Справа    №2-138

                                                                                                                                             2007р.

 

 

 

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

 

    30 листопада 2007 року        Дружківський міський суд       Донецької області в складі:

         головуючого - судді                                 Лебеженко В.О.

         при секретарі                                            Слободкіній Т.І.

         за участю позивача                                  ОСОБА_1.

представника позивача                                      ОСОБА_2

представника відповідача                        Кретова Ю.С., Чубенко С.А.

                  

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Дружківської центральної міської лікарні про визнання недійсним та скасування наказу №181 від 04.12.2006 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання недійсним та скасування рішення комісії по трудовим спорам поліклініки ЦМЛ м.Дружківка від 13.12.2006 року, стягнення заподіяної моральної шкоди, -

 

В С Т А Н О ВИ В :

 

         09 січня 2007 року позивач ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Дружківської ЦМЛ, в якій вказала, що наказом головного лікаря Дружківської центральної міської лікарні Чубенко С.Г. №181 від 04 грудня 2006 року їй, лікарю-невропатологу неврологічного кабінету поліклініки,  була оголошена догана. Не погодившись з даним наказом вона звернулась до КТС Дружківської ЦМЛ. Комісія по трудовим спорам визнала наказ головного лікаря №181 від 04 грудня 2006 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності обґрунтованим.

         Вважає незаконним застосування до неї дисциплінарного стягнення (догани), а також недійсним рішення КТС Дружківської ЦМЛ. Просить суд визнати наказ №181 від 04.12.2006 року про притягнення її до  дисциплінарної відповідальності та рішення комісії по трудовим спорам від 13.12.2006 року недійсним, а також стягнути заподіяну моральну шкоду у сумі 5000 грн. та судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 500 грн.

 

         07 лютого 2007 року позивач ОСОБА_1. надала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказала, що наказом №186 від 20.12.2006 року відповідачем безпідставно було оголошено їй догану з посиланням на те, що вона порушила трудову дисципліну, яка полягала в тому, що вона самовільно покинула своє робоче місце з метою надання консультативної допомоги за межами обслуговування ЦМЛ.

         Позивач не згодна з цим наказом, так як 15.12.2006 року о 15 годині, відповідно з посадовою інструкцією лікаря-невролога за попередньою згодою з працівниками регістратури поліклініки ЦМЛ, в зв'язку з відсутністю на той час звернень інших хворих на прийом, виїхала для надання невідкладної допомоги учаснику ВВВ ОСОБА_3,  тому вважає, що будь-яких порушень нею допущено не було.

         Рішенням профспілкових зборів від 01.02.2007 року була надана згода на звільнення її з посади з посиланням на п.3 ст.40 КЗпП. 02.02.2007 року наказами №41 та 26К  вона була звільнена з займаної посади з посиланням на п.3 ст.40 КЗпП України за неналежне та систематичне невиконання своїх трудових обов'язків.

         З даним наказом позивач не згодна, так як згідно п.3 ст.40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може мати місце лише за умови систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

         В наказах №41 і 26К від 02.02.2007 року зазначено, що вона звільнена за неналежне систематичне невиконання своїх трудових обов'язків без будь-якого підтвердження наведених фактів. Крім того, за недоліки в роботі, перелічені в наказах №41 і 26К, вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності. В наказах про звільнення з займаної посади відсутні будь-які посилання на порушення обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які вона допустила після застосування до неї в грудні 2006 року заходів дисциплінарного стягнення.

         Вважає, що рішення про звільнення її з займаної посади не відповідає вимогам чинного законодавства, тому відповідачем було грубо порушено її законні права та спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює в сумі 5000 грн.

         Також позивач зазначив, що відповідач систематично не виплачує добові за перебування у відрядженні, проїзду до міста призначення і назад, та витрати по найму житла в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

         Відповідно до розпорядження ЦМЛ м. Дружківка з жовтня по листопад (біля трьох неділь) вона знаходилась в м.Донецьк в обласній лікарні ім.Калініна на курсах на робочому місці під керівництвом обласного невропатолога, з 10.11.2003 по 09.12.2003 року вона знаходилась у відрядженні на курсах тематичного удосконалення по спеціальності „вибрані питання неврології” в          м. Харкові, а з 31 серпня 2004 року по 03 люте 2005 року вона знаходилась у відрядженні на курсах удосконалення лікарів по спеціальності „неврологія” в  м. Київ.  Кошти пов'язані з її відрядженнями не нараховані та не виплачені по поточний час.

