Справа № 2-984/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 26.05.2011  Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі судді Хіневич В.І., при секретарі Потоцької Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

    ВСТАНОВИВ :

Позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернувся до суду з вказаним позовом, згідно якого просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 99 647 грн. 85 коп., а також стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

          Свої вимоги позивач мотивував тим, що 08 серпня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав останній в кредит грошові кошти в сумі 10 000 грн. строком користування до 03 липня 2011 року. Відповідач своїх зобов»язань за кредитним договором не належним чином виконує, у зв»язку з чим з 25.09.2008 року утворилась заборгованість, яка складається з: основного боргу в сумі 10000 грн.; заборгованості за відсотками 21 333, 33 грн., пені –99 647 грн. 85 коп.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

          Відповідач –ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та суду  пояснила, що дійсно має заборгованість по кредитному договору, однак дана заборгованість виникла у зв»язку з її скрутним матеріальним становищем, оскільки вона  працює на пів-ставки продавцем –консультантом та отримує заробітну плату біля 800 грн. на місять, а також має на утриманні малолітню дитину. При цьому, не заперечувала щодо сплати заборгованості по кредиту та відсоткам, а щодо пені, то вважає, що вона завищена.

          Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши  та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

          25 липня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1  укладено договір за номером № 009-Р/001634, відповідно до якого банк відкрив картковий рахунок на ім’я ОСОБА_1.

08 серпня 2008 року  між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1  укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії  № 009-Р/001634, відповідно до якого, Банк  надав останній в кредит грошові кошти в сумі 10 000 грн. строком користування до 03 липня 2011 року.

          Згідно розписки від 08.08.2008 року  позивач виконав свої зобов»язання за кредитним договором та надав відповідачу платіжну картку, на рахунку якої перебували грошові  кошти в сумі 10 000 грн.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 своїх зобов»язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати  відсотків  за користування кредитом належним чином не виконувала.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 17 лютого 2011 року становить 99 647 грн. 85 коп., в тому числі з основної суми боргу за кредитом в розмірі 9791 грн. 78 коп., прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 20 797 грн. 94 коп., суму нарахованих процентів розмірі 743 грн. 91 коп., пені за порушення строків повернення кредитних коштів 68 314 грн. 52 коп..

Враховуючи викладене, аналізуючи матеріали справи, документи, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, відповідача, суд вважає достовірно доведеним факт невиконання ОСОБА_1 свого зобов’язання, що випливає з кредитного договору в зв’язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за відсотками, поточної заборгованості за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню, є законними та обґрунтованими і такими, що  підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту в розмірі  68 314 грн. 52 коп., суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.  

Системний аналіз вказаної вище норми чинного цивільного законодавства дає змогу стверджувати, що оцінивши сукупність певних об»єктивних обставин, зокрема співмірність заподіяних кредитору збитків та нарахованої ним пені, а також інші об»єктивних обставин, які мають важливе значення для справи, суд може зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню за своїм внутрішнім переконанням.

За таких обставин, враховуючи те, що розмір нарахованої позивачем пені значно перевищує розмір завданих йому фактично збитків, а також приймаючи до уваги скрутне матеріальне становище відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої пені та стягнути з відповідачів на користь позивача пеню в розмірі  500 грн..

Оскільки, статтею 88 Цивільно-процесуального Кодексу України передбачено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог,  суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 318 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.          

Керуючись статтями 10, 11, 60, 81, 84, 88, 212,  213, 215 Цивільно-процесуального Кодексу України, статтями 526,  551, 1050, 1048, 1054, Цивільного Кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»заборгованість по кредитному договору в розмірі 31 833 грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в сумі 318 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

          Апеляційна скарга  на рішення суду  подається протягом  десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Суддя :          

Повний текст рішення складений 30.05.2011 року.