Справа  № 2-а-860/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12.05.2011 року  суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова А.В., розглянувши на підставі ст.183-2 КАСУ, в порядку скороченого провадження, адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про визнання протиправними дій відповідача та стягнення щомісячної доплати до пенсії, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,         

В С Т А Н О В И ЛА :

18.04.2011 року позивачка звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить  визнати відмову відповідача у виплаті їй соціальної допомоги як дитині війни безпідставною та стягнути з відповідача на її користь невиплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за вказаний період, посилаючись на те, що вона, маючи статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання державної щомісячної грошової соціальної допомоги в розмірі 30% розміру мінімальної пенсії за віком, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області як пенсіонер та отримує пенсію, проте їй відповідачем незаконно не виплачувалася і не виплачується на день звернення до суду, вказана надбавка до пенсії, чим порушуються її законні права та інтереси.  

Відповідач –Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області надіслав суду  письмові заперечення, в яких просить справу розглядати без участі його представника, а також просить відмовити позивачці в поновленні пропущеного строку на звернення до суду і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області як пенсіонер та отримує пенсію за віком. Згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-ІV, який набрав чинності з 01.01.2006 року, «дітям війни пенсії, або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком», водночас ст.7 цього закону передбачено, що «фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених законом, здійснюється за рахунок державного бюджету України», а ст.110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було встановлено, що пільги дітям війни запроваджуються з 1 січня 2006 року, протягом року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом верховної ради України з питань бюджету. Однак у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, тому законних підстав у Пенсійного фонду України для виплати доплати до пенсії «дітям війни»не було. Також, з огляду на те, що фінансування виплат по ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни»проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду України, відповідач вважає, що він не вчиняв будь-яких порушень законодавства. Також відповідач посилається на те, що законодавством України не визначено поняття  мінімальної пенсії за віком, а тому  вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Крім цього, відповідач стверджує, що у зв’язку з прийняттям ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», з 1 січня 2008 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплачується підвищення в розмірі надбавки, яка виплачується учасникам війни і це підвищення становило з 01.01.2008р. –47,00грн.ґ. з 22.05.2008р. –48,10грн., з 01.07.2008р. –48,20грн., а з 01.10.2008р. –49,80грн.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов  підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка відноситься до соціальної групи «Діти війни», що підтверджується  пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 зі штампом, який підтверджує наявність в неї статусу «діти війни». Позивачка є пенсіонером за віком, пенсію отримує в Управлінні Пенсійного Фонду України в Болградському районі Одеської області. Цей статус позивачки відповідачем не заперечено, крім того статус «діти війни»визначається автоматично, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», по даті народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 по 02.09.1945 року, тому позивачка має право на отримання 30% надбавки до пенсії  відповідно до цього Закону. Проте Пенсійний фонд України в Болградському районі Одеської області, де позивачка перебуває на обліку і отримує пенсію, таку надбавку не нараховує і не виплачує.

          Дані спірні правовідносини регулюються КАСУ, Конституцією України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями, рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, та Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року  № 10-рп/2008.

Крім того, в даному спорі має значення розмір мінімальної пенсії за віком, який, згідно  ч.3ст.46 Конституції України, ст.ст.1,2 Закону України “Про прожитковий мінімум”  від 15 липня 1999 року №966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

На  даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму затверджується законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня 2006 року. Відповідно до ст.7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і хоча Кабінетом Міністрів України не був визначений порядок виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, виплату пенсій в Україні та доплату до пенсії здійснює, згідно законодавства Управління, яке є відповідачем  у даній справі.

Таким чином, право позивача на підвищену пенсію є обґрунтованим, але лише за період з 18.10.2010.по 12.05.2011р.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися судом до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління законодавством.    

Згідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії ” від 05.10.2000 року № 2017-Ш мінімальний розмір пенсії за віком не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а ч. 2 зазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно законами України.    

Відповідно до ст.1 Закону України „Про обов'язкове державне пенсійне страхування ” від 09.07.2003 року № 1058-1У розмір мінімальної пенсії за віком, як державної соціальної гарантії, визначається цим Законом і відповідними Законами України „Про державний бюджет ” на відповідні роки.  

При цьому ч.3ст.28 вищезазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.    

Суд вважає можливим застосувати дію ч.1ст.28 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.    

Відповідно до статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.    

Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, є ситуацією правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка, що не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не може прийматися до уваги.    

               Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, йому надано державою певний правовий статус, який містить і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.    

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити певний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.    

Аргумент відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань є незаконним, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.    

Таким чином надбавка дітям війни визначається в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, і діє по теперішній час.        

Судом встановлено, що з 01 січня 2008 року позивачу виплачується  надбавка до пенсії відповідно до  п.41 Розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ч.4ст.14 ЗУ “Про статус ветеранів війни”, п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та “про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що є меншим, ніж  30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”.  

Таким чином в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, відповідач нараховував та виплачував позивачеві підвищення до пенсії не в розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-ІV, а в розмірі, встановленому підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, яка суттєву звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.

        Тому суд прийшов до висновку, що позивачу, як дитині війни відповідач протиправно за вищезазначений період не донараховував і не доплачував підвищення до пенсії у повному розмірі - 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни",  чим порушив конституційне право позивача, передбачене ст. 46 Конституції України.

Виходячи  з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і доведені у судовому засіданні частково, і тому слід визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області щодо недоплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни".    

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати відповідне управління Пенсійного фонду провести позивачу донарахування і виплатити з 18.10.2010 року по 12.05.2011 р. включно належне позивачу підвищення до пенсії з врахуванням виплачених сум. При цьому, суд не зазначає конкретні суми нарахування та виплати, оскільки це є повноваженнями органів Пенсійного фонду.

Крім того, згідно з ч.2ст.11 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог в разі повного захисту прав сторони, тому, з огляду на те, що законодавством ще не врегульовано дане питання по виплаті надбавки до пенсії "дітям війни", з метою попередження звернення до суду позивача в майбутньому за захистом цього ж свого права, яке суд визнає, суд вважає можливим зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу вказану доплату до пенсії також за 2011 рік, починаючи з 01.01.2011 до дня розгляду судом справи - 12.05.2011р., виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, а також здійснювати нарахування та виплату  позивачу вказану надбавку до пенсії і в подальшому, без обмеження по строках, і до внесення змін до вказаного Закону України у відповідному порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 183-2,185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

 П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії відповідача –Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області донарахувати  ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період  18.10.2010 року по день розгляду позову судом - 12.05.2011 року, та виплатити донараховані суми з врахуванням виплачених за зазначений період сум.   

  Зобов'язати  Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області здійснювати і в подальшому  без обмеження по строках нарахування та виплату  вказану 30% надбавку до пенсії згідно з  ст.6 закону України "Про соціальний захист дітей війни" без обмеження по строках, у вказаному судом розмірі і до внесення змін до вказаного Закону України у встановленому Законами України порядку.

В решті позовних вимог відмовити.

          Постанова може бути оскаржена сторонами шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в 10-ти денний строк з дня отримання її копії.   

Суддя:                                                                                   А.В.Кравцова