_____________________________________________________________________________Справа№ 2-а-534/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:    

Головуючого –    судді   Непоради М.П.    

при секретарі                     Яіцької А.І.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області, Інспектора 3 взводу ДПС м. Одеси Іваніцького Костянтина Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -   

ВСТАНОВИВ:    

ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ВН № 510995 від 23 грудня 2010 року, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачі до судового засідання не  з’явилися, належним чином сповіщалися про час та місце слухання справи, у викладених на адресу суду письмових запереченнях, просили справу розглянути за його відсутності та просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши позивача, дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом 23 грудня 2010 року інспектором ДПС 3 взводу ДПС м. Одеси Іваніцьким К.І., який вів спостереження з автомобілю «Джелі», відносно позивача, було винесено постанову серії ВН № 510995  у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В постанові зазначено, що позивач, 23.12.2010 року о 13 год. 20 хв. керуючи автомобілем марки ЗАЗ д/н НОМЕР_1 на вул. Єврейська, 45 в м. Одесі здійснив виїзд та проїзд в зону дії дорожнього знаку «Рух заборонено», чим порушив вимоги д/з «Рух заборонено 3.1.».

Вищевказаною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255  (двісті  п’ятдесят п'ять) гривень.   

 Позивач в судовому засіданні пояснив суду, що данні обставини не відповідають дійсності, та не підтверджуються жодним доказом по справі. Також позивач пояснив суду, що у працівника ДАІ не було жодних правових підстав притягати позивача до відповідальності, в зв’язку з відсутністю будь-яких доказів в справі, які б на його думку свідчили б про наявність в інкримінованих йому діях складу адміністративного правопорушення.

Так позивач стверджує, що до постанови не додано доказу фото, відео зйомки, що є обов’язковим відповідно до ст. 14-1 КУпАП, не виконано інших дій передбачених КУпАП, що в свою чергу унеможливлює доведення відповідачем інкримінуючого позивачеві правопорушення, та що є суттєвим при притягненні особи до адміністративної відповідальності.     

  Як вбачається зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, до неї не додано жодних матеріалів, підтверджуючих вину позивача, крім того в протоколі позивач вказав що винним себе не вважає, з протоколом про адміністративне правопорушення не згоден.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.   

З вказаної постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач порушив вимоги пункту ПДР України –рухався в зоні дії знака 3.1 «Рух заборонено».

Однак, як пояснив позивач в судовому засіданні, він був змушений в'їхати в зону дії знаку 3.1. «Рух заборонено», тому, що виконував доставку устаткування з наступним його встановленням та підключенням за адресою м. Одеса, вул. Єврейська, 38. Позивач вказав, що він надав відповідні документи співпрацівнику ДАІ, тобто він повинен був привезти устаткування і працювати на об'єкті, який знаходиться в зоні дії знаку 3.1 «Рух заборонено».

Відповідно до вимог дорожнього знаку 3.1. «Рух заборонено»ПДР України забороняється рух усіх транспортних засобів. Знак застосовується для заборони руху усіх транспортних засобів на окремих ділянках дороги, вулиць тощо.

Дія знаку не розповсюживається на водіїв транспортних засобів, які рухаються по встановленому маршруту; водіїв-інвалідів, які керують мотоколяскою або автомобілем, водіїв транспортних засобів, які обслуговують громадян або які належать громадянам, що проживають або працюють в цей зоні, а також водіїв т/з, які обслуговують підприємства, що розташовані у зазначеній зоні.

Суд, враховуючи всі обставини по справі, пояснення позивача, який довів суду що він обслуговував громадянина, який проживає в зоні дії дорожнього знаку 3.1. «Рух заборонено»ПДР України,  наявні в справі матеріали, заперечення на позов, вважає, що в діях позивача не мало місце порушення вимог  ПДР.   

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.   

Таким чином, суд вважає, що саме відповідач повинен був довести суду докази, якими підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Із наданих до суду письмових заперечень на думку суду не можливо зробити висновок про доведеність вини позивача щодо скоєння ним адміністративного правопорушення.

 Пунктом 24 Постанови Пленуму ВС № 14 від 24 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст  постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема,  потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.   

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.

Так враховуючи вищевикладене, та з копій постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення інспектор ДАІ допустив неповноту і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно не дав їм належної оцінки, внаслідок чого передчасно зробив висновок про накладання на позивача адміністративного стягнення вигляді штрафу в розмірі 255 грн.   

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить відповідач). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 «Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ».

Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

Відповідно до пунктів 3, 6, 7 наказу МВС України від 27.03.2009 року № 111 про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України” працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та ін.).   

В Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення (постанова) є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду (постанові) повинно бути відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення (постанова) по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення відповідач так і не надав суду інших фактичних доказів факту скоєння позивачем проступку, за який передбачена адміністративна відповідальність. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідач не долучив письмові пояснення свідків правопорушення. З огляду на вище зазначене, відповідач не довів суду що позивачем було порушено вимоги ч.1 ст. 122 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.   

Керуючись ст.ст. 71, 159, 161, 162, 163 КАС України, ст. 14-1, 251,268, 283, 284, 288, 289, 293 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ: 

Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області, Інспектора 3 взводу ДПС м. Одеси Іваніцького Костянтина Івановича  про  скасування постанови про адміністративне правопорушення –задовольнити.

Скасувати постанову серії ВН № 510995 від 23 грудня 2010 року складену інспектором 3 взводу ДПС м. Одеси Іваніцьким Костянтином Івановичем    про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КПАП України –штрафу в розмірі 255 гривен, провадження по справі закрити.

Постанова суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною та оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                      Непорада М.  П.