         Просить суд наказ №181 від 04.12.2006 року, наказ №186 від 20.12.2006 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (догани), рішення комісії по трудовим спорам від 13.12.2006 року про визнання наказу обґрунтованим,  а також  рішення профспілкових зборів від 01.02.2007 року про дачу згоди на звільнення визнати недійсним та скасувати, а також стягнути заподіяну моральну шкоду у сумі 5000 грн. та судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 500 грн. Поновити її на посаді лікаря-невролога поліклініки ЦМЛ з дня прийняття судом відповідного рішення. Стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2007 року по час поновлення її на роботі. а також витрати по оплаті коштів за відрядження у сумі 1394 грн. 83 коп.

 

         02 жовтня 2007 року позивач ОСОБА_1. надала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказала, що у зв'язку з незаконним притягненням її до дисциплінарної відповідальності, а також незаконним звільненням з займаної посади, її здоров'ю була завдана значна шкода. Починаючи з 11 жовтня 2006 року до березня 2007 року вона знаходилась на лікуванні, що підтверджується відповідними виписками з її лікарняної картки та копіями листів непрацездатності. За час лікування з жовтня 2006 року по березень 2007 року на придбання ліків вона витратила 1478 грн. 48  коп., що підтверджується копіями товарних чеків. 

Просить суд наказ №181 від 04.12.2006 року, наказ №186 від 20.12.2006 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (догани), рішення комісії по трудовим спорам від 13.12.2006 року про визнання наказу обґрунтованим,  а також  рішення профспілкових зборів від 01.02.2007 року про дачу згоди на звільнення визнати недійсним та скасувати, а також стягнути заподіяну моральну шкоду у сумі 5000 грн. та судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 500 грн. Поновити її на посаді лікаря-невролога поліклініки ЦМЛ з дня прийняття судом відповідного рішення. Стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2007 року по час поновлення її на роботі, а також витрати по оплаті коштів на відрядження у сумі 1394 грн. 83 коп. Стягнути з відповідача на її користь збитки, завдані у зв'язку з лікуванням та придбанням ліків з жовтня 2006 року до березня 2007 року на загальну суму 1478 грн.48 коп.

          

11 жовтня 2007 року позивач ОСОБА_1. надала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказала, що позовні вимоги зазначені в заяві про уточнення позовних вимог від 02 жовтня 2007 року підтримує у повному обсязі. Вважає, що відповідач безпідставно, необґрунтовано, всупереч вимогам чинного законодавства прийняв рішення та видав накази №41 та 26 К від 02 лютого 2007 року про звільнення її з займаної посади з посиланням на п.3 ст.40 КЗпП України „За неналежне та систематичне невиконання своїх трудових обов'язків”, тому дані накази підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

 Просить суд наказ №181 від 04.12.2006 року, наказ №186 від 20.12.2006 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (догани), наказ №41 від 02 лютого 2007 року, наказ №26 К від 02 лютого 2007 року про звільнення з займаної посади з посиланням на п.3 ст. 40 КЗпП України „За неналежне та систематичне невиконання своїх трудових обов'язків”, рішення комісії по трудовим спорам від 13.12.2006 року про визнання наказу обґрунтованим,  а також  рішення профспілкових зборів від 01.02.2007 року про дачу згоди на звільнення визнати недійсним та скасувати, а також стягнути заподіяну моральну шкоду у сумі 5000 грн. та судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 500 грн. Поновити її на посаді лікаря-невролога поліклініки ЦМЛ з дня прийняття судом відповідного рішення. Стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2007 року по час поновлення її на роботі, а також витрати по оплаті коштів на відрядження у сумі 1394 грн. 83 коп. Стягнути з відповідача на її користь збитки, завдані у зв'язку з лікуванням та придбанням ліків з жовтня 2006 року до березня 2007 року на загальну суму 1478 грн.48 коп.

 

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що вважає наказ головного лікаря ЦМЛ №181 від 04.12.2006 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності  необґрунтованим, безпідставним, та таким що виданий з порушенням вимог КЗпП України, так як з письмовою заявою інваліда ІІІ групи ОСОБА_4. вона ознайомлена не була, письмових пояснень по заяві ОСОБА_4. не надавала, факти викладені в наказі про те, що вона відмовила ОСОБА_4. в амбулаторному прийомі 03 жовтня та 06 жовтня 2006 року не відповідають дійсності, так як ОСОБА_4. вперше звернувся до неї на прийом 19 вересня 2006 року, а потім лише 10 жовтня 2006 року. Вона не була ознайомлена з наказом чи розпорядженням Дружківської ЦМЛ про створення комісії в складі п'яти осіб в зв'язку з перевіркою скарги ОСОБА_4. та участі в комісії по перевірці цих фактів не приймала. З висновками комісії, яка була призначена в зв'язку зі скаргою ОСОБА_4., що стало підставою для видання наказу №181 від 04.12.2006 року, ознайомлена не була.

