Справа № 2-345/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 травня  2011  року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

                    головуючого судді –  Городівського О.А.,

                    при секретарі       –     Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання батька

          в с т а н о в и в:

10 березня 2011 року до Миргородського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1. В позовній заяві він вказав, що від шлюбу з ОСОБА_3, 1969 р.н. вони мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Враховуючи те, що він має похилий вік, 62 роки, являється пенсіонером який отримує мінімальну пенсію та на даний час має нужденне становище, просив стягнути з його доньки, ОСОБА_2, яка має спеціальність перукаря, аліменти на його утримання у розмірі ? частини з усіх видів її заробітку щомісяця, з дня подання позовної заяви до суду.  

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї позовної заяви та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що його донька разом із вітчимом та його колишньою дружиною, на його думку, хочуть вижити його з квартири, в якій він живе та являється її власником. За рік до подачі позовної заяви його донька проживала певний час разом з ним у квартирі, що призводило до постійних конфліктних ситуацій  на побутових підставах. На його думку вона також намагалась його отруїти, що стало підставою того, що він попав у лікарню. Дочка не проявила до нього належної уваги під час його лікування в лікарні. Враховуючи те, що він пенсіонер, просив стягнути з його доньки ОСОБА_4 на своє особисте утримання аліменти, так як вважає, що її заробітки є достатніми для допомоги батькові.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5, заперечили позивні вимоги ОСОБА_1

Відповідачка пояснила суду, що з моменту розлучення її батьків вона проживала разом із матір’ю. Позивач не надавав їй належної матеріального утримання, а ті аліменти, які він направляв на адресу матері, навіть менше мінімального розміру визначеного законодавством, окрім того поштові перекази містили образливі висловлювання. На момент її повноліття ОСОБА_1 мав заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 11250 грн. 25 коп.

Незважаючи на те, що двохрічний  контракт на її навчання на перукаря укладав ОСОБА_1, він жодного разу не оплачував його. Вона особисто за кошти, які їй давала мати та вітчим, оплачувала навчання та проживання у гуртожитку  в підтвердження чого надала касові документи.

       Відповідачка пояснила, що на її думку позивач не потребує матеріальної допомоги так як отримує пенсія, яка відповідає мінімальному прожитковому мінімуму для непрацездатної особи, окрім того він на автомобілі надає послуги з перевезення пасажирів, однак нелегально, так як не зареєстрований як приватний підприємець. На її думку, звернення з даною позовною заявою до неї, особи яка на даний час не працює та не має належного заробітку, а не до своєї старшої доньки ОСОБА_6, яка проживає в АДРЕСА_1, свідчить не про потребу ОСОБА_1 в додатковій матеріальній допомозі, а про продовження конфлікту, який виник між ними в період спільного проживання у квартирі, власниками якої являються.

          Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, допитавши свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи,  приходить до переконання про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком при неповному стажі, розмір якої співпадає з розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідачка має молодий вік,  на даний час не працює , що підтверджується доданими до справи документами (а.с. 87). Окрім того в ході розгляду справи було встановлено, що позивач  ухилявся від виконання своїх батьківських обов’язків по матеріальному забезпеченні своєї молодшої доньки ОСОБА_2, про що свідчить довідка –розрахунок заборгованості аліментів (а.с. 22), та інші матеріали виконавчого провадження (а.с. 27,28), а також постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.01.2009 року, відповідно якої, виконавче провадження по стягненню аліментів з ОСОБА_1 закінчено не у зв’язку із повним погашенням, а на підставі заяви стягувача, ОСОБА_3. Яка в судовому засіданні, будучи допитана як свідок,  повідомила суду, що вона написала заяву до виконавчої служби за домовленістю з ОСОБА_1, який за умови написання даної заяви пообіцяв допомогти з оплатою навчання доньки, однак своєї обіцянки не стримав.  

          Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач подав позовну заяву про стягнення аліментів лише з однієї з своїх двох доньок, що може свідчити про наявність інших мотивів подачі позову, окрім отримання додаткового матеріального утримання,   суд відмовляє у задоволені позовної заяви

Керуючись ст. 202, 205 СК України, ст.ст. 11, 88,130, 174, 213-215, 294 ЦПК України, ст. 60 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька.  

Рішення  може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10  днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 1 червня  2011 року.

Суддя:О. А. Городівський