Справа № 2-355\11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня    2011 року Ленінський  районний суд у складі головуючого судді  Шофаренка Ю.Ф. при секретарі Красільніковій К.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до Мисівської сільської ради   про  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов’язаного  з затримкою трудової книжки,  стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку у зв’язку із звільненням

в с т а н о в и в :

позов мотивований тим, що з  05 травня 2011 року  позивач працював спеціалістом другої категорії, з виконанням обов’язків юрисконсульта  Мисівської сільської ради.

Звільнений наказом від  16.02.2011 року   на підставі п. 1 ст.36 КЗпП України.

У зв’язку з тим, що з ним  несвоєчасно  розрахувались і з затримкою видано трудову книжку, позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні і  середній заробіток  за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні  позивач підтримав заявлені вимоги суду пояснив, що 16.02.2011 року він написав заяву про звільнення, але  з  наказом про звільнення був ознайомлений  тільки 21.02.2011 року і в той же день його було госпіталізовано, виписався з лікарні 09.03.2011 року  і йому вручили трудову книжку, коли з ним розрахувались не може сказати, оскільки заробітну плату отримує через банківську картку.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що  позивач сам не приходив за трудовою книжкою і як тільки появилася можливість йому її було видано.

Щодо розрахунку при звільненні, відповідач вважає, що його було проведено своєчасно.

 Заслухавши сторони, дослідивши надані докази суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню.

Так щодо вимог про стягнення  компенсації за затримку видачі трудової книжки та виплати  всіх належних сум при звільненні, то відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач  був звільнений  16.02.2011 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. На час звільнення підприємство не провело з ним повного розрахунку, сума, що належала до виплати становила 1158.65 грн. вказана сума була  перерахована позивачу 28.02.2011 року.

У п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до   розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Крім того, судом встановлено, що позивачу вручено трудову книжку 09.03.2011 року, тобто з затримкою, але з урахуванням того, що з 21.02.2011 року по 09.03.2011 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, що   унеможливлювало вручити йому трудову книжку,   суд приходить до висновку, що затримка тривала з 16.02.2011 року по 21.02.2011 року.

Відповідно  до  ч.4 ст. 235 КЗпП України  у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого органу  працівникові виплачується середній заробіток  за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином,  на відповідача законодавцем  покладена однорідна відповідальність як за  затримку розрахунку при звільненні так і за затримку видачі трудової книжки.

Виходячи із середнього заробітку –4258.35 грн. за останні два місяці, що передували звільненню, заробітна за один день становить  92 грн.57 коп.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Факт невиплати  усіх сум при звільненні  підтверджено довідкою сільської ради з якої вбачається, що розрахунок при звільненні здійснено 28.02.2011 року.

Таким чином,  затримка розрахунку становить 9 робочих дні.

Середній  заробіток за затримку розрахунку при звільненні становить 833.13 грн.

За  затримку видачі трудової книжки, 4 робочих дні, -   в розмірі 370. 28 грн.

Керуючись  ст.36 п.1, ст.ст.116, 117, 232, 233 КЗпП України, ст.ст.10, 60, 61, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Мисівської сільської ради на користь   ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні  за 9 робочих днів в розмірі 833.13 грн . та за затримку видачі трудової книжки  на 4 робочих дні  в розмірі 370.28 грн, а всього 1203.41 грн.

Стягнути з Мисівської сільської ради на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі  120 грн.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим м. Феодосії  через Ленінський  районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя