Справа № 2-14/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Міхеєва В.  Ю.

при секретарі Федчишина В. М.,   За участю позивачів                     ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,       

представника позивачів             ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Комунального закладу «Міська лікарня № 1» про відшкодування моральної шкоди,

          В С Т А Н О В И В:

Позивачі вперше в березні 2003 року звернулися до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з лікарськими помилками. В подальшому позовні вимоги неодноразово уточнювалися та доповнювалися.

 В останній редакції первісного позову позивачі висували вимоги  щодо стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди від наслідків залишення турунди у лівій гайморовій пазусі ОСОБА_1 в ході операції гайморотомії, здійсненої у 1998 році на користь ОСОБА_1 80000 грн., ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3 по  5000 грн. кожному; в рахунок компенсації моральної шкоди  від втрати двох  стаціонарних карт ОСОБА_1 (1998 і 2000 року) на користь ОСОБА_1 10000 грн., компенсацію  понесених витрат на юридичну допомогу на користь ОСОБА_1 та на користь всіх позивачів компенсацію судових витрат.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2006 року позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн., витрати по правовій допомозі та судові витрати. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т.2, а.с.159-162).

Апеляційний суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 13.12.2006 року залишив рішення районного суду без змін, відхиливши апеляційні скарги позивача та відповідача (т.2, а.с.188-190).

Ухвалою Верховного Суду України від 25.06.2008 року  касаційна скарга комунального закладу «Міська лікарня № 1» була задоволена, рішення районного суду та ухвала апеляційного суду скасовані з направленням справи на новий розгляд (а.с.т.3, а.с.91).

В квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з новим позовом до відповідача про відшкодування шкоди здоров’ю, спричиненої неналежним наданням медичної допомоги та зобов’язання сплати щомісячно суми відшкодування (т.3, а.с.18-24).

Ухвалою від 23.10.2008 року обидві цивільні справи були об’єднані в одне провадження (т.3, а.с.96).

В подальшому, за клопотанням позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_4 ухвалою суду від 24.12.2010 року позовні вимоги було роз’єднано (т.3, а.с.96).

Ухвалою суду від 01.04.2009 року  провадження у справі відносно позивачки ОСОБА_7 було закрито в зв’язку з її смертю.

Представник позивача ОСОБА_1  ОСОБА_4, 21.01.2011 року збільшив розмір позовної вимоги ОСОБА_1  та просив стягнути з відповідача на користь позивача 118032 грн. як компенсацію моральної шкоди від наслідків залишення турунди в лівій гайморовий пазусі в ході операції гайморотомії, виконаної в 1998 році (т.3, а.с.97а-99).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 зазначили, що вони є членами однієї сім’ї та мешкають спільно в одному будинку.

Позивач ОСОБА_1 у березні 1998 року був направлений  до КЗ «Міська лікарня № 1» для отримання консультації щодо хворобливого процесу у гайморових пазухах. В ході обстеження йому був встановлений діагноз - кіста у придаточній пазусі носу і 19.03.1998 року у цій лікарні йому була проведена операція щодо її видалення. Операцію проводила лікар КЗ «Міська лікарня № 1» ОСОБА_8 Після проведення операції у лівій гайморовій порожнечі ОСОБА_1 була залишена марлева турунда, яка самовидалилася через носовий хід 28.04.2001 року.

Стороннє тіло, яке знаходилось у гайморовій пазусі ОСОБА_1 на протязі більше 3-х років, викликало хворобливі процеси в ній, сприяло утворенню хронічного гаймориту.                       

Позивач ОСОБА_1 переносив фізичні та моральні страждання, так як під час лікування йому було зроблено кілька десятків пункцій. Разом з ним хвилювались і члени його сім’ї, які у зв’язку із хворобою ОСОБА_1 були обмежені у веденні звичного способу життя: перестали ходити у гості та запрошувати до себе гостей. Через постійні головні болі ОСОБА_1 став дратівливим, не виносив шуму; діти  були вимушені менше дивитись телевізор, спілкування з батьком також обмежилося.

Внаслідок неправильного лікування, не з’ясування причин погіршення стану здоров’я ОСОБА_1 з боку відповідача у нього розвинулося захворювання - арахноїдит. Крім того, відповідач КЗ «Міська лікарня № 1» втратив оригінали двох медичних карт ОСОБА_1, що позбавило його гарантованого діючим законодавством України права мати повну та своєчасну інформацію щодо стану свого здоров’я та викликало хвилювання з приводу того, що у майбутньому він може не отримати кваліфіковану медичну допомогу.

Позивачі просять стягнути з відповідача Комунального закладу « Міська лікарня № 1» в рахунок компенсації моральної шкоди від наслідків залишення турунди в лівій гайморовій пазусі ОСОБА_1 в ході операції гайморотомії, виконаної в 1998 році на користь: ОСОБА_1-  118032 грн., ОСОБА_2- 5000 грн., ОСОБА_5-5000 грн., ОСОБА_3- 5000 грн.; стягнути з КЗ « Міська лікарня № 1» в рахунок компенсації моральної шкоди від втрати двох стаціонарних карт ОСОБА_1 ( 1998 і 2000 року) на користь позивача ОСОБА_1- 10 000 грн. ( по 5000 грн. за кожну карту); стягнути з відповідача  на користь позивача ОСОБА_1 компенсацію понесених ним витрат на оплату юридичної допомоги згідно квитанцій; та на користь всіх позивачів компенсацію понесених ними судових витрат на оплату судового збору по 8 грн.50 коп. кожному.

В уточнених позовних вимогах від 21.06.2006 року позивачі також просили залишити без розгляду заявлені раніше вимоги про стягнення з КЗ «Міська лікарня № 1» моральної шкоди від наслідків захворювання ОСОБА_1 арахноїдитом, а також про стягнення з КЗ «Міська лікарня № 1» та КЗ «Міська поліклініка Довгинцеве» солідарну компенсацію моральної шкоди від наслідків неправильного лікування ОСОБА_1 у 1998-2001 року (т.2, а.с.117).

Ухвалою суду від 22.06.2006 року клопотання позивачів задоволено і вищеназвані вимоги залишені без розгляду (т.2, а.с.158).

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожен окремо, підтримали уточнені позовні вимоги і просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 також просив задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі, т.я. вважає, що на підставі висновків експертизи, медичних документів, рентгенівських знімків та показань свідків доведений факт залишення турунди у гайморовій пазусі позивача ОСОБА_1 лікарями КЗ «Міська лікарня № 1» при здійсненні ними операції гайморотомії. В наслідок неправомірних дій лікарів, а також посадових осіб КЗ «Міська лікарня № 1», які втратили медичні документи, ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у перенесених ним фізичних та моральних стражданнях, зміні звичного способу життя. Разом з ним переживали за його стан здоров’я і його члени сім’ї, які також були вимушені змінити звичний уклад життя внаслідок хвороби позивача ОСОБА_1, таким чином неправомірними діями відповідача і їм була заподіяна моральна шкода.

Представник відповідача КЗ „Міська лікарня № 1" ОСОБА_9 в судове засідання викликалася, не з’явилася. Раніше у судових засіданнях заперечувала проти позову, посилаючись на те,  що факт знаходження турунди у гайморовій пазусі ОСОБА_1 на протязі трьох років викликає сумніви. На її думку, позивачами не доведений ні факт заподіяння відповідачем моральної шкоди, ні її розмір. Відсутні також правові підстави для відшкодування моральної шкоди членам сім'ї позивача ОСОБА_1 Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши думку сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 19.03.1998 році лікарем КЗ «Міська лікарня № 1» ОСОБА_8 була проведена операція гайморотомії зліва (т.1, а.с.174,175).

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19.05.2003 року було відмовлено у задоволенні клопотання КЗ „Міська лікарня № 1" про залучення ОСОБА_8 в якості співвідповідача (т.1, а.с.88).

Питання про залучення ОСОБА_8 до участі у справі в якості третьої особи судом не вирішувалось у зв’язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2, а.с.119).

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що під час операції у його лівій гайморовій пазусі носу була залишена турунда , яка самовидалилася через штучне співустя у носі 28.04.2001 року. Внаслідок знаходження турунди у гайморовій пазусі, погіршився його стан здоров’я і він зазнав фізичних та моральних страждань.

Відповідач цей факт заперечує.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає доведеним факт залишення стороннього тіла у гайморовій пазусі позивача ОСОБА_1

Так, із висновків судово-медичних експертиз: первинної та додаткової , проведених на підставі ухвал суду від 18.02.2004 року та від 08.11.2004 року Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи, убачається, що експертна комісія не виключає можливості залишення марлевого тампону у гайморовій пазусі ОСОБА_1 після проведеної 19.03.1998 року операції гайморотомії. Наявність стороннього тіла у гайморовій пазусі позивача підтверджується рентгенограмою від 23.03.2000 року. Тампон міг самовидалитися із носової порожнини через післяопераційне співустя. Наявність цього співустя підтверджена при дослідженні ОСОБА_1 у 30-й  лікарні м. Харкова (т.2, а.с.2-27, 52-55).

Зазначені висновки підтверджуються також і висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 325-КЕ/2009, проведеної  експертною комісією Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно якого на підставі вивчення наданої медичної документації очевидним є факт виконання лівосторонньої гайморотомії хворому ОСОБА_1 у 1998 році з приводу хронічного лівостороннього гнійно-гіперпластичного гаймориту, кісти лівої гайморової пазухи з накладенням операційного співустя з порожниною носу. Техніка виконання подібних втручань завжди передбачає використання марлевих  тампонів у порожнині пазухи, що оперується, видаляючи їх відразу під час операції або через 1-3 дні. Використання марлевих тампонів під час даної операції підтверджує пояснювальна записка оперуючого лікаря ОСОБА_8 У ранньому та пізньому післяопераційному періоді у ОСОБА_1 відмічалися об’єктивно підтверджені ознаки тривалого гнійно-запалювального процесу з боку оперованої гайморової пазухи: гнійні виділення з лівої половини носу з запахом; застійно-інфільтративні зміни слизової оболонки носу при риноскопії; постійна рентгенологічна ознака гомогенного затемнення лівої гайморової пазухи з «дефектом заповнення» при контрастній рентгенографії ППН; наявність гнійного виділення з запахом при множинних лівосторонніх гайморопункціях. Зазначені симптоми у переважній кількості випадків є прямими ознаками тривалого перебування стороннього тіла в порожнині носу або синусу.

Таким чином, можна стверджувати, що марлевий тампон, що самовидалився в порожнину носу (або його залишки, що збереглися) міг попасти в порожнину лівої гайморової пазухи тільки інтраопераційно.

Самовидалення тампону в порожнину носу цілком можливо через наявність достатнього та добре функціонуючого операційного соустья (доведено ендоскопією у 30-й лікарні м. Харкова), а також рухомістю стороннього тіла внаслідок систематичних гайморопункцій з промиванням пазухи антисептиками.

Рух стороннього тіла до співустя не протирічить загальноприйнятій медичній теорії організації мукоциліарного кліренсу в порожнині гайморової пазухи.

Факт тривалого перебування  марлевого тампону в порожнині гайморової пазухи із збереженням його органоструктури через 3 роки можна пояснити частими введеннями у дану пазуху антибіотиків і антисептиків при гайморопункціях, стримуючих протеолітичну дію патогенної мікрофлори. Також роль консерватора могла зіграти йодовміщуюча рентгеноконтрастна речовина, якою просяк тампон при виконанні контрастної рентгенографії ППН у 2000 році. Весь період перебування стороннього тіла біля 3-х років у лівій гайморовій пазусі підтримувався хронічний гнійно-запалювальний процес з короткими ремісіями на період системного і місцевого використання антибіотиків та антисептиків.

Можливість знаходження стороннього тіла у гайморовій пазусі ОСОБА_1 та відсутність ефекту від проведеного оперативного втручання внаслідок цього не виключає і медична комісія, створена начальником управління охорони здоров’я виконкому міськради, у зв’язку із розглядом скарги ОСОБА_1 (т.1, а.с. 113-115).

У своїх показаннях  свідка, які оголошувалися за клопотанням сторін з  протоколу судового засідання від 19.12.2003 року (т.2, а.с.136 на звороті, 137)    лікар-рентгенолог ОСОБА_11 підтвердив, що на рентгенівських знімках гайморової пазухи хворого ОСОБА_1 від 05.03.1998 року убачалася наявність крупної кісти, на знімках від 23.03.2000 року, зроблених у прямій та боковій проекції, убачалася наявність стороннього тіла, просякнутого контрастом. При цьому ОСОБА_11 поясняв, що це не могла бути передстінкова гіперплазія.

Судом за клопотанням сторін також оголошувалися з протоколу судового засідання пояснення свідків ОСОБА_12 – лікаря отолоринголога (т.2, а.с.132 на звороті – 134), яка пояснювала, що ОСОБА_1 звернувся до неї через рік  після операції гайморотомії, перебував під наглядом протягом 3-х років. Вона робила йому гайморопункції, так як не бачила відкритого штучного співустя. Такі процедури болісні, хворі зазвичай бачать все, що виходить з  гайморової порожнини – гнійні виділення, кров тощо. Свідок лор лікар  ОСОБА_13 поясняв, що він робив запис 30.04.2001 року про  вихід турунди  зі слів хворого ОСОБА_1–  (т.2, а.с.137 на звороті -140).

Заперечення представника відповідача щодо неможливості самостійного виходу турунди з носової порожнини позивача ОСОБА_1 з посиланням на пояснення свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також що попадання стороннього тіла (марлевої турунди) можливо було за інших обставин, суд не може взяти до уваги, так як вони спростовуються висновками судово-медичних експертиз.  

Суд вважає, що  докази, які  досліджені в ході розгляду справи, не протирічать один одному, а доповнюють фактичні обставини справи.

У відповідності до п. „д", „е", "і" ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 року із змінами та доповненнями, кожний громадянин України має право на кваліфіковану медико-санітарну допомогу, достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я. Згідно із ст.8 цих Основ у разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров’я відповідні державні, громадські а також інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов’язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

Суд вважає доведеним факт неправомірності дій працівників КЗ «Міська лікарня № 1» при наданні медичної допомоги ОСОБА_1

Згідно із ст.441 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення правовідносин)  організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників при виконанні ними своїх трудових обов’язків.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди, суд керується роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику у справах про стягнення моральної (немайнової) шкоди».

Згідно п.3 вищеназваної постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Разом з тим, у п.4 постанови вказується, що позивач зобов'язаний довести не тільки факт заподіяння моральних страждань, але і пояснити з яких міркувань він виходив, зазначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд бере до уваги ті обставини, що внаслідок недбалого відношення працівників лікарні № 1 до своїх службових обов'язків, ОСОБА_1 зазнав фізичних та моральних страждань на протязі тривалого часу. Після проведеної у 1998 році операції його стан здоров’я не покращився, він неодноразово знаходився на лікарняному (т.1, а.с.66), йому була зроблена велика кількість болісних процедур, таких як пункції гайморової порожнини у 1-ій лікарні та поліклініці «Довгинцеве» (т.1, а.с.64,72). Внаслідок погіршення здоров’я втрачені нормальні життєві зв’язки позивача, він неодноразово перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні (т.1, а.с.73-76), що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя.

Між тим, суд, виходячи із принципів розумності, об’єктивності, справедливості та з урахуванням судової практики, вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем моральної шкоди, яку він зазнав від наслідків залишення турунди в лівій гайморовій пазусі в ході операції гайморотомії, виконаної в 1998 році до 60000 гривен, що, на думку суду, є співрозмірним тяжкості перенесених ним страждань.

У відношенні вимог позивача ОСОБА_1 щодо компенсації моральної шкоди від втрати відповідачем його двох стаціонарних карт в розмірі 10 000 грн. ( по 5000 грн. за кожну карту), то суд вважає недоведеною позивачем наявність такої шкоди та її розміру і у задоволенні позову у цій частині відмовляє.

Суд також вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_5 ОСОБА_3 про відшкодування на їх користь моральної шкоди від наслідків залишення турунди в лівій гайморовій пазусі ОСОБА_1 в ході операції гайморотомії, виконаної в 1998 році в розмірі по 5000 грн. кожному, оскільки відповідно до ст.440-1 ЦК України (в редакції 1963 року) моральна шкода відшкодовується безпосередньо особі, якій вона заподіяна. Крім того, позивачі повинні довести не тільки факт такої шкоди, але і наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Безпосередньо відповідачем не були здійснені неправомірні дії по відношенню до вищеназваних позивачів, їх переживання з приводу стану здоров’я члена сім'ї ОСОБА_1 є проявом турботи, яка існує в кожній нормальній сім'ї і не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, яка діє за себе і як законний представник від імені неповнолітньої ОСОБА_3, недоплачений ними судовий збір на користь держави по 8 грн.50 копійок, а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи по 15 грн. з кожного, а також з відповідача КЗ «Міська лікарня № 1» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 грн.50 коп. та на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 15 грн.

Крім того, суд стягує з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу згідно квитанцій в сумі 1802 грн. (1367 грн. + 435 грн.).

Керуючись ст.ст. 3,11,60,81,84,88,212-215 ЦПК України, ст..ст.440-1, 441 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.6, 8, 80 Основ законодавства України про охорону здоров’я, суд, -

           В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Стягнути з Комунального закладу «Міська лікарня № 1», м. Кривий Ріг, 50007, вул. Рязанова, 8а, ОКПО 01986546,

на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає у АДРЕСА_1,  компенсацію моральної шкоди у сумі   60 000 (шістдесят тисяч) грн., витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги в сумі 1802 (тисяча вісімсот дві) грн. та судового збору в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп.

    Стягнути з Комунального закладу «Міська лікарня № 1» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 15 (п’ятнадцять) грн.

     У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

      У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5,  ОСОБА_2, ОСОБА_3,  відмовити.

      Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4,   ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, які проживають у АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір по 8 (вісім) грн. 50 коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі по 15 (п’ятнадцять) грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Повний текст рішення складено 04 травня 2011 року.

Суддя:В. Ю. Міхеєва