Іванівський районний суд Херсонської області    

                            Справа № 1-42/11

10.03.2011

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 квітня 2011 року   Іванівський районний суд Херсонської області в складі

                         головуючого судді                                            Берлімової Ю.Г.

                         при секретарі                                                                 Хоптинській А.М.  

                         за участю прокурора                                                    Лозицького П.В.

                         потерпілої                                                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Троїцьке, Біляєвського район, Одеської області, громадянки України, українки, освіта середня, перебуває в фактичних шлюбних відносинах, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючої, мешканки АДРЕСА_1,  раніше не судимої,       

у здійсненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2  17 лютого 2011 року близько 16 години знаходячись на вулиці Шевченка, в с. Українське, Іванівського району, Херсонської області, на ґрунті особистих неприязнених відносин, що раптово виникли в ході сварки з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, не передбачаючи можливих наслідків, хоча повинна була і могла їх перебачити, рукою штовхнула останню, від чого ОСОБА_1 впала на землю та внаслідок падіння отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я.   

Підсудна ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнала повністю, підтвердила викладені обставини, пояснила, що 17 лютого 2011 року близько 16 години вона разом з сином ОСОБА_3 йшла до магазину, по вул.. Шевченка почула як її сусідка ОСОБА_1 сказала, що вона не сплачує гроші за воду, підійшовши вона запитала чого ОСОБА_1 її ображає, на що остання, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, почала лаятися на неї нецензурною лайкою, її це обурило та вона відштовхнула ОСОБА_1 від себе, внаслідок чого вона впала на землю, потім підвелася та вони разом пішли до магазину. На наступний день вона дізналася, що у ОСОБА_1 зламана рука, але вона цього не хотіла, просто не стрималася,  в скоєному щиро кається. Матеріальну шкоду в розмірі  214,45 грн. визнає повністю, моральну частково, згодна сплатити 800 грн.

Крім повного визнання вини підсудною, її винуватість підтверджується матеріалами справи та наявними в ній доказами, які не оспорюються  підсудною, узгоджуються між собою і дають суду зробити висновок про доведеність вини підсудної в повному обсязі, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_1, яка в судовому засіданні пояснила, що 17 лютого 2011 року близько 16 години вона пішла до магазину, по дорозі зупинилася поспілкуватися з сусідкою ОСОБА_4, вони стояли біля дороги та розмовляли про те, що деякі їх сусіди не платять за воду  та мають заборгованість в кілька тисяч грн., вона сказала, що і ОСОБА_2 не сплачує за воду, яка в цей час проходила рядом, почувши це ОСОБА_2 підійшла вдарила її рукою, внаслідок чого вона упала, основний удар прийшовся на праву руку, впавши відразу відчула різкий пекучий біль в правій руці, після падіння вона підвилася, а ОСОБА_2 розвернулася і пішла. Після цього вона прийшла додому, рука боліла, викликали медсестру, вона оглянула руку і сказала що вона зламана, необхідно їхати до лікарні, після чого, на наступний день  вони з чоловіком поїхали до лікарні де вона пройшла медичне обстеження, встановили перелом та наклали гіпс. 18 лютого 2011 року зранку ОСОБА_2 приходила до них додому, вибачалася та пообіцяла оплатити лікування, але до теперішнього часу цього не зробила. Вважає, що своїми діями ОСОБА_2 завдала їй матеріальну шкоду, а саме витрати на ліки в сумі 164,50 грн., на бензин для приїзду на суд в сумі 49,95 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. оскільки внаслідок перелому правої руки, вона до теперішнього часу не може нічого робити, без сторонньої допомоги не може обходитися, крім того, після того, що трапилося вона відчуває приниження та сором перед мешканцями села, які бачили і яким стало відомо вищевказана подія, до теперішнього часу вона відчуває емоційні переживання і страх за своє життя;

-  показами свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком потерпілої ОСОБА_1 17 лютого 2011 року близько 16-00 год. його дружина пішла до магазину, повернувшись приблизно через 45 хвилин вона розказала, що її вдарила ОСОБА_3,  за те що вона сказала, що ОСОБА_2 не платить за воду, внаслідок чого вона впала і пошкодила руку. Вони покликали медсестру, яка оглянула руку та сказала, що вона зламана, зафіксувала її. На наступний день вони поїхали до лікарні, де дружині встановили перелом та наклали гіпс;

- показами свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що 17 лютого 2011 року близько 16 години він вийшов за двір на вулицю, побачив ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які стояли та розмовляли, через деякий час до них підійшла ОСОБА_2 з сином та почала голосно розмовляти з ОСОБА_1, через декілька хвилин він побачив, що ОСОБА_1 лежить. Після цього ОСОБА_1 підвелася і вони разом з ОСОБА_2 пішли в сторону центру.
Як ОСОБА_2 штовхнула ОСОБА_1 він не бачив, але потім при розмові вона сказала, що ОСОБА_2 штовхнула її рукою та вона від цього впала;

- показами свідка ОСОБА_4, яка на досудовому слідстві пояснила, що 17 лютого 2011 року вона вийшла на вулицю за двір щоб зустріти онуку, побачила ОСОБА_1, яка їй сказала, що ОСОБА_2 не платить за воду, ОСОБА_2 проходила в той час неподалік, почувши, підійшла до них та запитала у ОСОБА_1 чого та її займає, почалася сварка. Вона побачивши, що справа нічим хорошим не закінчиться, вирішила повернутися в свій двір і в цей час побачила, що ОСОБА_2 рукою штовхнула ОСОБА_1, внаслідок чого остання впала, після чого вони трохи постояли, поспілкувалися та пішли в напрямку центру села (а.с.17);

- висновком експерта № 6/16 від 26 лютого 2011 року, згідно якого у ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я, за часом виникнення відповідають 17.02.2011 року, виникли від дії тупого предмету, можливо внаслідок падіння з висоти власного зросту, падінню міг сприяти удар (поштовх) в любу анатомічну ділянку тіла (а.с. 9).                             

Суд, вислухавши підсудну, потерпілу, свідків, вивчивши матеріали справи і оцінивши представлені докази, вважає, що дії  ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого, що згідно ст.. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу винної, що за місцем проживання характеризується посередньо, обставинами, що пом'якшують покарання суд вважає  визнання вини, щире каяття та сприяння розкриттю злочину підсудною, те що притягується до кримінальної відповідальності вперше, на утриманні одна неповнолітня дитина, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Таким чином, покарання ОСОБА_2 необхідно призначити в межах санкції ст. 128 КК України в вигляді обмеження волі, але враховуючи вищевикладене, дані про особу підсудної,  суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної можливе без ізоляції від суспільства, застосувавши до неї положення ст.ст.75, 76 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з підсудної ОСОБА_2 матеріального шкоди та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме матеріальна шкода підлягає стягненню в розмірі 214,45 грн., оскільки визнається підсудною та підтверджується документально, моральна шкода підлягає стягненню в розмірі 1000 грн., оскільки розмір в 5000 грн. є завищеним, підлягає задоволенню менший розмір, оскільки потерпілій суду доведено, що їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, в зв’язку  з противоправною поведінкою підсудної проти неї, внаслідок чого вона відчуває приниження та сором перед мешканцями села, які бачили і яким стало відомо вищевказана подія, до теперішнього часу вона відчуває емоційні переживання і страх за своє життя.

Речових доказів та судових витрат по справі не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.323,324 КПК України, суд, -  

З А С У Д И В:

ОСОБА_2  визнати винною у здійсненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, призначивши їй покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік. У відповідності зі ст. 76 п. 2,3,4 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язок періодично з’являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчій інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 45 коп. моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 підписку про невиїзд залишити в силі  до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Херсонської області через Іванівський районний суд Херсонської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його оголошення.

Суддя:Ю. Г. Берлімова