АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
- головуючого судді – Заїкіна А.П.,
- суддів: - Федорової А.Є., Процик М.В.,
при секретарі – Трошині К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, сектора громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області, третя особа - приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору довічного утримання, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 жовтня 2010 року,
встановила:
У лютому 2008 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із вищеназваним позовом, який в подальшому уточнювала у грудні 2009 р. та вересні 2010 р., і вказала, що 29.11.93 р. вона та її брат ОСОБА_6 уклали з ОСОБА_7 договір довічного утримання. Угода не відповідала їх внутрішній волі. Насправді бажали скласти заповіт на ім'я ОСОБА_7. Договір було підписано вдома, без нотаріуса і відповідних роз'яснень змісту та наслідків укладення цього договору. Зміст договору їй став зрозумілий тільки після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 р. брата. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 203, 215, 229, 236 ЦК просила: 1) визнати договір довічного утримання від 29.11.93 р. недійсним; 2) визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1; 3) зобов'язати СГІРФО Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області зняти відповідача з реєстраційного обліку.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі, наполягала на його задоволенні.
Відповідач та її представник у судовому засіданні з позовом не погодилися, просили відмовити у його задоволенні.
Представник СГІРФО Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області у судовому засіданні пояснила, що підстав для зняття ОСОБА_4 з реєстрації не має, оскільки вона була зареєстрована за вищевказаною адресою на законних підставах.
Приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні вважала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.10.10 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи: - позовну давність не пропущено у зв'язку з тим, що у 1996 р. пред'являвся позов; - безпідставно не прийняті до уваги доводи та письмові докази позивачки, свідчення її свідка.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу треба відхилити за таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.10.03 р., залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Одеської області від 22.06.04 р. та Харківського апеляційного суду від 30.07.07 р., встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 та її брату ОСОБА_6. 29.11.93 р. між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений та нотаріально посвідчений договір довічного утримання. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.. За час його життя ні він, ні ОСОБА_3 не заявляли вимоги щодо розірвання договору довічного утримання. ОСОБА_7 добросовісно виконувала обов'язки за договором. Позивачка не довела обставин щодо помилки у волевиявленні її та її брата. Не доведено факт того, що нотаріус не виконала своїх професійних обов'язків щодо роз'яснення наслідків укладання договору (а. с. 229 - 230).
Вказані в апеляційній скарзі доводи не спростовують цих висновків суду.
Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Висновки про обставини та відповідні їм правовідносини між сторонами по справі судом першої інстанції зроблені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів: договору довічного утримання від 29.11.93 р. (а. с. 7, 91, 100); довідки Ізмаїльського МБТІ від 24.12.01 р. (а. с. 103); свідоцтва про право власності на житло № 2621 від 06.05.93 р. (а. с. 192); журналу обліку викликів нотаріусів додому (а. с. 167 - 168, 292); реєстру для реєстрації нотаріальних дій (а. с. 293 - 294); рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 30.10.03 р. (а. с. 22 - 26); ухвали
апеляційного суду Харківської області 30.07.07 р. (а. с. 22).
Колегія суддів звертає увагу, що укладений 29.11.93 р. договір довічного утримання може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ЦК УРСР (1963р.), а не з підстав, передбачених діючим ЦК.
Відповідно до ст. ст. 48, 56 ЦК УРСР недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону. Угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Апелянт не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів про помилку при укладанні договору та порушення нотаріусом діючого порядку при посвідченні договору. ОСОБА_3 ще у позові від 22.11.96 р. (а. с. 32) вказує на те, що з відповідачкою було укладено саме договір довічного утримання. Тому її посилання на те, що вона мала намір скласти заповіт є безпідставними. ЇЇ брат за час свого життя розпорядився своїм правом щодо укладання угоди відносно належного йому нерухомого майна, з позовом про визнання договору недійсним не звертався. Договір довічного утримання посвідчено нотаріусом без порушень діючого законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийняв рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень. Рішення суду є справедливим, законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, сектора громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області, третя особа - приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору довічного утримання, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: А. Є. Федорова
М. В. Процик