_____________________________________________________________________________Справа№ 2-а-925/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:    

Головуючого –    судді   Непоради М.П.    

при секретарі                     Яіцької А.І.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до УДАІ ГУМВС України в  Миколаївській області, інспектора Миколаївської роти ДПС Скрипненка Віктора Петровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -   

ВСТАНОВИВ:    

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ВЕ № 288141 від 15 лютого 2011 року, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач до судового засідання не  з’явився, належним чином сповіщався про час та місце слухання справи. В викладених на адресу суду письмових запереченнях, просив справу розглянути за його відсутності.

Вислухавши позивача, дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом 15 лютого 2010 року інспектором Миколаївської роти ДПС Скрипненко В.П.  відносно позивача, було винесено постанову серії ВЕ № 288141 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що позивач керуючи автомобілем марки Фольцваген-Туарег реєстраційний номер НОМЕР_1 на 62 км. автомобільній дорозі М 14 Одеса - НовоАзовськ 69 км. с. Федорівка перевищив швидкість в населеному пункті позначеному знаком 5.45. рухався зі швидкістю 85 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.  Швидкість виміркувалася приладом «Іскра1»№ 7946, повірка до 12.05.2011 року.

Вищевказаною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255  (двісті  п’ятдесят п'ять) гривень.   

 Позивач в судовому засіданні пояснив суду, що данні обставини не відповідають дійсності, та не підтверджуються жодним доказом по справі. Також позивач пояснив суду, що у працівника ДАІ не було жодних правових підстав притягати позивача до відповідальності, в зв’язку з відсутністю будь-яких доказів в справі, які б на його думку свідчили б про наявність в інкримінованих йому діях складу адміністративного правопорушення. Так позивач стверджує, що до постанови не додано доказу фото, відео зйомки, що є обов’язковим відповідно до ст. 14-1 КУпАП, не виконано інших дій передбачених КУпАП, що в свою чергу унеможливлює доведення відповідачем інкримінуючого позивачеві правопорушення, та що є суттєвим при притягненні особи до адміністративної відповідальності.     

  Як вбачається зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, до неї не додано жодних матеріалів, підтверджуючих вину позивача, крім того в протоколі позивач вказав що винним себе не вважає, рухався в межах дозволеної швидкості руху, позаду його транспортного засобу рухався інший автомобіль з невідомою швидкість.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.   

 Відповідно до ст. 14-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.   

Відповідно до п. 20.2. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 N 111 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592, забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну; п. 20.4. на кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів (додаток 7). Він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому підлеглому працівнику в справному стані.

Відсутні будь-які відомості які б свідчили про відповідну сертифікацію приладу яким здійснювалась фіксація та проходження ним метрологічної повірки, контроль командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

З вказаної постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що позивачем була перевищена швидкість, що було зафіксовано приладом «Іскра1».

Зі сторони відповідача не була надана копія відеозапису чи роздруківки, з якої вбачалось, що саме позивач по справі порушив ПДР через перевищення ним дозволеної швидкості, у зв’язку з чим відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана у протоколі та постанові, належить саме до автомобіля позивача по справі.

Жодних об'єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобілю позивача - відсутні.   

Суд, враховуючи всі обставини по справі, пояснення позивача, наявні в справі матеріали, заперечення на позов, вважає, що в діях позивача не мало місце порушення вимог  ПДР.   

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.   

Таким чином, суд вважає, що саме відповідач повинен був довести суду докази, якими підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Із наданих до суду письмових заперечень на думку суду не можливо зробити висновок про доведеність вини позивача щодо скоєння ним адміністративного правопорушення.

 Пунктом 24 Постанови Пленуму ВС № 14 від 24 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст  постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема,  потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.   

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.

Так враховуючи вищевикладене, та з копій постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення інспектор ДАІ допустив неповноту і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно не дав їм належної оцінки, внаслідок чого передчасно зробив висновок про накладання на позивача адміністративного стягнення вигляді штрафу в розмірі 255 грн.   

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить відповідач). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 «Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ».

Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

Відповідно до пунктів 3, 6, 7 наказу МВС України від 27.03.2009 року № 111 ?ро затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України” працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та ін.).   

В Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення (постанова) є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду (постанові) повинно бути відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення (постанова) по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення відповідач так і не надав суду інших фактичних доказів факту скоєння позивачем проступку, за який передбачена адміністративна відповідальність. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідач не долучив письмові пояснення свідків правопорушення. З огляду на вище зазначене, відповідач не довів суду що позивачем було порушено вимоги ч.1 ст. 122 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.   

Керуючись ст.ст. 71, 159, 161, 162, 163 КАС України, ст. 14-1, 251,268, 283, 284, 288, 289, 293 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ: 

Адміністративний позов ОСОБА_1  до УДАІ ГУМВС України в  Миколаївській області, інспектора Миколаївської роти ДПС Скрипненка Віктора Петровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення –задовольнити.

Скасувати постанову серії ВЕ № 288141 від 15 лютого 2011 року інспектора Миколаївської роти ДПС Скрипненко Віктором Петровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КПАП України –штрафу в розмірі 255 гривен, провадження по справі закрити.

Постанова суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною та оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                      Непорада М.  П.