасований підпункт «г» пункту 1 наказу Савранської ЦРЛ №58 від 22 жовтня 2009 року щодо попередження про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару (1.0 посади) ОСОБА_2 в зв’язку зі скороченням наднормативних посад. Скасований пункт «в» частини 1 наказу Савранської ЦРЛ № д 22 грудня 2009 року в частині затвердження лікаря-хірурга першої кваліфікаційної категорії ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення Савранської ЦРЛ на 0.5 ставки з 23 грудня 2009 року. Скасований пункт 14 частини 3 наказу Савранської ЦРЛ № 8 від 5 лютого 2010 року про внесення уточнень до пункту «г» наказу Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення Савранської ЦРЛ. Стягнуто із Савранської ЦРЛ на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 20585,84 гри., компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1000 грн., компенсацію за витрати пов'язані з наданням йому правової допомоги в розмірі 1000 грн. Стягнуто із Савранської ЦРЛ в дохід держави судові витрати. Рішення в частині поновлення на роботі піддано до негайного виконання.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду виконуючий обов’язки Головного лікаря Савранського району подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права і ставиться питання про залишення позовних вимог ОСОБА_2 без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що наказом № 20 Савранської ЦРЛ ОСОБА_2 з 24 квітня 2006 року прийнятий на посаду лікаря-хірурга хірургічного відділення на 1 ставку та на наказом № 29 Савранської ЦРЛ від 26 травня 2006 року надано 0,5 ставки лікаря-хірурга поліклінічного відділення за сумісництвом (а. с. 119).
Наказом Савранської ЦРЛ № 35 від 1 липня 2009 року лікаря-хірурга ОСОБА_2 переведено в поліклінічне відділення на 1 ставку. Із вказаним наказом ОСОБА_2 не ознайомлений.
Наказом Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009 року пункт 1 підпункт „г" передбачено попередити позивача про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення-стаціонару (1 посада) у зв'язку із скороченням наднормативних посад. Згідно акту від 23 жовтня 2009 року копія наказу Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009 року була надана позивачу, але від підпису про ознайомлення він відмовився.
Наказом Савранської ЦРЛ № 86 від 22 грудня 2009 року ОСОБА_2 переведено лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 0,5 ставки з 23 грудня 2009 року. З вказаним наказом ОСОБА_2 ознайомлений 23 грудня 2009 року.
5 лютого 2010 року наказом головного лікаря Савранської ЦРЛ № 8 частина 3 пункт 14 «внесено уточнення до п «г» наказу № 58 від 22 жовтня 2009 року» який викладений такій редакції: «попередити про зменшення посадового навантаження (1 посади) лікаря-хірурга хірургічного відділення ОСОБА_2 в зв'язку з рішенням Савранського районного суду Одеської області від 7 вересня 2009 року «Про поновлення на посаді лікаря-інтерна ОСОБА_6 для подальшого переведення на посаду лікаря-хірурга Савранської ЦРЛ».
Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянина права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, він вільно обирає або на який вільно погоджується та гарантує захист від незаконного звільнення.
Разом з тим, виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За загальновідомими правилами, встановленими ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158, 04.02.1994 року ратифікованої Верховною Радою України, яка набула чинності 16.05.1995 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного зі здібностями або поведінкою працівника, або викликаного виробничою необхідністю підприємства, установи або служби.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві. в установі, організації допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ч. ч. 1. 2 ст. 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, з оплатою і за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.
Нормами п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу ту.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надасться працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Нормою ст. 103 КЗпП України передбачено повідомлення працівника про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власником або уповноваженим ним орган не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
За вимогами ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно п."з" п. 1 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Уряду № 100 від 08.02.1995 року зі змінами (далі Порядку), цей порядок обчислення застосовується у випадку вимушеного прогулу. Відповідно до п. 2, абзацу 3 п. 4 Порядку заробітна плата позивача за останні місяця, які передували звільненню, складає 4667,74 грн. ( а. с. 138).
Таким чином, з моменту звільнення до часу винесення рішення суду (з 1 липня 2009 року по 21 жовтня 2010 року) складає 15 місяців 14 днів - розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 36563.96 грн. (2333.87 21*14 р.д.х 14 р.д. у жовтні) із них виплачено 16646,55 грн. З урахуванням індексу інфляції за 2009 рік -184.82 грн. та за 2010 рік - 483,02 грн. Тобто остаточно підлягає виплаті 20585.25 грн.
Статтею 237-1 КзпП України зазначено, що у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законних прав працівника, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом відшкодовується завдана працівнику моральна шкода. Позивача без законних підстав було переведено, а в подальшому скорочено посадове навантаження (що призвело до його душевних страждань, було порушено ритм його повсякденного життя, сукупний доход його сім'ї зменшився.
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачу у зв'язку із незаконним звільненням, суд першої інстанції врахував характер порушених прав позивача, глибину його душевних страждань і тому вважав, що розмір моральної шкоди, який просить стягнути позивач 15000 грн., не відповідає ступеню завданої йому моральної шкоди, тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню частково в розмірі 1000 грн.
Частина 3 ст. 79 ЦПК України встановлює вичерпний перелік витрат, пов'язаних розглядом судової справи, витрати на комп'ютерні послуги, витрати на виготовлення ксерокопій до даного переліку не входять, тому суд відмовив в стягнення втрат понесених на комп'ютерні послуги на виготовлення ксерокопій в розмірі 95 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині скасування пункту «в» частини 1 наказу Савранської ЦРЛ № від 22 грудня 2009 року в частині затвердження лікаря-хірурга першої кваліфікаційної категорії ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення Савранської ЦРЛ на 0.5 ставки з 23 грудня 2009 року, скасування пункту 14 частини 3 наказу Савранської ЦРЛ № 8 від 5 лютого 2010 року про внесення уточнень до пункту «г» наказу Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009 року, оскільки відповідачем був порушений порядок їх прийняття.
Крім того колегія приймає до уваги, що наказ Савранської ЦРЛ № 86 від 22 грудня 2009 року в частині затвердження лікаря-хірурга першої кваліфікаційної категорії ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення Савранської ЦРЛ на 0,5 ставки (а.с 116) який скасований судом першої інстанції є підставою для видання наказу № 86 від 22 грудня 2009 року про переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 0,5 ставки з 23 грудня 2009 року (а.с. 32). Судом першої інстанції не приймалося рішення про скасування наказу № 86 від 22 грудня 2009 року в частині переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 0,5 ставки з 23 грудня 2009 року.
В матеріалах справи відсутній наказ Савранської ЦРЛ про попередження ОСОБА_2 про переведення, виданий відповідачем відповідно до вимог ч.3 ст. 32 КЗпП України.
Попередження ОСОБА_2 про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару (1.0 посади) в зв’язку зі скороченням наднормативних посад відповідно до наказу Савранської ЦРЛ №58 від 22 жовтня 2009 року не є підставою для видання наказу про переведення позивача, а могло служити підставою для звільнення позивача з роботи за ч.1 п.1 ст. 40 КЗпП України.
При розгляді справи в апеляційній інстанції представник відповідача зазначала, що інших наказів крім тих, що є в матеріалах справи Савранською ЦРЛ не приймалося.
Крім того, на час прийняття наказу № 86 від 22 грудня 2009 року в частині затвердження лікаря-хірурга першої кваліфікаційної категорії ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення Савранської ЦРЛ на 0,5 ставки не був скасований п. 4 наказу Савранської ЦРЛ № 35 від 1 липня 2009 року в частині переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку з 1 липня 2009 року. До постановлення рішення суду першої інстанції позивач відповідно до наказу № 35 від 1 липня 2009 року працював лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку, а також відповідно до наказу № 29 Савранської ЦРЛ від 26 травня 2006 року (а.с. 119) який на час розгляду справи не скасований працював на 0,5 ставки лікаря-хірурга поліклінічного відділення за сумісництвом.
Тільки після постановлення рішення суду першої інстанції наказом Савранської ЦРЛ № 51 від 22.10.2010 року був скасований наказ Савранської ЦРЛ № 35 від 1 липня 2009 року в частині переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку з 1 липня 2009 року (а.с. 211).
Видання наказу Савранської ЦРЛ № 8 від 5 лютого 2010 року про внесення уточнень до пункту «г» наказу Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009 року не має правової сили оскільки на час його видання наказ Савранської ЦРЛ №58 від 22 жовтня 2009 року щодо попередження про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару (1.0 посади) ОСОБА_2 в зв’язку зі скороченням наднормативних посад втратив чинність. Крім того наказ № 8 від 5 лютого 2010 року не може служити уточненням наказу № 58 від 22 жовтня 2009 року оскільки за своїм змістом він попереджує позивача про зменшення посадового навантаження фактично на 0% що не передбачене жодною нормою права.
Колегія не погоджується з іншими висновками суду першої інстанції.
Приймаючі рішення в частині скасування п. 4 наказу Савранської ЦРЛ № 35 від 1 липня 2009 року, про переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку з 1 липня 2009 року, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач єдиною підставою для скасування зазначеного наказу з якою суд першої інстанції погодився, вказував, що він не був з ним ознайомлений. Однак позивач заявив позовні вимоги про скасування зазначеного наказу 04.08.2010 року (а.с. 150-151), проте подаючи первісний позов від 23.12.2009 року (а.с. 1-2) позивач надав до позовної заяви оспорюваний наказ № 35 від 1 липня 2009 року (а.с. 9).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду оскільки відповідно до матеріалів справи про існування наказу № 35 від 1 липня 2009 року йому було відомо ще в грудні 2009 року. Оскільки позивачем не ставилося інших підстав для задоволення позовних вимог крім не ознайомлення його з наказом № 35 від 1 липня 2009 року, колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування підпункту «г» пункту 1 наказу Савранської ЦРЛ №58 від 22 жовтня 2009 року щодо попередження про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару (1.0 посади) ОСОБА_2 в зв’язку зі скороченням наднормативних посад, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зазначений наказ в втратив чинність оскільки по закінченні двомісячного строку з його видання не був виданий наказ про звільнення позивача з займаної посади за ст. 40 п.1 КЗпП України.
Поновлюючи ОСОБА_2 на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення Савранської ЦРЛ, стягуючи з Савранської ЦРЛ на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 20585,84 грн., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що наказ Савранської ЦРЛ № 35 від 1 липня 2009 року про переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку з 1 липня 2009 року на час постановлення рішення суду не був скасований. В зв’язку з обґрунтованістю позовних вимог про скасування наказів №58 від 22 жовтня 2009 року, № 8 від 5 лютого 2010 року позивач має право на отримання заробітної плати за 1 ставкою лікаря-хірурга поліклінічного відділення відповідно до наказу № 35 від 1 липня 2009 року тому задоволення заявлених позивачем позовних вимог приведе до отримання ним заробітної плати за 1 ставкою як лікаря-хірурга поліклінічного відділення та за 1 ставкою як лікаря-хірурга хірургічного відділення. Також в матеріалах справи відсутні відомості, що на час постановлення рішення хірургічне відділення почало свою роботу.
Враховуючи те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації за витрати пов'язані з наданням позивачу правової допомоги в розмірі 1000 грн., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно ст. 84 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних справ.
Додатком до цієї постанови встановлено, що розмір компенсації витрат, пов’язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Виходячи з аналізу змісту ст. ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу – це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов’язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.
В матеріалах справи відсутні обчислення витрат на правову допомогу з розрахунку 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати особи яка надає правову допомогу за годину її роботи, та відомості про понесення позивачем витрат на правову допомогую.
На підставі наведеного колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Савранської районної центральної лікарні про скасування пункт 4 наказу Савранської ЦРЛ № 35 від 1 липня 2009 року в частині переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку з 1 липня 2009 року, скасування підпункту «г» пункту 1 наказу Савранської ЦРЛ № 58 від 22 жовтня 2009 року щодо попередження про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару (1.0 посади) ОСОБА_2 в зв’язку із скороченням наднормативних посад, поновлення ОСОБА_2 на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення Савранської центральної районної лікарні, стягнення із Савранської ЦРЛ на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 20585,84 грн., стягнення із Савранської ЦРЛ на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1000 грн., стягнення з Савранської ЦРЛ на користь ОСОБА_2 компенсацію за витрати пов'язані з наданням йому правової допомоги у розмірі 1000 грн., Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2.
Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
В іншій частині рішення Савранського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу виконуючого обов’язки Головного лікаря Савранського району задовольнити частково. Рішення Савранського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Савранської районної центральної лікарні про скасування пункт 4 наказу Савранської центральної районної лікарні № 35 від 1 липня 2009 року в частині переведення ОСОБА_2 лікарем-хірургом поліклінічного відділення на 1 ставку з 1 липня 2009 року, скасування підпункту «г» пункту 1 наказу Савранської центральної районної лікарні № 58 від 22 жовтня 2009 року щодо попередження про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару (1.0 посади) ОСОБА_2 в зв’язку із скороченням наднормативних посад, поновлення ОСОБА_2 на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення Савранської центральної районної лікарні, стягнення із Савранської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 20585,84 грн., стягнення із Савранської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1000 грн. стягнення із Савранської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_2 компенсацію за витрати пов'язані з наданням йому правової допомоги у розмірі 1000 грн. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2.
Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
В іншій частині рішення Савранського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий О. А. Ступаков
Судді О. Д. Варикаша
В.А. Станкевич