УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-21277/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.2 (IV) суддя: Байда Т.І.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів: Неклеси В.І., Остапенко В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про оскарження дій суб»єкта владних повноважень, -
В С Т А Н О В И Л А:
В жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (надалі - УПСЗН), про оскарження дій суб»єкта владних повноважень,посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008 роки не в повному обсязі. Просив суд стягнути на його користь не донараховану суму одноразову допомогу на оздоровлення за 2007, 2008 роки у розмірі 5125,00 грн. та зобов»язати відповідача в подальшому нараховувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.
Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про оскарження дій суб»єкта владних повноважень задоволено частково.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо не виплати ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 р.р. протиправними.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області здійснити перерахунок щорічної недоплаченої допомоги на оздоровлення згідно з ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 та 2008 роки в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат на момент виплати з урахуванням проведених виплат ОСОБА_2, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції другої категорії та забезпечити їх виплату у сумі 4475,00 гр.
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке й є головним розпорядником коштів державного бюджету, за місцем знаходження якого й повинен розглядатися спір. Крім того, відповідач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення в сумі по 100 грн. за 2007, 2008 р.р. виплачено позивачу правомірно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, якою й визначено порядок застосування ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України №2748-VI «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, яким зокрема встановлюється, що апеляційні скарги щодо спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 02.12.2010р. №2748 «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18.02.2010р. №1691—VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з»явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст.. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПСЗН підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неправомірності дій відповідача відносно виконання у 2007, 2008р.р. ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми допомоги на його користь.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду в частині задоволення позовних вимог за 2007 -2008 р.р., з наступних підстав.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Як вбачається з довідки № 11701/08-15 від 13.10.2009 року, наданої відповідачем (а.с. 13), щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2007 рік – 16.05.2007 року в розмірі 100 грн., за 2008 рік – 05.03.2008 року в сумі 100 грн., що не відповідає розмірам, які передбачені відповідно ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону на 2007 рік була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в наступній редакції, а саме: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тому в даному випадку права позивача відповідачем не були порушені, а допомога виплачена згідно вимог Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, що в свою чергу свідчить про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходитиь до висновку про скасування постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2009 року та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.2,4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області задовольнити.
Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про оскарження дій суб`єкта владних повноважень відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова