Справа № 2-2578
2007 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2007 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Лебеженка В.О.
при секретарі Слободкіній Т.І.
за участю представника позивача Ситник О.В.
відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківки цивільну справу за позовом
Обласного Комунального Підприємства „Донецьктеплокомуненерго” до ОСОБА_1та ОСОБА_2про стягнення боргу за теплову енергію, -
В С Т А Н О В И В:
11 жовтня 2007 року ОКП “Донецьктеплокомуненерго” звернулося в інтересах виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» у Дружківський міський суд з позовною заявою до ОСОБА_1. та ОСОБА_2., в якій просить стягнути з відповідачів заборгованість по сплаті за теплову енергію у сумі 1460 грн. 86 коп. Позивач у позові вказав, що відповідачі проживають в буд. № АДРЕСА_1, користуються послугами опалення та гарячого водопостачання, які надає виробнича одиниця «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Але протягом періоду з 1996 року по 2007 роки за послуги сплачували не своєчасно та не в повному обсязі. Станом на 01 серпня 2007 року за ними значиться заборгованість перед ОКП «ДТКЕ» ВО «Дружківкатепомережа» у розмірі 1460 грн. 86 коп. Просить стягнути з відповідачів цю заборгованість.
В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за теплову енергію станом на 01.08.2007 року у сумі 1321 грн. 18 коп.
Вона пояснила, що відповідачка ОСОБА_1. вселилася в квартиру АДРЕСА_1 01.06.1992 року, відповідач ОСОБА_2. - 27.04.1993 року. Вони знали, що ця квартира обладнана системою централізованого опалення та оскільки не відмовилися від цього житлового приміщення, вони виразили згоду на отримання послуг теплопостачання. Послугами «Тепломережі» користуються з моменту вселення до теперішнього часу. Від них ніколи не надходило скарг про відсутність тепла, або про його недостатність. Окремого індивідуального опалення у квартирі відповідачів не встановлено. Якихось даних про переобладнання гарячої води у квартирі до позивача не надходило. Фактично отримані послуги теплопостачання сім'я ОСОБА_1не сплачувала. Тарифи на послуги постачання теплової енергії, згідно ст. 25 ЗУ «Про теплопостачання» були надруковані в засобах масової інформації. Послуги надавалися в повному обсязі й належним чином. Просить позов ОКП «ДТКЕ» ВО «Дружківкатепомережа» задовольнити та стягнути з відповідачів заборгованість за надану послугу сумі 1321 грн. 18 коп.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. позовні вимоги не визнали та пояснили, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. ОСОБА_2. є працівником міліції та працює в Дружківському МВ ГУМВС України в Донецькій області з 1993 року, тому послуги ОКП «ДТКЕ» ВО «Дружківкатепомережа» сплачували відповідно до Закону у сумі, яка дорівнює 50% від нарахованої плати за надані послуги. Просять суд в позові відмовити.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Дружківкатепомережа» підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Суд встановив, що відповідачі мешкають в квартирі № АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності. Дана квартира упорядкована опаленням та гарячою водою. Відповідачі від даних послуг не відмовлялися. Система опалення квартири підключена до централізованої системи опалення будинку. Окреме індивідуальне опалення в квартирі відсутнє. Прилади обліку теплової енергії відсутні.
Таким чином суд вважає, що відповідачі є споживачами теплопостачання та між позивачем і відповідачами укладений договір про надання послуг теплопостачання в усній формі.
Згідно довідки від 07 грудня 2007 року ОСОБА_2 з 30 червня 1993 року працює в ОВС Дружківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.
Згідно ст. 22 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
На підставі ст. 59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, ст. 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 75 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 69 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно з законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, суми яких у цих бюджетах не передбачені. Згідно цих законів компенсації по оплаті за житло, комунальні послуги, виплачуються пільговикам за місцем їх роботи, а не за рахунок комунальних підприємств та державного бюджету.
Рішенням Конституційного суду України від 17 березня 2004 року №7 рп 2004 визнано, що положення ст. 59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” у частині надання пільг по оплаті за комунальні послуги є неконституційним. Але втрачають чинність ці положення з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, а саме з 17 березня 2004 року, тобто після закінчення 2003 року.
Рішенням Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року №20 рп 2004 визнано, що положення ч.2,3,4 ст. 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” у частині надання пільг по оплаті за комунальні послуги є неконституційним. Але втрачають чинність ці положення з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, а саме з 01 грудня 2004 року.
Таким чином, суд вважає, що за грудень 2004 року відповідачі мали право на оплату послуг за користування тепловою енергією та гарячою водою в розмірі 50%, так як ОСОБА_2. є працівником міліції та відповідно до ч.2 ст.22 Закону „Про міліцію” йому надана пільга по сплаті за житлово-комунальні послуги 50%.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6 рп 2007 визнано, що положення ст.36 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” у частині надання пільг по оплаті за комунальні послуги є неконституційним. Але втрачають чинність ці положення з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, а саме з 09 липня 2007 року.
Таким чином, суд вважає, що з 09 липня 2007 року відповідачі мали право на оплату послуг за користування тепловою енергією та гарячою водою в розмірі 50%, так як ОСОБА_2. є працівником міліції та відповідно до ч.2 ст.22 Закону „Про міліцію” йому надана пільга по сплаті за житлово-комунальні послуги 50%.
Згідно ст. 22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав. Але статтею 95 Конституції України передбачається, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. А у бюджетах на 2003-2007 р.р. видатки на компенсацію комунальним підприємствам пільг, наданих працівникам міліції, не визначені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426 (зі змінами та доповненнями) визначені норми та механізми фінансування вказаних пільг, компенсацій і гарантій.
Відповідно до п.п.2,5 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 2003 року № 426, для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім'ї (раз на рік). Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи.
Тому суд не може погодитись з позицією відповідачів щодо необхідності нарахування позивачем послуг теплопостачання з 50% знижкою і вважає дії позивача законними.
Плата за теплову енергію, передбачена до 2005 року Правилами надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 ріку № 1497 (із змінами та доповненнями) та Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21. 07. 2005року № 630, відповідно до ст. 10 Правил № 1497 р. - плата за послуги вноситься щомісячно по нормам та тарифам, встановленим обласними держадміністраціями із рахунку на 1 кв. метр житла на одного мешканця, відповідно до п. 18 Правил № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно п. 20 цих Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів теплової енергії або затверджених нормативів споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Згідно п. 21 Правила у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормами споживання з розрахунку за 1 кв. м (куб метр) опалювальної площі (об'єму) квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
Суд встановив, що плата за теплопостачання нараховувалася відповідачам з 03 вересня 2003 року згідно рішення виконкому міської ради № 761 від 03.09.03р. №761, і тарифи складають 0,97грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири, за 1 куб.м. гарячої води - 3,76грн.
З вересня 2005 року - згідно рішення виконкому міської ради № 654 від 30.06.2005р., тарифи складають 1,32грн. за 1м2 загальної площі квартири, за 1 куб м гарячої води -6,30грн.
З серпня 2006 року - згідно рішення виконкому міської ради № 643 від 23.06.2006 р., тарифи складають 1,92 грн. за 1 м2 загальної площі квартири, за 1куб м гарячої води - 10,16 грн.
Суд встановив, що відповідачі нерегулярно або не в повному обсязі сплачували за послуги теплопостачання у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з листопада 1999 року по 31 січня 2007 року. Дані дії відповідачів свідчать про визнання ними свого боргу, у зв'язку з чим на підставі ст. 264 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності переривається. Згідно з п. 3 ст. 267 Цивільного Кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачі з такою заявою до суду не зверталися.
Наявність у відповідачів заборгованості підтверджує невиконання ними обов'язків, передбачених п.33 Правил надання населенню послуг з теплопостачання № 1497 та п.30 Правил № 630, по своєчасній оплаті наданих послуг.
Оскільки відповідачі добровільно заборгованість за теплову енергію не сплачують, вона підлягає стягненню з них у примусовому порядку.
Згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Тому суд вважає, що недодержання письмової форми не тягне недійсність договору надання теплопостачання.
Відповідачі фактично користувалися послугами теплопостачання та гарячої води, але їх не оплачували, про що свідчить їхній особистий рахунок, тобто не виконували свої зобов'язання по оплаті послуг постачання тепла, передбачені п. 33 Правил № 1497 та п. 30 Правил № 630.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У судовому засіданні сторони з відповідною заявою про застосування позовної давності до суду не звертались, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідачів заборгованість по сплаті послуг за весь період у сумі 1321 грн. 18 коп.
Рішення постановлено на користь позивача, позивач від сплати держмита на підставі рішення Дружківської міської Ради № 5/8-17 від 27 грудня 2006 р. звільнений, тому витрати по сплаті судового збору у сумі 51,00 грн., згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню в бюджет місцевого самоврядування з відповідачів.
Згідно ст.88 ЦПК України з відповідачів стягуються витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30,00 грн. на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі Виробничої одиниці «Дружківкатепломережа».
На підставі ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 130, 131, 174, 209, 210, 212-215, 223 ЦПК України, та керуючись ст.ст. 256, 264, 267, 526, 530, 541 ЦК України, Правилами надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30 грудня 1997 року № 1497 (із змінами і доповненнями), та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, суд -
В И Р І Ш И В :
Стягнути солідарно з ОСОБА_1та ОСОБА_2на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” на рахунок виробничої одиниці “Дружківкатепломережа” (26002301751981 в філії „Головного управління ПІБ” в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 26221744) заборгованість за теплову енергію станом на 01 серпня 2007 року у сумі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) гривня 18 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1та ОСОБА_2судовий збір в бюджет місцевого самоврядування у сумі 51 (п'ятдесят одна) гривня та на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” на рахунок виробничої одиниці “Дружківкатепломережа” (26002301751981 в філії „Головного управління ПІБ” в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 26221744) витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30 (тридцять) грн. 00 коп. (код суду 15)
Рішення суду набирає законної сили після десяти днів з дня проголошення рішення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, або через двадцять днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після проголошення рішення, або двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: