Справа №2-261/11

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 18 травня 2011 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді                         Сивоконь Т.І.   

при секретарі                               Комерзан Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом прокурора Татарбунарського району в інтересах ОСОБА_1 до Приморського дитячого садка «Колосок», Приморської сільської ради про скасування наказу №4 від 29.03.2010 року, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-   

                       В С Т А Н О В И В:

          Прокурор Татарбунарського району звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до відповідачів про скасування наказу №4 від 29.03.2010 року, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на наступні обставини.

    29.03.2010 року наказом №4 по дитячому садку «Колосок» ОСОБА_1 звільнено з посади помічника вихователя відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

    Вказаний наказ суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню, оскільки, в порушення вимог ст.61 Конституції України ОСОБА_1 була притягнута до юридичної відповідальності за прогул без поважних причин, а саме 22.01.2010 року їй оголошено догану, згідно наказу №3 по дитячому садку «Колосок», а 29.03.2010 року за наказом №4 за вказаний прогул ОСОБА_1 звільнено, що є недопустимим, оскільки відповідно до зазначених вимог чинного законодавства ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.  

    Крім того на час звільнення ОСОБА_1 були істотно порушені вимоги ст.43 КЗпП України, так як відсутня згода профспілкового комітету на звільнення.  

    Прокуратурою району було опротестовано наказ №4 від 29.03.2010 року, але вказаний протест було відхилено, тобто порушені права ОСОБА_1 поновлено не було.

          В зв’язку з цим прокуратурою району було подано позов в інтересах ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про поновлення її на роботі, однак провадження по справі було закрито, так як посада, яку обіймала ОСОБА_1 не відноситься до номенклатури посад державної служби, а отже даний спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства. А тому прокуратура Татарбунарського району звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 та просить скасувати відносно неї наказ про звільнення, поновити її на роботі в дитячому садку «Колосок» на посаді помічника вихователя та стягнути на її користь заробітню плату за час вимушеного прогулу.

          Також в позовній заяві прокурор просить поновити строк на звернення до суду, так як він пропущений з поважних причин, оскільки позивачка через свій стан здоров’я, інвалідність та малозабезпеченість не могла особисто звертатися з питання поновлення своїх прав, а вважала єдиною формою захисту свого права через прокуратуру району, якою було обрано способом захисту прав ОСОБА_1 внесення протесту та подальше звернення до судових інстанцій.

          В судовому засіданні представник прокуратури Татарбунарського району  та ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

          Представник відповідача завідуюча Приморського дитячого садка «Колосок» позовні вимоги визнала частково, погоджуючись з тим, що ОСОБА_1 дійсно звільнена з посади незаконно, пояснила, що на даний час поновити її на посаді вона як керівник не в змозі, так як дану посаду займає інша людина, а інших вільних посад в закладі немає. Крім того, позовні вимоги стосовно виплати коштів за час вимушеного прогулу не стосуються дитячого закладу, так як фінансування заробітної плати працівників провадиться з коштів Приморської сільської ради, а отже дитячий садок не повинен нести відповідальність за такими вимогами.

          Представник відповідача Приморської сільської ради пояснила, що з позовними вимогами не згодна, так як вважає, що хоча позивачка і звільнена незаконно, однак відповідальність перед нею за виплату їй середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, згідно чинного законодавства, повинна нести особисто керівник дитячого садка, яка незаконного звільнила ОСОБА_1 з займаної посади, незважаючи навіть на те, що вона на даний час вже не працює на посаді завідуючої дитячим садком та вибула з с.Приморське до іншого місця проживання.

          Заслухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

          Суд, вирішуючи питання по суті позовних вимог, вважає необхідним прийняти до уваги клопотання сторони позивача щодо поновлення строків звернення до суду, вважаючи його обґрунтованим, оскільки вказані строки, на думку суду, пропущено з поважних причин, так як ОСОБА_1 не ставилася зневажливо до питання про захист своїх прав, звертаючись попередньо до територіальної інспекції праці у Одеській області, прокуратури району та ін., але її безпосередньому зверненню до суду перешкоджали ряд суб’єктивних причин (тривала важка хвороба, яка призвела до отримання інвалідності (а.с.15,16) та ряд об’єктивних причин (протест прокурора від 27.09.2010 р. на ім’я завідуючої дитячим садком «Колосок», звернення прокуратури району з позовною заявою до адміністративного суду) тощо. А тому, зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне поновити строки, встановлені ст.233 КЗпП України, як пропущені з поважних причин, в порядку ст.243 КЗпП України.

   В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді помічника вихователя Приморського дитячого садка «Колосок» з 19.12.2007, що підтверджується рядом документів, а саме копією трудової книжки, копією витягу з наказу від 17.12.2009 р. (а.с.10, 17), даний факт також не заперечували і представники відповідача.     

   Наказом завідуючої дитячого садка №4 від 29.03.2010 року позивачка була звільнена з вказаної посади (а.с.13), згідно п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що трудовий договір з працівником може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

  Звільнення працівника за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для дисциплінарних стягнень.

   Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін у судовому засіданні наказом завідуючої дитячим садком №3 від 22.01.2010 року помічнику вихователя ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за невихід на роботу протягом трьох днів тобто за прогули (а.с.11,12). Отже до працівника двічі застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (догана і звільнення за прогули), що суперечить вимогам чинного законодавства, так як  відповідно до ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення.

    Статтею 61 Конституції України також передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

     Отже, роботодавець, не дотримуючись вимог закону, порушив права позивачки при звільненні і в зв’язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги про її поновлення на роботі на посаді помічника вихователя Приморського дитячого садка «Колосок» підлягають задоволенню.

   Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача Приморської сільської ради, як органу, що провадить повне фінансування працівників дитячого закладу, заробітна плата за час вимушеного прогулу в період з 29.03.2010 по 16.02.2011 р. (з дати звільнення по дату подачі позову до суду, відповідно до позовних вимог) в розмірі 9540,16 грн., згідно довідки та розрахунку Приморської сільської ради (а.с.41) так як її середньомісячний заробіток складає 869 грн.

     Суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення в частині поновлення позивачки ОСОБА_1 на роботі, у відповідності з п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України.  

    Керуючись ст.233, 235 КЗпП України,  ст.ст.58-60, 61, 213-215, 367 ЦПК України, суд,

                          В И Р І Ш И В:

    Позовну заяву прокурора Татарбунарського району в інтересах ОСОБА_1 до Приморського дитячого садка «Колосок», Приморської сільської ради про скасування наказу №4 від 29.03.2010 року, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

   Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника вихователя Приморського дитячого садка «Колосок» Татарбунарського району Одеської області.          

    Стягнути на користь ОСОБА_1 з Приморської сільської ради заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 9540,16 грн.

    Стягнути з Приморської сільської Ради держмито на користь держави в розмірі 51 грн.

     Стягнути з Приморської сільської Ради та Приморського дитячого садка «Колосок» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Татарбунарським районним судом Одеської області в розмірі 37 грн. порівну.

    Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді помічника вихователя Приморського дитячого садка «Колосок» Татарбунарського району Одеської області.          

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

   Суддя                                         Сивоконь