         Наказ головного лікаря ЦМЛ №186 від 20.12.2006 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності також вважає необґрунтованим та безпідставним, так як 18.12.2006 року в своєму поясненні заступнику головного лікаря вона зазначила, що 15.12.2006 року о 15 годині відповідно до посадової інструкції за попередньою згодою з працівниками регістратури поліклініки ЦМЛ, в зв'язку з відсутністю на той час звернень інших хворих на прийом, вона виїхала для надання невідкладної допомоги учаснику ВВВ ОСОБА_3., 1920 року народження, після того як їй в цей день лікарями швидкої медичної допомоги був встановлений діагноз інсульт і було рекомендовано звернутися до лікаря-невропатолога для призначення курсу лікування, тому вважає, що будь-яких порушень трудової дисципліни допущено не було.

         Щодо звільнення її з посади лікаря-невропатолога з посиланням на п.3 ст.40 КЗпП України, вважає його незаконним, так як з 21.12.2006 по 31.12.2006 року вона знаходилась у відпустці, а з 23.01.2007 по 31.01.2007 року знаходилась на лікарняному, що  підтверджується відповідним листом непрацездатності. 31.01.2007 року відповідно до висновку комісії Дружківської міської лікарні №2 вона була направлена на стаціонарне лікування в неврологічний стаціонар. 01.02.2007 року замість стаціонарного лікування за рішенням комісії ВКК ЦМЛ м.Дружківка була виписана до праці.

В цей же день була запрошена адміністрацією поліклініки на засідання профспілкового комітету ЦМЛ, який розглядав подання головного лікаря ЦМЛ Чубенка С.А. про надання згоди на застосування дисциплінарного стягнення - звільнення з займаної посади з посиланням на п.3 ст.40 КЗпП України. Про рішення профспілкового комітету ЦМЛ їй стало відомо лише 02 лютого 2007 року о 15 годині у відділу кадрів, де вона була ознайомлена з наказами головного лікаря ЦМЛ м.Дружківка №41 і 26К від 02 лютого 2007 року про її звільнення та було вручено копію виписки із протоколу засідання профспілкового комітету ЦМЛ.

         Будь-яких порушень трудової дисципліни з її боку в період з 23.12.2006 року до дня звільнення з займаної посади адміністрацією ЦМЛ зафіксовано не було. Крім того, за недоліки в роботі, перелічені в наказах №41 і 26К від 02 лютого 2007 року про її звільнення, вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності. В даних наказах про звільнення з займаної посади відсутні будь-які посилання на порушення обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які вона допустила після застосування до неї 20 грудня 2006 року заходів дисциплінарного стягнення. Тому вважає, що наказ №41 від 02 лютого 2007 року, наказ №26К від 02 лютого 2007 року про звільнення з займаної посади з посиланням на п.3 ст. 40 КЗпП України „За неналежне та систематичне невиконання своїх трудових обов'язків” є незаконні та підлягають скасуванню.

         Вважає, що діями відповідача були порушені її законні права як лікаря та громадянина, що призвело до моральних страждань, переживань, внаслідок чого було спричинено значну шкоду її здоров'ю, в зв'язку з чим з 11 жовтня 2006 року по теперішній час вона знаходиться на лікарняному. Витрати пов'язані з лікуванням складають 1478 грн. 48 коп.

В зв'язку з незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності, а також незаконним звільненням її з займаної посади, їй була завдана значна моральна шкода, яка заключається в утраті нормальних життєвих зв'язків, заробітної плати, що вимагає від неї додаткових зусиль для реорганізації свого життя. Завдану моральну шкоду вона оцінює в 5000 грн.

         Відповідно до розпорядження головного лікаря ЦМЛ м. Дружківка з жовтня по листопад (біля трьох неділь) вона знаходилась в м.Донецьк в обласній лікарні ім.Калініна на курсах на робочому місці під керівництвом обласного невропатолога, з 10.11.2003 по 09.12.2003 року вона знаходилась у відрядженні на курсах тематичного удосконалення по спеціальності „вибрані питання неврології” в м. Харкові, а з 31 серпня 2004 року по 03 люте 2005 року вона знаходилась у відрядженні на курсах удосконалення лікарів по спеціальності „неврологія” в м. Київ. 

Кошти пов'язані з її відрядженнями не нараховані та не виплачені по поточний час. Вважає, що за 21 день знаходження у відрядженні в жовтні та листопаді 2003 року та за 30 днів знаходження у відрядженні з 10.11.2003 по 09.12.2003 року їй наложило одержати добові в сумі 612 грн. (із розрахунку 12 грн. за добу).

         Згідно з розрахунками бухгалтерії ЦМЛ м.Дружківка за час останнього відрядження до м.Київ з 31 серпня 2004 року по 03 люте 2005 року їй має бути сплачено добові у сумі 540 грн. та за найом житла в сумі 242 грн., 83 коп., а всього на суму 782 грн. 83 коп.

         Для підготовки позовної заяви та всіх необхідних документів для звернення до суду, вона була змушена скористатися правовою допомогою на суму 500 грн.

        

Таким чином, враховуючи викладене, позивач просить суд наказ №181 від 04.12.2006 року, наказ №186 від 20.12.2006 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (догани), наказ №41 від 02 лютого 2007 року, наказ №26К від 02 лютого 2007 року про звільнення її з займаної посади з посиланням на п.3 ст. 40 КЗпП України „За неналежне та систематичне невиконання своїх трудових обов'язків”, рішення комісії по трудовим спорам від 13.12.2006 року про визнання наказу обґрунтованим,  а також  рішення профспілкових зборів від 01.02.2007 року про дачу згоди на звільнення визнати недійсним та скасувати, а також стягнути заподіяну моральну шкоду у сумі 5000 грн. та судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 500 грн. Поновити її на посаді лікаря-невролога поліклініки ЦМЛ з дня прийняття судом відповідного рішення. Стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2007 року по час поновлення її на роботі, а також витрати по оплаті коштів на відрядження у сумі 1394 грн. 83 коп. Стягнути з відповідача на її користь збитки, завдані у зв'язку з лікуванням та придбанням ліків з жовтня 2006 року до березня 2007 року на загальну суму 1478 грн.48 коп.

 

Представник позивача адвокат ОСОБА_2. позовні вимоги ОСОБА_1. підтримав, просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

 

         В судовому засіданні представники відповідача Чубенко С.А. та            Кретов Ю.С. позовні вимоги визнали частково та пояснили, що дійсно ЦМЛ м.Дружківка має заборгованість по виплаті коштів на відрядження, в зв'язку  з відсутністю достатньо коштів у міському бюджеті. Однак, позовні вимоги в частині стягнення коштів за відрядження визнають частково, лише у сумі 782 грн. 83 коп., оскільки інші поїздки були ініціативою позивача та здійснювалися нею в період відпусток. Наказів про відрядження позивача до м. Донецьк та          м. Харків в 2003 році адміністрацією ЦМЛ не оформлювалось.

         Що стосується  наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то на думку представників відповідача вони є обґрунтованими та законними, оскільки підставою для наказу №181 від 04.12.2006 року стала скарга інваліда ІІІ групи ОСОБА_4. на дії лікаря невропатолога ОСОБА_1., її письмові пояснення та висновки комісії, яка встановила грубі порушення в діях лікаря.

         Підставою для наказу № 186 від 20.12.2006 року стало порушення з боку лікаря ОСОБА_1. трудової дисципліни, а саме: 15.12.2006 року позивач самовільно покинула робоче місце з метою надання консультативної допомоги поза району обслуговування ЦМЛ, а також порушення порядку оформлення, заповнення медичної документації, своїх функціональних обов'язків. Даний факт підтверджується письмовими поясненнями   ОСОБА_1. 

         Що стосується наказів №41 від 02 лютого 2007 року та №26К від 02 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1. з займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України „За неналежне та систематичне невиконання своїх трудових обов'язків”, то підставою для звільнення позивача стали результати перевірок проведених заступником головного лікаря ЦМЛ, міського невропатолога, головного позаштатного невролога, які встановили систематичне невиконання лікарем ОСОБА_1. своїх посадових обов'язків, зазначених в наказі №41 від 02 лютого 2007 року, а також той факт, що раніше ОСОБА_1. вже мала неодноразові дисциплінарні стягнення і недоліки встановлені в ході перевірок в 2004, 2005, 2006 році не виправила.

