Справа  №1-12/08

     В  И  Р  О  К

                            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11  січня  2008 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

          головуючого-судді                РИМЛЯНСЬКОЇ  Г.О.

          при  секретарі                        СІМАК О.І.

          з  участю  прокурора            ЧЕРНУШКИ  А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни справу по обвинуваченню  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м.Котовськ Одеської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта повна загальна середня, розлученого, непрацюючого, раніше судимого вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 13.03.1997 р. за ст. 94 КК України на 11 років позбавлення волі

у  вчиненні  злочину,  передбаченого  ст. 389 ч.2 КК  України,-

                                                           В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

  Підсудний  ОСОБА_1, будучи судимий 13 березня 1997 року Томашпільським районним судом Вінницької області за ст. 94 КК України (в редакції 1960 року) на 11 років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму, згідно постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10 листопада 2005 року невідбуту частину покарання у виді 1 року 11 місяців 25 днів позбавлення волі йому було замінено більш м»яким покаранням у виді 1 року 11 місяців 25 днів виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням в дохід держави 20 % його заробітку, працюючи водієм в ПП «Агробізнес - Мінерал», куди був працевлаштований, 30 квітня 2007 року  звільнився з вказаного місця роботи і в подальшому не працевлаштувався, тобто ухилився від відбування виправних робіт, будучи засудженим до цього покарання.

             В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  свою вину в об'ємі  пред'явленого  обвинувачення  визнав  повністю та,  користуючись  правом,  передбаченим  ст. 63  Конституції  України,  від  давання  показань  відмовився,  повністю  підтвердивши  обставини,  наведені  в  постанові  про  притягнення  в  якості  обвинуваченого  та  обвинувальному  висновку,  а  також  свої  показання  на  досудовому  слідстві.

          З  оголошених  показань  ОСОБА_1  в  якості  обвинуваченого  встановлено,  що  дійсно,  знаючи  про  те,  що  йому  заборонено  звільнятися  з  місця  відбування  виправних  робіт,  тобто  з  ПП  „Агробізнес-Мінерал”,  він  звільнився  з  місця  роботи  і  в  подальшому  ніде  не  працевлаштувався ( а.с.111).

          Оцінивши  зібрані  докази  в  їх  сукупності,  суд  прийшов  до  висновку  про  те,  що  дії підсудного слід вірно кваліфікувати  за  ст. 389 ч.2  КК  України, як ухилення від відбування  покарання не пов»язаного з позбавленням волі, тобто ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує ступінь  тяжкості  вчиненого  злочину,  дані  про  особу  винного,  обставини,  що  пом'якшують  та  обтяжують  покарання.

              Відповідно  до ст. 12 ч. 2  КК  України  вчинений  підсудним  злочин  є  невеликої  тяжкості.

              ОСОБА_1 за  місцем  проживання  та  попередньої  роботи характеризується  позитивно,  на  диспансерному  обліку  у  лікаряв  нарколога  та  психіатра  не  перебуває. Разом з тим, він є раніше судимим, вчинив   даний  злочин  в  період  невідбутої  частини  покарання,  призначеної  за  попередньою  постановою  суду.

               Обставиною,  що  пом'якшує  покарання  підсудного,  суд  вважає  щире  каяття,  що  грунтується  на  повному  визнанні  ним  своєї  вини,  та  сприяння  розкриттю  злочину.

              Обставиною,  що  обтяжує  покарання  підсудного,  є  рецидив  злочинів.

               Характеристика  вчиненого  злочину,  дані  про  особу винного,  його  поведінка  до  та  після  вчинення  злочину,  дають  суду  підстави  вважати,  що  виправлення  підсудного  ОСОБА_1 не можливе  в  умовах  існуючого  суспільства  і  йому  необхідно  обрати  міру  покарання  в  межах,  визначених  санкцією  ст. 389 ч.2  КК  України,  застосувавши  ст. 71  КК  України,  тобто  обравши  остаточну  міру  покарання  за  сукупністю  вироків.

Керуючись  ст. ст.  323, 324  КПК  України,  суд,-

                                                               З  А  С  У  Д  И  В  :

           ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні  злочину,  передбаченого ст. 389 ч.2  КК України та призначити йому покарання -  два  місяці арешту.

           На  підставі  ст. 71 КК  України  до  призначеного  ОСОБА_1  покарання  частково  приєднати  невідбуту  частину  покарання,  призначеного  вироком   Томашпільського  районного  суду  Вінницької  області від  13.03.1997 р.  у  виді  07 місяців 25 днів  виправних  робіт  за  місцем  роботи  з  відрахуванням  в  дохід  держави  20 %  заробітку  і,  застосувавши  ст. 72 ч.1 п.2б).  КК  України, остаточно  до  відбування  призначити  -  чотири  місяці  арешту.   

           Міру  запобіжного  заходу  засудженому  ОСОБА_1  до  вступу  вироку  в  законну  силу залишити  без  змін -  підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

           Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області    протягом 15 діб з моменту його проголошення  шляхом подачі апеляції через  Сокирянський  районний  суд.

                               ГОЛОВУЮЧИЙ  :