Р І Ш Е Н Н Я

                                                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                 31 травня 2011  року                                                              м.Кілія

Кілійський районный суд Одеської області у складі:   

головуючого  судді  Тюміна О.Г.при секретарі  Нанєвій  А.В.,

за участю : позивача ОСОБА_1, відповідача та законного представника неповнолітніх відповідачів ОСОБА_2, представника третьої особи Юрінової О.С.

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  в залі суду в м. Кілія  справу за позовом

ОСОБА_1   

                      до  

ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

треті особи : служба у справах дітей Кілійської райдержадміністрації, СГІРФО Кілійського РВ ГУМВС,   

про визнання відповідачів  такими, що втратили  право  користування житловим приміщенням та скасування реєстрації ,

                                          ВСТАНОВИВ:

27.10.2010 року позивач звернувся  до Кілійського районного суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод в користуванні власністю , який змінив шляхом подання уточненої позовної заяви та остаточно просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловими приміщеннями в належному йому на підставі договору дарування від 17.05.2004 року  на праві приватної власності житловому будинку АДРЕСА_1. Підтримуючи позов , позивач пояснює що він проживав у шлюбі з ОСОБА_2. Разом з ними проживали її неповнолітні брати та сестри. Шлюб між ним та ОСОБА_2  розірвано , і з серпня 2010 року відповідачі не проживають в його будинку , але залишаються зареєстрованими , чим порушують його права власника, зокрема реалізації його права на отримання субсидії.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з позовом не згодні з тих підстав, що вони були змушені змінити місце проживання через негативну поведінку позивача,  тимчасово проживають в найомному житлі , в якому не мають можливості зареєструватися. Крім того, в будинку позивача залишилося належне їм майно, відносно якого є спір з позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 , яка діє від свого імені а також від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1,  опікуном якої вона є, з позовом не згодна в повному обсязі. Відповідач пояснює, що з 16.10.2005 року вона проживала у шлюбі з позивачем в його будинку по АДРЕСА_1. Разом з ними проживали її неповнолітні брати та сестри , опікуном яких вона була призначена розпорядженнями Кілійської районної державної адміністрації – ОСОБА_4, 1990 р.н., ОСОБА_6 1993 р.н., ОСОБА_5 1992 р.н., ОСОБА_9 1995 р.н., ОСОБА_10 1997 р.н. та ОСОБА_11 1998 р.н.  Всі вони вели спільне господарство. В серпні 2010 року вона разом в дітьми була змушена піти з будинку  позивача в найомне житло  через його негативну поведінку. Пояснює також, що вона з позивачем не дійшли згоди про розподіл спільно нажитого у шлюбі майна, а крім того, відповідач не віддає  майно , яке було придбано для потреб дітей, опікуном яких вона була, за кошти державної допомоги , яку вона отримувала на дітей. На час розгляду справи спірне майно знаходиться в будинку відповідача.  

Представник третьої особи – служби у справах дітей Кілійської  райдержадміністрації вважає позов таким , що не підлягає задоволенню з тих підстав, що відповідачі були змушені припинити проживання в будинку відповідача через його поведінку , на час розгляду справи в будинку відповідача знаходиться майно відповідача ОСОБА_2 – частка в спільно нажитому майні , майно , належне дітям. Відповідач, яка є опікуном неповнолітніх братів та сестер , змушена наймати житло, оскільки власного житла в місті вони не мають, а житловий будинок, належний їх батькам, розташований в с. Василівка, Кілійського р-ну, знаходиться в непридатному для проживання стані і для приведення його в належний стан потрібен певний час.

Представник третьої особи – СТІРФО Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області надав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши  пояснення позивача  , дослідивши   докази надані  у справі та розглянувши справу в межах позовних вимог,  суд вважає позов необґрунтованим , та таким , що таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено наступні  обставини справи та  відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування від 17.05.2004 року , посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подарували позивачу  належний їм житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

Сторони не заперечують, що вони проживали в шлюбі, зареєстрованому 16.10.2005 року, та проживали в будинку АДРЕСА_1.

Сторони також не заперечують, що 30 серпня 2010 року вони  припинили спільне проживання , після чого відповідач ОСОБА_2 , разом з іншими відповідачами перейшла проживати в найомне  житло.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 05.10.2010 року.

Згідно записів в  домовій  книзі для прописки громадян, в будинку АДРЕСА_1  зареєстровані : ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Згідно інформації  СГІРФО Кілійського РВ ГУМВС, в будинку № 6 по вул. Т. Шевченко зареєстровані :  ОСОБА_2, 1986 р.н., ОСОБА_4, 1990 р.н., ОСОБА_5, 1992 р.н., ОСОБА_6, 1993 р.н.      

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд…

Згідно  ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають  разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї.

Згідно   ст. 71 ч. 1 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї  за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ч.2 ст.71 ЖК України у випадку, якщо наймач або члени його сім’ї були відсутніми з поважних причин  більше шести місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодателем   а у випадку спору – судом.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм, член сім'ї наймача (колишній член сім'ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній  без поважних причин.

Як встановлено, проживання відповідачів в будинку відповідача  припинено 30 серпня 2010 року. Позивач звернувся з позовом до суду 27.10.2010 року, тобто менш ніж через два місяця.

Судом встановлено , що  відповідачі припинили проживання  в будинку позивача, та не проживають в ньому  з поважних причин -  через негативні взаємовідносини , які склалися між сторонами.

Судом також  встановлено, та це не заперечується сторонами,  що майно відповідачів залишилося та знаходиться в будинку позивача , оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо його розподілу. Наявність в жилому будинку  майна, належного відповідачам свідчить про те , що вони не припинили користування житловими приміщеннями цього будинку.

Досліджені в судовому засіданні повідомлення Кілійського РВ ГУМВС на ім’я ОСОБА_1 а також на ім’я ОСОБА_2 про результати розгляду їх заяв  , матеріали перевірок , проведених за їх заявами про неправомірні дії друг друга, свідчать про те, що після припинення спільного проживання сторін , між ними залишилися неприязні стосунки , які обумовлені також і тим, що сторони не дійшли згоди про  добровільний розподіл спільного майна , яке на цей час залишається в будинку  позивача.     

Так, згідно Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 08.12.2020 року (матеріал перевірки  № 3693,ЖРЗПЗ № 4510 за телефонним зверненням ОСОБА_12), встановлено, що 05.12.2010 року ОСОБА_2 прийшла до позивача з метою взяти продукти харчування , а також  деякі належні їй речі, і між ними мала місце свара через незгоду ОСОБА_1 віддавати їй будь-які речі без рішення суду про розподіл спільного майна.   

Таким чином , в судовому засіданні не встановлено, що  відповідачі  не користуються житловим приміщенням , належним позивачу без поважних причин більш ніж шість місяців , тобто встановлена відсутність передбачених ст. 71 ЖК України  підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позовна вимога про скасування реєстрації відповідачів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

В статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року (в подальшому Закон) визначено: місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрацією встановлюється офіційне місце проживання особи.

Відповідно до ст. 6 Закону, громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.

Відповідно до ст.7  Закону, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням …

Оскільки позовна вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням визнана такою, що  не підлягає задоволенню, суд вважає, що  підстави для задоволення вимоги про скасування реєстрації відповідачів відсутні.

Керуючись  ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд

                                             ВИРІШИВ :

Позов  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6   про визнання такими, що втратили   право користування житловим  приміщенням та скасування реєстрації залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області  через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги  в 10-денний строк з дня проголошення рішення.  

Суддя              ___________________                  О.Г.Тюмін.