Справа № 0827/2-а-3855/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2011 року                                                                                             м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, діючого як адміністративний суд, Тютюник М.С., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною щодо перерахунку, встановлення та виплати недоотриманої пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

ВСТАНОВИВ:

           18.03.2011 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя, УПСЗН ШРА ЗМР про визнання бездіяльності неправомірною щодо перерахунку, встановлення та виплати недоотриманої пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в якому зазначив, що він перебуває на обліку в УПФУ Шевченківського району м. Запоріжжя, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, видане 07.08.2007 року, має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, зазначаючи, що він звертався до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 51 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ при розрахунку якого йому біло повідомлено листом відповідача від 24.02.2011 року, що розмір додаткової пенсії виплачується у розмірі 15 % від прожиткового мінімуму. При цьому її розмір значно менший, оскільки відповідно до ст. 49,51 вказаного Закону, має право на додаткову пенсію  за  шкоду,  заподіяну здоров‘ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивач також зазначив, що він отримує  щорічну допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, в зв’язку з чим звернуся до УПСЗН із заявою про перерахунок розмір допомоги на оздоровлення відповідно до вимог законодавства, однак йому було повідомлено, що нарахування проводиться відповідно до вимог законодавства. У зв’язку із чим позивач змушений звернутись до суду із позовом, в якому прохає суд визнати дії відповідачів щодо нарахування та здійснення перерахунку раніше призначеної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, зобов’язати УПФУ провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 07.08.2007 року по день розгляду справи, зобов’язати УПСЗН провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 10.01.1997 року.     

Відповідачем УПФУ у Шевченківському районі м. Запоріжжя надані письмові заперечення на позов, в яких Управління просило відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідачем УПСЗН ШРА ЗМР у визначений судом строк заперечення проти позову не надані.          

Суд розглянув справу у скороченому провадженні, що відповідає положенням ст.183-2 КАС України.   

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (надалі –Закон –796).   

Як видно з матеріалів справи, позивача віднесено до 2-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок цієї катастрофи, що підтверджується посвідченням.   

Позивач перебуває на обліку в УПФУ Шевченківського району м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”(Закон 1058) і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю на підставі Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530.   

Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 Закону –796 має здійснюватись повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

При таких обставинах, в силу ст. 51 Закону України № 796 позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.   

Проте, відповідачем додаткова пенсія нараховується у спосіб та у розмірі, встановленому Постановами КМУ, в тому числі №530 від 28.05.2008 року.   

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановами Кабінету Міністрів України, в тому числі  №530 від 28.05.2008 року, на підставі якої була нарахована додаткова пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.  

Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.   

Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.             Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".   

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.   

В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 1-21\05 від 11. 10. 2005 р., № 8 від 06. 07. 1999 р., № 5-рп02 від 20. 03. 2002 р,. № 7 –рп04 від 17. 03. 2004 року, № 20-рп04 від 01.12.2004 р, № 10 –рп08 від 22.05.2008 року, що стосувались спорів, пов’язаних з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, КСУ зазначив, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.   

Таким чином, при розрахунку розміру додаткової пенсії позивача слід керуватися ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких особам, віднесеним до постраждалих другої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Право позивача на отримання зазначеної додаткової пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя.    

Відповідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

14.02.2011 року позивач звернувся до УПСЗН з заявою про здійснення перерахунку та донарахування йому суми щорічної разової допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Листом  від 03.03.2011 року УПСЗН повідомило позивача про те, що діяло у межах закону.

Згідно із статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна  допомога на оздоровлення  інвалідам  3-ї групи виплачується  у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати.  

Як вбачається із позовної заяви та підтверджено матеріалами справи позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального  захисту населення  Шевченківської районної адміністрації.

Вирішуючи вимоги в частині зобов'язання УПСЗН сплатити позивачу нарахування передбаченої ст.48 Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. щорічної допомоги на оздоровлення, суд, спираючись на положення ст. ст.. 19, 46 Конституції України, ст.48 Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., на положення Законів України “Про державний бюджет” щодо  встановлення  розміру  мінімальної заробітної плати, прийшов до висновку про неможливість звуження змісту права позивача на гарантований державною соціальний захист та обов'язку держави в особі відповідача по справі забезпечити належний матеріальний рівень позивача, який має статус “ учасник ліквідації наслідків ЧАЄС ”.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями  ч.4  ст. 9 КАС України  у разі невідповідності нормативно-правового  акта  Конституції України, закону  України, міжнародному  договору, згода на обов’язковість якого надана  Верховною Радою України, або іншому  правовому акту, суд  застосовує правовий  акт, який має вищу юридичну силу.

Тому посилання  відповідача  на Постанову  КМУ № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої  визначались розміри сум, що сплачувались  позивача, а саме  100 грн. суд розцінює критично,  отже за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів  над підзаконними актами, вважає, що  нарахування  та виплата  щорічної допомоги  на оздоровлення  повинна здійснюватися  виходячи з розмірів, встановлених  Законом України   “Про статус  і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідачем суду не було надано доказів правомірності своєї діяльності щодо відмови у нарахуванні  відповідної щорічної допомоги на оздоровлення стосовно позивача.              

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.                                           

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.           

У відповідності до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-місячний строк. Таким чином, позовна давність починається з  18 вересня 2010р., оскільки позовна заява подана 18 березня 2011 року.

Керуючись ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною щодо перерахунку, встановлення та виплати недоотриманої пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо неперерахунку додаткової пенсії  ОСОБА_2, з 18 вересня 2010 року –незаконними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії,  як особі, яка віднесена до 2 категорії  осіб, які постраждали   внаслідок  катастрофи  у відповідності з вимогами, встановленими ст.49, ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18 вересня 2010 року з розрахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 30 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум", з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту  населення  Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради в частині відмови у проведенні донарахування ОСОБА_2 невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення  як учаснику наслідків ліквідації ЧАЕС у відповідності до ст.. 48 Закону України  “Про статус  і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 18 вересня 2010 року  по 22 квітня 2011 року,  розрахованого виходячи із розміру мінімальної заробітної плати –незаконними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту  населення  Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради  донарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну  разову допомогу на оздоровлення, передбачену ст.. 48 Закону України  “Про статус  і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” за вказаний період, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення цієї постанови.

Суддя                                                                                           М.С. Тютюник