Справа № 2-143/11   

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 22.04.2011 року     Володарський районний суд Київської області , в складі:

          головуючого судді                               Моргун  Г.Л.

          при секретарі                                  Бондаренко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка справу

за позовом  ОСОБА_1

до  ОСОБА_2

про  стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

               ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом, в якому вказувала, що 07 червня 2003 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2. Від даного шлюбу в них народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне життя у них не склалася. Батько не цікавиться життям дітей, не займається їх вихованням, матеріально дітей не забезпечує.  

ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2,   аліменти на її користь на утримання дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дітей.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні  вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач на виклик суду двічі в судове засідання не з’явився. Про місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, докази чого знаходяться в матеріалах справи. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Суд визнав наявних у справ матеріалів та доказів достатніми для встановлення прав та взаємовідносин сторін.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Із показів позивача та з матеріалів справи встановлено, що сторони по справі перебувають у  шлюбі, який зареєстровано 07 червня 2003 року (а.с. 3). Від даного шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4,5), які проживають разом з матір’ю та перебувають на її утриманні, що стверджено довідкою Зрайківської сільської ради Володарського району Київської області від 18.03.2011 року № 69 (а.с. 6). Відповідач ухиляється від матеріальної допомоги на утримання дітей, не займається їх вихованням. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Встановлені судом обставини справи вказують, що малолітні діти перебувають на утриманні матері, відповідач не займається їх вихованням , не надає матеріальної допомоги на їх утримання. Таким чином суд прийшов до висновку, що вимоги позивача базуються на Законі, є обґрунтованими , тому їх слід задовольнити.

          Керуючись ст.ст. 84, 180, 182,  183 СК України, ст.ст. 3, 208, 209, 213, 214- 215, 229, 367 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовну заяву ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про  стягнення аліментів – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Лобачів Володарського району Київської області, жителя АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей   – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини доходу (заробітку), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття дітей, починаючи з 22 березня  2011 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в сумі 51 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі,  але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть надати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                   Г. Л. Моргун