АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2011 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О. А.
суддів: Варикаші О.Д, Станкевича В.А.
при секретарі: Мандрик А.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи – Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на самовільно реконструйовані приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2010 року,
встановила:
ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулись до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно якого просили зберегти та передати їм у власність самовільно реконструйовані приміщення, які у подальшому уточнили, Одеську міську раду залучили третьою особою на своєму боці та просили суд визнати за ними у рівних частках право власності на самовільно реконструйовані приміщення, усунути перешкоди у здійснені права власності та стягнути витрати за надання юридичної допомоги.
В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 30.09.1976 року ОСОБА_2, який перебував у шлюбі з ОСОБА_3, був укладений з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу 37\50 частини цілого жилого будинку з надвірними господарським спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з одноповерхового кам'яного жилого будинку з надвірними господарським спорудами загальною площею-63,9 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею -535 кв.м.
08.10.1976 року, після укладання договору купівлі-продажу та передачі ОСОБА_2 37\50 частини жилого будинку з господарським спорудами, він зареєстрував право власності в КП «ОМБТІ та РОН» у книзі №122, сторінка № 127, інвентарної справи № 21473 кв.2111.
У 1997 році, у зв'язку із збільшенням складу сім’ї та непридатністю зазначеної частини жилого будинку для мешкання всіх її членів, з причини малої житлової площі, ОСОБА_2 була проведена реконструкція придбаного будинку, нежилого приміщення літньої кухні, побудований кам'яний гараж, у зв'язку з чим значно збільшилась загальна площа житлового будинку та господарських споруд.
У подальшому ОСОБА_2 отримав від відповідних установ дозволи та висновки про можливість прийняття у експлуатацію реконструйованих та самовільно збудованих приміщень за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є співвласниками 13\50 частини житлового будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, відмовили ОСОБА_2 у погодженні висновку про можливість прийняття в експлуатацію самовільно реконструйованих ним на належній йому земельній ділянці, приміщень та не дали можливість ОСОБА_2 звернутись у передбаченому порядку до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради для отримання висновку та визнати право власності на самовільно збудовані приміщення у робочому порядку, що і стало підставою для звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду з зазначеним позовом.
Відповідач ОСОБА_5, діючий особисто та в інтересах ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільно реконструйовані приміщення та усунення перешкод у здійснені права власності не визнав та заперечував проти їх задоволення.
Представник третьої особи Одеської міської ради у судове засідання не з’явився.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_7 задоволені. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 у рівних частках право власності на самовільно реконструйовані приміщення до житлового будинку під літ. Е загальною площею 134,4 кв.м, житловою площею 36,8 кв.м, літньої кухні літ. Ш, площею 22,2 кв.м. в житловому будинку літ. «А» -1.4- кухня-площею 4,7 кв.м, 1-5-санвузол, площею 2,2 кв.м ( прибудова літ. «а1»), 1-6 житлова, площею 21,1 кв.м., 1-7-вбудована шафа, площе 1,6 кв.м. ( прибудова літ «аЗ»), гаражу літ. «Т», площею 78,5 кв.м. у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності на приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідачів на користь позивачів витрати, за надання їм правової допомоги у розмірі 6000.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і ставиться питання про закриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що 30.09.1976 року ОСОБА_2, який перебував у шлюбі з ОСОБА_3, був укладений з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу 37\50 частини цілого жилого будинку з надвірними господарським спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з одноповерхового кам'яного жилого будинку з надвірними господарським спорудами загальною площею-63,9 .м., що знаходиться на земельній ділянці площею -535 кв.м.
37\50 частини цілого жилого будинку з надвірними господарським спорудами належало продавцю ОСОБА_6 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва «ситлового будинку, посвідченого в Четвертій Одеській держнотконторі 22.05.1959 року за реєстровим номером № 5016, зареєстрованого в Одеському бюро інвентаризації 26.01.1968 року під № 122, стор. № 127, книга № 122
08.10.1976 року, після укладання договору купівлі-продажу та передачі ОСОБА_2 37\50 частини жилого будинку з господарським спорудами, він зареєстрував право власності в КП « ОМБТІ та РОН» у книзі №122, сторінка № 127, інвентарної справи № 21473 кв.2111.
У 1997 році, у зв'язку із збільшенням складу сім’ї та непридатністю зазначеної частини жилого будинку для мешкання всіх її членів, з причини малої житлової площі, ОСОБА_2 була проведена реконструкція будинку літ «А».
ОСОБА_2 було прибудоване до літ «А-1» жилу кімнату літ.-21,1 кв.м., збільшено кухню літ «аі-б» на 4,7 кв.м.; прибудований санвузол площею-2.2 кв.м;, реконструйовано веранду літ. «а2-4», яка була перероблена у житлову кімнату-6,8 кв.м та кухню літ. «А1-4».
У зв'язку з реконструкцією жилого будинку літ. «А» його загальна площа склала -68,2 кв.м, а жила площа -52,8 кв.м.
У 2001 році ОСОБА_2 реконструював нежиле приміщення літньої кухні, літ. «Н» та переробив її у приміщення під жилі кімнати жилою площею - 16,8 кв.м. та 20,0 кв.м. на першому поверсі та мансарду на другому поверсі, яке значиться під літ. «Е», загальною площею - 55,2 кв.м. Загальна площа реконструйованого приміщення літньої кухні під літ. «Е» склало 134,3 кв.м.
