АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
- головуючого судді – Заїкіна А.П.,
- суддів: - Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі – Трошині К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Одеська міська рада, про знесення об'єкту самовільного будівництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2010 року,
встановила:
У листопаді 2009 р. Київська районна адміністрація звернулася до суду з вищеназваним позовом і вказала, що відповідач без затвердженої у встановленому порядку проектної документації, без необхідного дозволу побудувала двоповерховий житловий будинок з мансардою за адресою - АДРЕСА_1. Звернення про необхідність узаконення будівництва проігнорувала. Посилаючись на вищевказане, на підставі ст. 376 ЦК, ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" Київська районна адміністрація просила ухвалити рішення про приведення належного ОСОБА_3 садового будинку, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом знесення самочинно зведеного двоповерхового житлового будинку з мансардою та проведення відповідних перебудов за рахунок відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.
Третя особа - ОСОБА_4 вважала, що позов підлягає задоволенню.
Представник третьої особи - Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
16.09.10 р. Київський районний суд м. Одеси ухвалив рішення (а. с. 112 - 114) про знесення самочинно зведеного двоповерхового житлового будинку з мансардою за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок відповідача ОСОБА_3. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим: 1) порушені її права як власника земельної ділянки, передбачені ст. ст. 35, 90 ЗК України, ст. ст. 319, 321, 374 ЦК; 2) справа повинна розглядатись за нормами адміністративного судочинства, оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, а позов ініційовано в рамках його управлінських функцій.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач без оформлення відповідної проектної документації і дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт здійснила самочинне будівництво двоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом за адресою - АДРЕСА_1. Припис Київської районної адміністрації від 21.10.09 р. про припинення будівельних робіт та надання проектної документації та правовстановлюючих документів проігнорувала (а. с. 113 - 113 зворотна сторона).
Вказані в апеляційній скарзі доводи не спростовують цих висновків суду.
Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Висновки суду першої інстанції про обставини та відповідні їм правовідносини між сторонами зроблені на підставі наявних в матеріалах справи і наданих сторонами доказів: актів від 30.04.10 р. та від 11.11.09 р. (а. с. 10, 72), попередження від 21.10.09 р. (а. с. 10), договорів дарування (а. с. 13, 15), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 17), рішення Одеської міської ради від 10.08.2000 р. (а. с. 18), архітектурно-планового завдання та проекту садового мансардного будинку (а. с. 43 - 53, 54 - 58).
Відповідно до ст. 376 ЦК житловий будинок, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього. У разі істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснюю) будівництво.
На підставі встановленого та вищевказаних положень законодавства колегія приходить до висновку, що вимоги Київської районної адміністрації є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 провела самовільну реконструкцією належного їй садового будинку і побудувала житловий будинок без належним чином затвердженого проекту, відповідних дозволів на реконструкцію та проведення будівельних робіт.
Доводи апелянта про порушення її прав як власника земельної ділянки і про розгляд справи за нормами адміністративного судочинства є неспроможними. Наявність у власності земельної ділянки не позбавляє відповідача обов'язку дотримуватися діючого законодавства щодо проведення будівельних робіт та використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", ст. 20 ЗК). Між сторонами виникли цивільні правовідносини, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийняв рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень. Рішення суду є справедливим, законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: Л. М. Миза
М. В. Процик