Справа № 1-123/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

                    головуючого, судді                                        Клімченка М.І.,

                    при секретарі                                                  Березюк О.С.,

                    за участю прокурора                                           Григоренко А.І.,           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовська кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Джалал-Абад Ошської області, Киргистан, киргиза, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не військовозобов’язаного, не працюючого, не одруженого, судимого Скадовським районним судом 14.01.2011 року за ст. ст. 185 ч.1, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік, судимість не знята та не погашена, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

          у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, вчинив таємне викрадення чужого приватного майна (крадіжку) при наступних обставинах:

01 квітня 2011 року, приблизно о 21:30 год., ОСОБА_1, шляхом вільного доступу з огородженого городу по АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_2, викрав 5 метрів металевої сітки, вартістю 25 грн./м. на загальну суму 125,00 грн., що належить потерпілій, з викраденим місце злочину залишив, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 125,00 грн., розмір яких не є значним.

Шкода відшкодована в повному обсязі, цивільний позов не заявлено.

Підсудний ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, вчинив таємне викрадення чужого приватного майна (крадіжку) поєднану з проникненням у житло при наступних обставинах:

В період часу з 29.01.2011 року по 01.02.2011 року, ОСОБА_1, шляхом вільного доступу, через незачинені двері, проник до приміщення будинку АДРЕСА_3, звідки викрав три мішки ячменю, загальною вагою 150 кг., вартістю 225,00 грн., що належать потерпілій ОСОБА_3, з викраденим місце злочину залишив, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальні збитки на суму 225,00 грн., розмір яких не є значним.

Шкода не відшкодована, цивільний позов не заявлено.

В ніч на 02.02.2011 року, ОСОБА_1, шляхом вільного доступу, через незачинені двері, проник до приміщення будинку АДРЕСА_3, звідки викрав алюмінієвий бідон, ємкістю 20 літрів, що належать потерпілій ОСОБА_3, з викраденим місце злочину залишив, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальні збитки на суму 250,00 грн., розмір яких не є значним.

Шкода відшкодована, цивільний позов не заявлено.

Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину в інкримінованих злочинах визнав повністю та підтвердив обставини скоєних ним злочинів, що викладені у постанові про притягнення його в якості обвинуваченого й обвинувальному висновку, а також добровільність і істинність своїх зізнавальних показів, істинність доказів, зібраних по справі, як окремих, так і в їх сукупності, сутність яких йому зрозуміла, в зв'язку з чим не вважав необхідним їх дослідження в судовому засіданні та пояснив, що

в період часу з 29.01.2011 року по 01.02.2011 року, він з будинку АДРЕСА_3, де проживає його бабуся та тітка, здійснив крадіжку трьох мішків ячменю, що належать потерпілій ОСОБА_3 В будинок він вільно заходив, оскільки двері були відчинені. Викрадений ячмінь продав за 120,00 грн., виручені гроші витратив на власні потреби.

В ніч на 02.02.2011 року, він через незачинені двері, проник до приміщення будинку АДРЕСА_3, де проживає його бабуся та викрав алюмінієвий бідон, ємкістю 20 літрів. Вказаний бідон продав за 25,00 грн., виручені гроші витратив на власні потреби.

01 квітня 2011 року, приблизно о 21:30 год., він зняв на городі металеву сітку, яка відмежовувала його двір від двору ОСОБА_2 та належала їй. Дану сітку одразу ж продав чоловіку на ім’я ОСОБА_4 за 15,00 грн., гроші витратив на власні потреби.

З переліком викраденого майна та його вартістю, згідно обвинувального висновку, повністю згоден, щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини в інкримінованих злочинах самим підсудним, його вина у судовому засіданні підтверджена доказами, зібраними по справі у їх сукупності, дослідження яких підсудний не вважав необхідним, й сутність яких була йому зрозуміла.

Перевіривши істинність й добровільність зізнавальних показів підсудного, істинність інших доказів по справі, встановивши, що усі учасники судового процесу не заперечують проти них й правильно розуміють їх сутність, суд вважає, що вина підсудного в інкримінованих злочинах знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а його дії правильно кваліфіковані:

-  за ст. 185 ч.2 КК України, оскільки він, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, вчинив таємне викрадення чужого приватного майна (крадіжку), заподіявши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 125,00 грн., розмір якої не є значним;

-  за ст. 185 ч.3 КК України, оскільки він, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, вчинив таємне викрадення чужого приватного майна (крадіжку), поєднану з  проникненням  у  житло, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну  шкоду  на загальну суму 475,00  грн., розмір якої не є значним.

Питання про речові докази – алюмінієвий бідон, ємкістю 20 літрів, що згідно схоронної розписки (а.с. 19 Т.1) знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3; металеву сітку довжиною 5 метрів, що згідно схоронної розписки (а.с. 15 Т.2) знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2, - необхідно вирішити відповідно ст. 81 ч.1 п.3 КПК України – залишити за належністю потерпілим.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд, відповідно зі ст. 65 КК України, враховує те, що скоєний ним злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України, згідно ч. 3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, ст. 185 ч. 3 КК України, відповідно ч. 4 ст. 12 КК України - тяжким, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря – нарколога не перебуває, а також обставини, що впливають на його покарання, з яких пом'якшуючими, відповідно п.1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, з обтяжуючих, передбачених ст. 67 КК України - рецидив злочину, із урахуванням всіх обставин по справі, особи підсудного, тяжкості скоєних ним злочинів, а також те, що він вчинив новий злочин в період іспитового строку за вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 14.01.2011 року, вважає, що його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання з застосуванням вимог ст.70 ч.1 КК України - за сукупністю злочинів, ст. 71 ч.1 КК України – сукупністю вироків.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

         ЗАСУДИВ:

Визнати підсудного ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України та призначити покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ст. 185 ч. 3 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно ч.1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 14 січня 2011 року та остаточно призначити покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання рахувати з 11 квітня 2011 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 – тримання під вартою, залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Речові докази – алюмінієвий бідон, ємкістю 20 літрів, металеву сітку довжиною 5 метрів, що знаходяться на зберіганні у потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 - залишити їм за належністю по вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений протягом 15-ти діб з дня проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд.

                    Суддя                                                                                  М.І. Клімченко