УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-21243/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.1 (Ш) суддя: Попов В.В.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Неклеси В.І., Остапенко В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_2 та відповідача Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності по недоплаті щомісячної соціальної допомоги суб»єкта владних повноважень протиправною та зобов»язання перерахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу) про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності по недоплаті щомісячної соціальної допомоги суб»єкта владних повноважень протиправною та зобов»язання перерахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року відповідачем не виплачується щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в сумі 5197,50.
Просила суд поновити строк звернення до суду з позовом, визнати бездіяльність по недоплаті щомісячної соціальної допомоги суб»єкта владних повноважень протиправною та зобов»язати відповідача перерахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3,40 грн. відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, так як згідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами. Тому позивач вважає постанову суду не достатньо обґрунтованою щодо визначення періоду для перерахунку та виплати підвищення до пенсії та помилково відмовив в задоволенні її позовних вимогах за 2006 рік.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів в підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду, неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, а також органу, на який покладено обов’язок з його виплати, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат. Крім того, відповідач вважає, що судом безпідставно не враховано те, що правове регулювання виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530. Також, відповідач вважає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та необгрунтовано не застосував ч.1 ст. 100 КАС України, так як позивачка пропустила строк звернення до суду з адміністративним позовом і не надала жодного доказу для підтвердження поважності причин його пропуску.
Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга позивачки ОСОБА_2І не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. (а.с.4-5)
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивачу у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року чинна й на 2009 рік.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, а з 01.01.2008 року здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 28.05.2008 року - в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, а саме: з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року включно – 49,80 грн. (а.с. 8-9), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та ч.5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати».
У зв’язку з цим, доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Доводи позивачки щодо невірного визначення періоду для перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» спростовується матеріалами справи та висновками суду.
Разом з тим, колегія суддів зважує на доводи апеляційної скарги відповідача щодо не вирішення судом першої інстанції питання про поновлення позивачці пропущеного нею строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, в діючій на той час редакції, при подачі нею позову, й вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність його пропущення з підстав, передбачених ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є неправильним, оскільки ця підстава стосується сум пенсій які вже нараховані, але не виплачені.
Оскільки Рішення Конституційного Суду України ухвалено 09.07.2007 року, а ОСОБА_4 звернулася з позовними вимогами до суду першої інстанції 28.02.2010 року (а.с. 2), то колегія суддів вважає, що вона пропустила річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року по 18.02.2009 року.
При цьому, колегія суддів враховує, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на поважність причин його пропуску, оскільки про факт порушення свого права вона дізналася 04.02.2009 року, коли відповідач відмовив їй у відновленні порушеного права.
Враховуючи приписи ст. 100 КАС України та визнаючи зазначену обставину поважною причиною пропуску строку звернення до суду, колегія суддів поновлює позивачу цей строк, у зв’язку з чим доповнює резолютивну частину ухваленої судом першої інстанції постанови висновком по суті розглянутої вимоги.
В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга позивачки підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2010 року змінити.
Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту: «Пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 – поновити».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: