Судове рішення #15672972

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                           

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      20 травня 2011 року                                                                                                      м. Одеса

     

      Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:          

       - головуючого судді – Заїкіна А.П.,

 - суддів: - Федорової А.Є., Процик М.В.,

за участю секретаря – Трошина К.С.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Іллічівської міської ради Одеської області, третя особа - громадське об'єднання «Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту», про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою прокурора м. Іллічівська Одеської області, в інтересах територіальної громади м. Іллічівська, в особі Іллічівської міської ради Одеської області (далі - Прокурор), на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 березня 2010 року,  

встановила:

      У лютому 2008 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з вищеназваним позовом, в якому посилалась на те, що на земельній ділянці № 12, яка надана в оренду клубу і була виділена їй як члену громадської організації, вона у 2000 р. побудувала триповерховий дачний будинок. Будівництвом права інших осіб не порушено. Іллічівська міська рада відмовила їй в оформленні відповідних правовстановлюючих документів та порадила звернутися їй до суду. Посилаючись на вказане, на підставі ст. ст. 328, 375, 376 ЦК просила визнати за нею право власності на самовільно збудоване нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1 та позначене в технічному паспорті, виготовленому комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" м. Іллічівська, станом на 31.08.05 р. (інвентарний № 4278), як: триповерховий дачний будинок під літерою "А", загальною площею 125,8 кв. м., в тому числі житловою - 40,0 кв. м..

      Позивач у судовому засіданні підтримала позов, просила задовольнити його.

      Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

 

     Представник третьої особи - громадського об'єднання «Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту» в судове засідання не з'явився. Громадське об'єднання надало листа про визнання позову в повному обсязі та просило розглянути справу за відсутності їх представника.

      Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 05 березня 2008 року, ухваленому за результатами попереднього судового засідання, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці  за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1 та позначене у технічному паспорті, виготовленому комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Іллічівська" станом на 31.08.05 р., інвентарний № 4278, під літерою "А", загальною площею - 125,8 кв. м., у тому числі житловою - 40,0 кв. м. Вирішено питання щодо судових витрат.  

      В апеляційній скарзі Прокурор просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права: - позивач є неналежним користувачем земельної ділянки, яка йому ні у власність, ні у користування не надавалась. Строк дії договору оренди землі з клубом закінчився 14.11.08 р.. Порушено цільове призначення земельної ділянки (ст. ст. 13, 41, 142 - 145 Конституції України, ст. 367 ЦК, ст. ст. 12, 83, 116, 125 ЗК, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"); - обов'язковою умовою визнання права власності на нерухоме майно є введення його в експлуатацію (ст. ст. 331, 376 ЦК, ст. ст. 20, 23 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. ст. 125, 126 ЗК України); - ст. ст. 212, 213 ЦПК.

     Позивач, громадське об'єднання "Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту", Іллічівська міська рада Одеської області заперечень на апеляційну скаргу не надали.

     Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання,  обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає   задоволенню за таких підстав.

      Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

     Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.

      Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, виходив з того, що земельна ділянка, якою користується позивач, входить до складу земельної ділянки, на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області № 597 від 18.03.86 р., переданої у постійне користування причалу рибалок-аматорів № 423 Північної коси Сухого лиману. На підставі рішення Іллічівської міської ради Одеської області від 22.07.04 р. причал № 423 громадської організації "Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту" включено до генплану м. Іллічівська. Дачний будинок, який самовільно збудований позивачем, за висновком спеціаліста побудований без порушень будівельних норм, використовується за цільовим призначенням, без порушення прав інших осіб (а. с. 48).

 

     Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків обставинам справи.

      Статті 213, 214 ЦПК вимагають від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності. Під час ухвалення рішення вирішити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

      Судом встановлено, що позивач самовільно побудувала дачний будинок на земельній ділянці за адресою - Одеська область, АДРЕСА_1. Земельна ділянка у встановленому законодавством порядку позивачу ні в користування, ні у власність не надавалась (а. с. 10 - 37).

      На підставі встановленого, колегія суддів вважає, що між сторонами склалися правовідносини щодо набуття права власності на нерухоме майно - дачний будинок. Вказані правовідносини врегульовані відповідними законодавчими нормами, які містяться у Конституції України, Цивільному Кодексі України.

      Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.  

      Відповідно із ст. ст. 328, 331 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі,  споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

      За правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

      Згідно з вимогами п. п. 34, 42 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови міста, іншої містобудівної документації. Визнаючи право власності на самовільно побудований дачний будинок, у порушення вищевказаний норм та положень ст. 19 Земельного кодексу судом першої інстанції не досліджувалось питання щодо цільового призначення земельної ділянки, на якій знаходиться самовільно побудований позивачем дачний будинок, та її виділення останньому. В матеріалах справи ж відсутнє рішення про надання земельної ділянки позивачу під вже побудований дачний будинок.

      Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що згідно наданих Прокурором документів (а. с. 37) земельна ділянка, на якій позивачем самовільно побудовано дачний будинок, знаходиться в користуванні громадського об'єднання "Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту" на умовах оренди, земельна ділянка надана для переносу причалу рибалок-аматорів № 423. Документів про те, що вказана земельна ділянка призначена для будівництва дачних будинків матеріали справи не  містять.

      Відповідно до ст.ст. 11, 16, 31, 51  Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом міської ради є його виконавчий комітет, який є самостійною юридичною особою, з власними та делегованими повноваженнями у галузі будівництва, у тому числі: - надання згоди на спорудження об'єктів містобудування, їх реконструкцію; - прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

      У позовній заяві позивач визначився з відповідачем і вказав таким - Іллічівську міську раду Одеської області (а. с. 4 - 5). Суд першої інстанції розглядав справу де відповідачем є - Іллічівська міська рада (а. с. 1, 44), не врахувавши, що питання про надання згоди на спорудження об'єктів нерухомого майна, прийняття їх в експлуатацію є компетенцією виконавчого комітету Іллічівської міської ради. Відомості про роз'яснення судом позивачу вимог ст. 33 ЦПК у матеріалах справи відсутні.

      На підставі встановленого та вищевказаних положень законодавства колегія приходить до висновку, що вимога позивача про визнання за ним права власності на самовільно побудований дачний будинок є неспроможною, а тому не підлягає задоволенню.  

      Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є порушення або неправильне застосування норм  матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.  

      Ураховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні її позову до Іллічівської міської ради Одеської області, третя особа - громадське об'єднання «Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту», про визнання права власності на нерухоме майно.

 

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила :

      Апеляційну скаргу прокурора м. Іллічівська Одеської області, в інтересах територіальної громади м. Іллічівська, в особі Іллічівської міської ради Одеської області, - задовольнити.

      Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 березня 2010 року у справі за позовом Заболотного ОСОБА_3 до Іллічівської міської ради Одеської області, третя особа - громадське об'єднання «Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту», про визнання права власності на нерухоме майно - скасувати.

      У задоволенні позову ОСОБА_3 до Іллічівської міської ради Одеської області, третя особа - громадське об'єднання «Клуб рибалок-аматорів Іллічівського морського торгівельного порту», про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

       Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.  

     

       Головуючий суддя:                                                         А. П. Заїкін

                                       

       Судді:                                                                                А Є.Федорова

                                                                                                  М. В. Процик

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація