Справа № 2 –207 - 2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

31 травня  2011  року Слов'янський  міськрайонний суд Донецької області в складі

                    головуючого   -                судді Неминущего Г.Л.

                    при секретарі -                           Тальмонт Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Слов»янської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на майно та про переведення прав та обов»язків забудовника,-

В С Т А Н О В И В:

           До Слов»янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на майно та про переведення прав та обов»язків забудовника. Обгрунтував свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його рідний брат ОСОБА_5, який постійно проживав та вів домашнє господарство за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_5 за життя заповіту не складав. Його брату рішенням Слов»янської міської ради від 20 квітня 1997 року було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального будинку за адресою: АДРЕСА_1 площею 534 кв.м. 03 травня 1977 року між відділом комунального господарства виконавчого комітету Слов»янської міської ради депутатів та його братом був укладений договір № 35. Згідно цього договору та відповідно до рішення виконавчого комітету Слов»янської міської ради від 20 квітня 1977 року  ОСОБА_5 отримав в безстрокове користування земельну ділянку у АДРЕСА_1.  Його брат згідно цього договору був зобов»язаний побудувати у термін до 20 квітня 1980 року житловий будинок, літню кухню та сарай. Однак, у встановлені договорні терміни він не розпочав будівництво житлового будинку, обмежившись будівництвом літньої кухні та сараю та будівництво так і не закінчив.

           Літню кухню і сарай його брат  побудував тими будівельними матеріалами, що були заготовлені ним самим, його батьком ОСОБА_6, та ним спільно у Краснолиманському лісництві у 1976 році. Позивач особисто заливав фундамент будівлі та підвал бетоном. Крім того, він брав участь у будівництві, сплатив внесок на кооперативний газопровід.

          Після смерті його брата ОСОБА_5, він прийняв у спадщину зварювальний апарат та почав господарювати за адресою: АДРЕСА_1, що продовжує робити і в цей час.

          Він є єдиним спадкоємцем  за законом після смерті його брата, ОСОБА_5, адже дружина його брата ОСОБА_7 та його син ОСОБА_8 померли і спадщину не прийняли.

          Однак споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 добудовані не були і їхня державна реєстрація не була здійснена за життя ОСОБА_5 Його брат не зміг завершити будівництво в силу погіршення матеріального становища.

         Просить суд  встановити факт прийняття спадщини на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, визнати за ним право власності на матеріали та обладнання, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 в поряядку спадкування після смерті ОСОБА_5, перевести на нього права та обов»язки забудовника згідно договору № 35 від 3 травня 1977 року, надати йому у безстрокове користування земельну ділянку по АДРЕСА_1.             

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

            Відповідач Слов»янська міська Рада в судове засідання не з»явились, надали суду пояснення в яких просили рішення винести на розсуд суду  (а.с.91-92).

            Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог позивача та пояснила, що позивач не може заявляти про свої права на спадщину, як спадкоємець брата, адже спадщину вже прийняли дружина та син спадкодавця. Крім того, позивач не надав жодних доказів, що він є власником будівельних матеріалів, а допомога в будівництві не дає права на спадкування.

            Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є її братом, померлий  ОСОБА_5 також був її братом. При житті ОСОБА_5 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 побудував літню кухню та сарай, а сам разом зі своєю сім»єю проживав по АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_5 його сім»я продовжувала проживати за вказаною адресою. Після смерті сина ОСОБА_5 - ОСОБА_8  вона відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_1

           Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її братом, померлий ОСОБА_5 також був її братом. Хто саме прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 і з чого вона складається їй не відомо, оскільки вона проживає в Російській Федерації.

          Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивач та померлий ОСОБА_5 є її братами. Після його смерті залишилась спадщина: будинок АДРЕСА_1. Вона разом з ОСОБА_1 після сметрі брата взяли собі зварювальний апарат, а в будинку залишилась жити дружина брата ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 Вони продовжували утримувати будинок, вели господарство та користувалися земельною ділянкою Після смерті ОСОБА_7,  її син  ОСОБА_11 спадщину  не прийняв, але проживав у вказаному будинку, де і помер.

         Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є головою квартального комітету мікрорайону Черевковка м. Слов»янська і їй відомо, що в будинку АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх син ОСОБА_11 Після смерті ОСОБА_5 в будинку залишились проживати його дружина та син, вели господарство. Після смерті ОСОБА_7 в будинку проживав син ОСОБА_11

         Свідок ОСОБА_13  дала пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_12

         Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків,  дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Як встановлено в судовому засіданні, 15 березня 1977 року ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в Слов»янському міському відділі РАЦС Донецького обласного управління юстиції зареєстрували шлюб.

         07 грудня 1977 року ОСОБА_5 усиновив ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, сина своєї дружини від першого шлюбу.

          Рішенням виконавчого комітету Слов»янської міської ради від 20 квітня 1977 року, ОСОБА_5 в безстрокове користування надана земельна ділянка площею 534  кв.м., по АДРЕСА_1, під будівництво житлового будинку.

          Користувачем житлового будинку по АДРЕСА_1 значився ОСОБА_5, право власності на вказаний будинок не оформлено. Дане домоволодіння складається із: жилого будинку, сараю, туалету та огорожі.

          В матеріалах справи відсутні відомості про те, ким і коли жилий будинок був повністю збудований та на сьогоднішній день зазначений будинок в експлуатацію не прийнятий.

          Із актів комітету мікрорайону Черевковка м. Слов»янска, домової книги слідує, що ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2. Однак вказані особи з 1980 року проживали в будинку АДРЕСА_1, оскільки будинок АДРЕСА_2 знаходиться в зруйновоному стані і в ньому з 1984 року ніхто не проживає.

          ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5.

          ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_7.

          ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_8.

          Відповідно до довідок Першої Слов»янської державної нотаріальної контори  від 08 квітня 2011 року після смерті ОСОБА_8 заведена спадкова справа. З заявами після його смерті про прийняття спадщини звертались ОСОБА_4, ОСОБА_1, про відмову від спадщини звернулись ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_7 спадкові справи не заводились (а.с. 173-180).

          Позивач є рідним братом померлого ОСОБА_5 та як вбачаєтьс із казаних довідок з заявою про прийняття спадщини після його смерті не звертався, а звертався з заявою про прийняття спадщини лише після смерті племінника ОСОБА_1 Свідоцтва про право на спадщину не отримав.

          Згідно постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»спадкові відносини регулюються Цивільним Кодексом України, законами України від 20 вересня 1993 року «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно –правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного Кодексу Української СРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

          Таким чином при вірішенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно керуватися ЦК України, в редакції 1963 року.

          Відповідно до вимог ст. 548 ЦК України, в редакції 1963 року, для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням.

          Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, зазнчено, що спадкоємець приняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

          Відповідно до «Прикінцевих положень»Сімейного Кодексу Укораїни, який набув чинності 1 січня 2004 року,  відносини, які виникли до набрання ним чинності регулюються Кодексом про шлюб та сім»ю.

          Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

         Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом і спадкоємець за законом  - ОСОБА_7, яка була дружиною спадкодавця на час його смерті,  прийняла спадщину, оскільки проживала у спадковому будинку, користувалась і розпоряджалась іншим майном, як на час смерті спадкодавця, так і на протязі шести місяців.

          ОСОБА_8 на час смерті спадкодавця  ОСОБА_5 знаходився в місцях позбавлення волі, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 він, у передбачений законом строк та спосіб, не звертався.

          Тому суд вважає, що  ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_5 спадщину не прийняв.

          Відповідно до вимог ст. ст. 529, 530 ЦК України, в редакції 1963 року, слідує, що при  спадкуванні за законом спадкоємцям першої черги являються діти і той з подружжя який  пережив, та батьки померлого. При відсутності  спадкоємців першої черги, або при неприйнятті ними спадщини, а також у випадку, коли всі спадкоємці першої черги усунуті від прийняття  спадщини, право на спадкування виникає у братів та сестер померлого, а також у діда та  бабки – друга черга спадкоємців.

           Виходячи з цього слідує, що позивач згідно вимог ЦК України, в редакції 1963 року,  відносно померлого ОСОБА_5 являється спадкоємцем другої черги. На час смерті спадкодавця були живі спадкоємці першої черги –ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які не були усунуті від прийняття спадщини, яка  залишилась після смерті –ОСОБА_5

           Як було встановлено в ході судового засідання ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка –ОСОБА_5

           Суд не приймає до уваги пояснення позивача,  що він після смерті брата прийняв у спадщину зварювальний апарат та почав господарювати  в будинку, оскільки це спростовується поясненями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_16, які пояснили, що після смерті ОСОБА_5 в будинку проживали його дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_11, які вели там господарство та користувалися земельною ділянкою.

          Суд також не приймає пояснення позивача, що будинок АДРЕСА_1 будувався з належних особисто йому матеріалів, оскільки позивач не навів жодних доказів, що підтвержували б цю обставину, але навіть якщо б спадкодавець будував будинок з матеріалів позивача, це б не давало йому право на спадкування цих матеріалів. Ніякого договору про спільне будівництво між ними укладено не було. Для визнання права власності на будівельні матеріали або на відшкодування їх вартості позивачу треба застосовувати інші правовідносини, а не спадкові.

          З огляду на вищевикладене, позивач не може бути спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 і не може претендувати на спадщину, що залишилась після його смерті, тому його позовні вимоги про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК України, в редакції 1963 року, спадкування здійснюється за законом або заповітом. При цьому спадкування є перехід майна після смерті його власника до інших осіб у порядку, передбаченому положенням цього Кодексу. Для спадкоємців, які приймають майно  спадкодавця, виникають як майнові права, так і обов»язки. До майнових прав відносяться: права особистої власності, зобов»язальної вимоги, право на отримання авторського гонорару тощо.

          Відповідно до пп.7,8 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов»язки як забудовника  входять до складу спадщини. У порядку спадкування можуть передаватися  також право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

          Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, то позовні вимоги позивача про визнання права власності на матеріали та обладнання та про переведення прав та обов»язків забудовника, про надання у безстрокове користування земельної ділянки задоволенню не підлягають.

           Керуючись ст. 22 КпШС України 1970 року, ст.ст. 10, 213, 214, 215  ЦПК України, ст. ст.  524, 529, 530, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, постановою Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд –

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Слов»янської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на майно та про переведення прав та обов»язків забудовника–відмовити.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

               Рішення ухвалене та  підписане в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду                                                                      Г.Л. Неминущій