14.03.1985 року ОСОБА_2 отримав дозвіл та встановив на належній йому земельній ділянці, на підставі рішення № 2 МВК Суворовського райвиконкому м. Одеси, два металеві гаражі, замість яких в подальшому був побудований кам'яний гараж, який значиться під літ. «Т» та літню кухню, яка значиться під літ «Ш».
Факт проведення реконструкції старих приміщень домоволодіння, збільшення їх розміру, поліпшення їх стану, підтверджується технічним паспортом, виданим КП «ОМБТІ та РОН» 15.02.2007 року, інвентарна справа №21473:
Згідно дозволу № К-2770\0 управління архітектури та містобудування від 03.08.2007 року ОСОБА_2 замовив та отримав у ліцензійній проектній організації технічний висновок про можливість прийняття у експлуатацію самовільно збудованих ним приміщень за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, ОСОБА_2 погодив зазначений технічний висновок про можливість прийняття у експлуатацію самовільно збудованих ним приміщень: у санітарній епідеміологічній станції Суворовського району м.Одеси (№ 3-ІМ837 від 20.08.2007 року), у головного державного інспектора пожарного нагляду у Суворовському районі м.Одеси (№ 432 від 14.08.2007 року), у управлінні інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя (№ 865 від 23.08.2007 року).
Також ОСОБА_2 отримав дозвіл двох із трьох суміжних землекористувачів, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на прийняття в експлуатацію самовільно збудованих ним приміщень за адресою: АДРЕСА_1.
01.12.2009 року ОСОБА_2 отримав висновок Управління архітектури та містобудування м. Одеси за № 1431 пр-С01-15\3930, про можливість передачі йому у власність земельної ділянки, загальною площею - 481,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
02.06.2010 року Суворовська районна державна адміністрація Одеської міської ради розглянула заяву ОСОБА_2 щодо погодження прийняття в експлуатацію житлового будинку літ. Е, літньої кухні літ. Ш. прибудов літ. «а1», літ. «аЗ», гаражу літ. «Т» у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та керуючись рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.12.2009 року № 1308 № «Про затвердження порядку взаємодії виконавчих органів міської ради та комунальних підприємств з вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом у м. Одесі» прийняла розпорядження № 317 р, яким погодила прийняття в експлуатацію житлового будинку літ. Е загальною площею 134,4 кв.м. житловою площе 36,8 кв.м, літньої кухні літ. Ш, площею 22,2 кв.м. в житловому будинку літ.»А» - 1.4- кухня-площею 4,7 кв.м, 1-5-санвузол, площею 2,2 кв.м (прибудова літ. «а1»), 1-6 житлова, площею 21,1 кв.м., 1-7-вбудована шафа, площе 1,6 кв.м. ( прибудова літ «аЗ»), гаражу літ. «Т», площею 78,5 кв.м. у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1.
02.06.2010 року, на підставі зазначеного розпорядження Суворовська райдержадміністрація Одеської міської ради видала ОСОБА_2 для інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Одеській області довідку про погодження прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію для видачі сертифіката відповідності.
07.06.2010 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Одеській області видала ОСОБА_2 Сертифікат відповідності за реєстраційним номером ОД 001175, яким засвідчили відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1. державним будівельним нормам, стандартам та правилам.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є співвласниками 13\50 частини житлового будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, безпідставно відмовляють ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у прийнятті в експлуатацію самовільно реконструйованих ними на належній їм земельній ділянці, приміщень та не дають можливості визнати за ними право власності на самовільно збудовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, після укладання договору купівлі-продажу 37\50 частини цілого жилого будинку з надвірними господарським спорудами, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, на законній підставі перейшло право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, що передбачено ст. 120 ч.5 ЗК України.
Також суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на законних підставах набули право власності на виготовлену та частково перероблену ними зі своїх матеріалів річ, отриману на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується Сертифікатом відповідності, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку за адресою: м.Одеса, вул. 31-лінія, 16, що передбачено ч.1 ст.331 ЦК України.
З зазначеним висновком суду першої інстанції колегія не погоджується.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до змісту пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про основи містобудування” спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Колегія вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є належними відповідачами по справі оскільки позивачами не зазначено яким чином відповідно до вимог ст. 16 ЦК України підлягають захисту майнові права позивачів від дій відповідачів при визнанні за ними права власності на самовільно прибудовані прибудови до житлового будинку оскільки зазначені питання відносяться до компетенції відповідних органів місцевої ради.
Доводи апеляційної скарги, про порушення судом норм матеріального права в частині не закриття провадження у справі, оскільки раніше 19 березня 2009 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси постановлялося рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області, Одеської міської ради, КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності на домоволодіння в зв’язку з чим судом розглядався спір про той же предмет і з тих самих підстав є помилковим оскільки позивачами заявлені позовні вимоги, які не були предметом розгляду 19 березня 2009 року Суворовським районним судом м. Одеси.
Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3
При ухваленні рішення колегія стягує з солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 60 грн. витрат по сплаті судового збору, 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ сплачених при поданні апеляційної скарги, а також стягує солідарно з позивачів в доход держави 790 грн. витрат по сплаті судового збору, 83 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 3,4, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи – Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на самовільно реконструйовані приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 60 грн. витрат по сплаті судового збору, 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в доход держави 790 грн. витрат по сплаті судового збору, 83 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий О. А. Ступаков
Судді О. Д. Варикаша
В.А. Станкевич