         Більш того, 01 лютого 2007 року профспілкових комітет ЦМЛ розглянувши подання головного лікаря ЦМЛ надав згоду на звільнення ОСОБА_1. по ст.40 п.3 КЗпП України, тому на думку представників відповідача дані накази є законними і скасуванню не підлягають.  Таким чином, вимоги позивача щодо поновлення її на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

         Адміністрацією ЦМЛ при винесенні наказів стосовно ОСОБА_1. були додержані усі вимоги законодавства про працю, вони на думку представників відповідача є законні та обґрунтовані.

Враховуючи, що притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1. є законними та обґрунтованими, представники відповідача вважають що позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

         Щодо позовних вимог в частині відшкодування витрат на лікування, то вони на думку представників відповідача задоволенню не підлягають, в зв'язку з тим, що позивач і раніше мала проблеми зі здоров'ям та не довила в судовому засіданні наявність причинного зв'язку між діями відповідача та наслідками пов'язаними з її здоров'ям. Просять суд в даній частині позову також відмовити.

         Щодо позовних вимог ОСОБА_1. в частині відшкодування витрат пов'язаних з наданням правової допомоги, на думку представників відповідачів необхідно також відмовити.

        

Суд,  заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

 

Відповідно до запису у трудовій книжки №14 від 11.11.2002 року позивач наказом №155-К від 11.11.2002 року була прийнята на посаду лікаря-терапевта дільничної поліклініки, а наказом №134-К від 01.10.2002 року переведена на посаду лікаря-невропатолога поліклініки (а.с.38-39).

Таким чином судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.

 

Розглядаючи  позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування наказу головного лікаря ЦМЛ №181 від 04.12.2006 року про притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності, а також рішення комісії по трудовим спорам від 13.12.2006 року суд виходить з наступного.

 

Судом встановлено, що 16.06.2000 року на колективних зборах працівників ЦМЛ була обрана комісія по трудовим  спорам поліклініки ЦМЛ у складі: ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6.,          ОСОБА_7., що підтверджується витягом з відповідного протоколу  (а.с.82).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6.,             ОСОБА_3., ОСОБА_4. даний факт підтвердили та пояснили  що в 2000 році вони були обрані до складу КТС поліклініки ЦМЛ.

06 грудня 2006 року до КТС надійшла заява лікаря ОСОБА_1. про незгоду з наказом №181 від 04.12.2006 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності (догана). 13 грудня 2006 року на засідання КТС була запрошена ОСОБА_1., від адміністрації ЦМЛ заступник головного лікаря по поліклініці Чубенко С.А., міський невропатолог ОСОБА_8., відповідальний по експертизі тимчасово непрацездатних ОСОБА_9., голова профспілкового комітету Дружківської ЦМЛ  ОСОБА_16., а також в якості експерта юрисконсульт ЦМЛ Кретов Ю.С. 

Вивчивши усі надані матеріали, пояснення ОСОБА_1., думку учасників засідання комісія по трудовим  спорам поліклініки ЦМЛ прийняло рішення, що наказ  головного лікаря ЦМЛ №181 від 04.12.2006 року про притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим.

 

За таких обставин суд не може погодитись з позицією позивача та її представника про те, що ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. ніхто ніколи до складу КТС  поліклініки Дружківської ЦМЛ не обирав і що адміністрацією ЦМЛ були грубо порушені її права, передбачені Конституцією України та КЗпП України на оскарження незаконних дій адміністрації ЦМЛ.

 

Як вбачається з наказу №181 від 04.12.2006 року підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стала скарга інваліда ІІІ групи ОСОБА_4. на дії лікаря-невропатолога ОСОБА_1. від 10.10.2006 року та висновки комісії, яка 27.11.2006 року робила перевірку обставинам вказаним у відповідній скарзі та встановила грубі порушення в діях лікаря (а.с.4,83,87,88).

В поясненнях ОСОБА_10. зазначених в протоколі розбору заяви ОСОБА_4. на дії лікаря ОСОБА_1. від 27.11.2006 року також зазначено, що „... 10.10.2006 года пришли к ней снова на прием, но врач мотивировала свою загруженность, мужа снова не осмотрела, а сказала прийти в следующий раз. После чего ОСОБА_10. пошла с жалобой к Чубенко С.А.” (а.с.87-88).

 

В поясненнях Чубенко С.А. зазначених в протоколі розбору заяви ОСОБА_4. на дії лікаря ОСОБА_1. від 27.11.2006 року також зазначено, що 10.10.2006 року до неї зверталась дружина ОСОБА_4.

Посилання на те, що ОСОБА_4. особисто звертався до Чубенко С.А. як до заступника головного лікаря ЦМЛ 10.10.2006 року або направляв у цей день письмову скаргу на дії лікаря ОСОБА_1. в поясненнях Чубенко С.А. відсутні (а.с.87-88).

Аналізуючи письмові пояснення ОСОБА_1. суд приходить до  висновку, що вони надані позивачем на скаргу дружини ОСОБА_11. ОСОБА_10. (а.с.111).

 

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4. пояснив, що він 03.10. та 06.10.2006 року до лікаря ОСОБА_1. не звертався, а був на роботі. 10.10.2006 року він дійсно звертався до лікаря ОСОБА_1. на прийом, однак незважаючи на те що у нього були талони, його вчасно не прийняли, в зв'язку з чим, у нього виник конфлікт з лікарем, а його дружина навіть зверталася до заступника головного лікаря ЦМЛ з відповідною скаргою. Сам він 10.10.2006 року скаргу не писав, а написав її пізніше, коли саме не пам'ятає.  Вважає, що лікарем ОСОБА_1. були порушені його права. 

 

Свідчення ОСОБА_4. також підтверджує директор ВАТ „Дует”         ОСОБА_11., якій в листі №87 від 13.09.2007 року зазначив, що ОСОБА_4. дійсно працює на підприємстві ВАТ „Дует” м.Дружківка з 17.02.2006 року по поточний час. 3 жовтня, 6 жовтня 2006 року ОСОБА_4. протягом робочого часу знаходився на робочому місці, а 10 жовтня 2006 року брав відгул (а.с.280).

 

Згідно ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

 

Згідно відповіді головного лікаря міської лікарні №2 м.Дружківка від 21.12.2006 року №1051 ОСОБА_1. знаходилась на лікуванні з 11.10.2006 року по 17.11.2006 року та з 27.11.2006 року по 01.12.2006 року. (а.с. 164).

 

В судовому засіданні даний факт сторони підтвердили. Тому суд вважає, що відповідач застосувавши дисциплінарне стягнення 04 грудня 2006 року за проступок, якій на думку адміністрації ЦМЛ мав місце 10 жовтня 2006 року не порушив вимоги ст.148 КЗпП України.

 

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем при винесенні позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді догани були порушені вимоги ст.149 КЗпП України.

 

Судом встановлено, що згідно розпорядження головного лікаря ЦМЛ №46 від 24.11.2006 року була створена комісія для розгляду заяв ОСОБА_4. і ОСОБА_10. на дії лікаря-невропатолога ОСОБА_1. (а.с.86).

 

З протоколу розбору заяви ОСОБА_4. на дії лікаря ОСОБА_1. від 27.11.2006 року  вбачається, що комісія у складі п'яти осіб розібравши заяви, вивчивши медичні документи, свідчення заявників, встановила грубі порушення в діях лікаря ОСОБА_1., а саме: порушення правил прийому хворих в поліклініці, заповнення медичної документації, правил етики і деонтології.  Встановлений факт необґрунтованої відмови в прийомі хворого 03.10.2006 та 06.10.2006 року, відмічено порушення конституційних прав  хворого на отримання медичної допомоги, зафіксовано порушення графіку прийому по талонній системі. 

Однак, з протоколу розбору заяви ОСОБА_4. від 27.11.2006 року вбачається, що лікар ОСОБА_1. на засіданні комісії присутня не була, пояснень не надавала (а.с.87-88).

 

Звертає увагу суду й той факт, що засідання комісії проходила в той день, коли ОСОБА_1. була на лікуванні у лікаря-травматолога (а.с.167).

 

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

 

З пояснень ОСОБА_1. від 20.11.2006 року вбачається, що вони надані по факту порушення графіку прийому по талонній системі, якій мав місце 10.10.2006 року відносно ОСОБА_4. (а.с.111).

Пояснень щодо порушення правил прийому хворих в поліклініці, заповнення медичної документації, правил етики і деонтології, по факту відмови в прийомі хворого 03.10.2006 та 06.10.2006 року, та порушення конституційних прав  хворого на отримання медичної допомоги, позивач не надавала.

 

Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

 

Доказів того, що ОСОБА_1. адміністрацією ЦМЛ була ознайомлена з порушеннями встановленими в її діях комісією, які  зазначені в протоколі розбору від 27.11.2006 року та надавала письмові пояснення по даним порушенням або відмовилась від цього, представниками відповідача суду надано не було.

Більш того, на письмове звернення ОСОБА_1. від 15.12.2006 року (а.с.8), головний лікар ЦМЛ Чубенко С.Г. в листі  №28 від 05.01.2007 року відмовився надати позивачу копію скарги ОСОБА_4. та його дружини, а також копію протоколу засідання комісії по розбору скарги ОСОБА_4. посилаючись на те, що протокол засідання є документом для внутрішнього користування (а.с.140).

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ головного лікаря ЦМЛ №181 від 04.12.2006 року про притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності (догана) підлягає скасуванню, в зв'язку з порушенням відповідачем порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбаченого ст.149 КЗпП України.

На підставі зазначеного, суд вважає, що рішення комісії по трудовим спорам від 13 грудня 2006 року про визнання наказу головного лікаря ЦМЛ №181 від 04.12.2006 року обґрунтованим, також підлягає скасуванню, в зв'язку з порушенням адміністрацією ЦМЛ вимог ст. 149 КЗпП України при застосуванні дисциплінарного стягнення.

 

Розглядаючи  позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування наказу головного лікаря ЦМЛ №186 від 20.12.2006 року про притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності суд виходить з наступного.

 

Як вбачається з наказу головного лікаря ЦМЛ №186 від 20.12.2006 року підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став акт перевірки відпрацьованого робочого часу (а.с.156), доповідної записки заступника головного лікаря ЦМЛ, письмові пояснення лікаря-невропатолога ОСОБА_1. (а.с.112), письмові пояснення медрегістратора  ОСОБА_12., інформація головного лікаря МЛ №1 (а.с.168), згідно яких було встановлено, що 15.12.2006 року лікар-невропатолог ОСОБА_1. порушила трудову дисципліну в частині виконання графіку прийому, порядку заповнення медичної документації, самовільно покинула робоче місце з метою надання консультативної допомоги приватним чином, при відсутності підтвердженої необхідності консультативної допомоги поза району обслуговування ЦМЛ (а.с.40).

 

Згідно ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

 

В своїх письмових поясненнях від 18.12.2006 року ОСОБА_1. зазначила, що 15.12.2006 року в 14 годин 45 хвилин до неї за медичною допомогою звернулися родичі хворої, яких вона направила до регістратури для оформлення виклику.  В 15 годин на наданому родичами транспорті поїхала оглядати хвору і до 15 години 25 хвилин знаходилась на виклику. Пояснень щодо порушень порядку оформлення, заповнення медичної документації ОСОБА_1. не надавала (а.с.112).

 

Згідно п.7.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку затвердженого на зборах трудового колективу комунального лікувального закладу „Центральна міська лікарня” від 19.01.2006 року протокол №2  підставою для накладення дисциплінарного стягнення є матеріали службового розслідування по факту порушення трудової дисципліни працівником, письмового пояснення працівником причин допущеного порушення (а.с.124-132).

 

Представниками відповідача не було надано суду жодного документу про створення комісії передбаченої Правилами внутрішнього трудового розпорядку ЦМЛ для проведення службового розслідування по перевірки інформації зазначеної в письмових поясненнях медичних працівників, а також матеріалів службового розслідування по факту порушення трудової дисципліни ОСОБА_1. 15.12.2006 року.

Залишається суду незрозумілим, хто і яким чином встановив порушення порядку заповнення медичної документації та в чому вони полягали.

Більш того, жодних доказів про те, що ОСОБА_1. адміністрацією ЦМЛ м. Дружківка була ознайомлена з встановленими порушеннями заповнення та ведення медичної документації та надавала письмові пояснення по даним порушенням або відмовилась від цього, представниками відповідача також надано не було.

 

Тому суд вважає, що посилання в наказі головного лікаря ЦМЛ №186 від 20.12.2006 року на порушення ОСОБА_1. порядку оформлення, заповнення медичної документації є без підставним, та такими що порушує вимоги ст.ст.148-149 КЗпП України та п.7.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку затвердженого на зборах трудового колективу комунального лікувального закладу „Центральна міська лікарня” від 19.01.2006 року.

 

Розглядаючи посилання головного лікаря в наказі №186 від 20.12.2006 року на те, що лікар ОСОБА_1. порушила трудову дисципліну  в частині виконання графіку прийому, самовільно покинула робоче місце з метою надання консультативної допомоги приватним чином, при відсутності підтвердженої необхідності консультативної допомоги поза району обслуговування ЦМЛ, як на підставу для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд виходить з наступного.

 

Згідно Акту перевірки відпрацьованого робочого часу від 15.12.2006 року комісією о 14 годині 55 хвилин була проведена перевірка. Встановлено, що 15 грудня 2006 року ОСОБА_1., графік роботи якої був з 08 години 00 хвилин до 15 години 25 хвилин на робочому місці на момент перевірки була відсутня (а.с.156).

 

В судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_13. та            ОСОБА_14. пояснили, що 15 грудня 2006 року у ОСОБА_3 , 1920 року народження, стався інсульт. Приблизно в 13 годин ОСОБА_14. викликала швидку допомогу. Лікар швидкої допомоги оглянувши ОСОБА_3., порадив їм терміново звернутися до лікаря-невропатолога в зв'язку з тяжким станом здоров'я хворої, про що у картці виїзду швидкої медичної допомоги зробив відповідний запис. ОСОБА_14. зателефонувала до міської лікарні №1, де обслуговувалася хвора, однак там лікаря-невропатолога на робочому місці не було. Тоді вона разом з сином ОСОБА_15поїхали до ЦМЛ м.Дружківка, де в регістратурі їм сказали, що зараз веде прийом лікар-невропатолог        ОСОБА_1., робочий день у якої закінчується, було приблизно 15 годин. Вони звернулися за допомогою до лікаря ОСОБА_1. і та погодилась поїхати з ними. ОСОБА_1. оглянула хвору, виписала необхідні ліки.

 

 

 

Дані обставини крім свідчень ОСОБА_15. та ОСОБА_14., також підтверджуються копіями карток виїзду швидкої медичної допомоги №16 та №55 від 15 грудня 2006 року (а.с.144-145), відповіддю головного лікаря Дружківської лікарні №1  від 19.12.2006 року  №255 (а.с.168).

 

Згідно ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно ст. 283 ЦК України фізична особа має право на охорону її здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.

Згідно ст.284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

 Згідно п. „д” ст.6 „Основ законодавства України про охорону здоров'я”  від 19 листопада 1992 року №2801-ХХІІ кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.

Згідно ст.38 „Основ законодавства України про охорону здоров'я”   кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Згідно п. ”а” ст.78 „Основ законодавства України про охорону здоров'я” медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, подавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.

Згідно п.2  „Прав та обов'язків пацієнта” затвердженого головним лікарем ЦМЛ м.Дружківка пацієнт має право на вільний вибір лікаря та лікувального закладу (а.с.116). 

Згідно п.7.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку затвердженого на зборах трудового колективу комунального лікувального закладу „Центральна міська лікарня” від 19.01.2006 року протокол №2, порушення трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання без поважних причин працівником покладених на нього посадових обов'язків, а також провина, що ганьбить його як співробітника ЦМЛ чи дискредитує ЦМЛ, спричиняє застосування мір дисциплінарного і суспільного впливу (покарання), а також інших мір передбачених чинним законодавством (а.с.124-132).

Згідно п.5.2 Посадової інструкції лікаря-невролога поліклініки ЦМЛ ОСОБА_1. затвердженої головним лікарем ЦМЛ м.Дружківка 17.01.2006 року лікар зобов'язаний надавати консультативну неврологічну допомогу хворим на захворювання нервової системи в поліклініці та в разі необхідності - вдома (а.с.133-139).

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що лікар-невропатолог ОСОБА_1. в даних обставинах діяла відповідно до вимог чинного законодавства України та виконувала покладені на неї посадові обов'язки по наданню медичної допомоги хворому, що було підтверджено в судовому засіданні і дає підстави суду вважати поважним залишення         ОСОБА_1. робочого місця.

Враховуючи викладене, суд вважає, що посилання  головного лікаря ЦМЛ №186 в наказі від 20.12.2006 року на те що лікар ОСОБА_1. порушила трудову дисципліну в частині виконання графіку прийому самовільно покинула робоче місце з метою надання консультативної допомоги приватним чином, при відсутності підтвердженої необхідності консультативної допомоги поза району обслуговування ЦМЛ, як на підставу для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани є незаконним, в зв'язку з поважністю вчинення ОСОБА_1. даного проступку обумовленого обов'язком лікаря своєчасно надавати медичну допомогу хворим.

На підставі зазначеного, суд вважає наказ головного лікаря ЦМЛ №186 від 20.12.2006 року про притягнення лікаря-невропатолога ОСОБА_1. до дисциплінарного стягнення у вигляді догани незаконним та таким що підлягає скасуванню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині скасування рішення профспілкового комітету ЦМЛ від 01.02.2007 року про дачу згоди на застосування відносно ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення - звільнення по п.3 ст.40 КЗпП України, визнання недійсними та скасування наказу головного лікаря ЦМЛ №41 від 02 лютого 2007 року про застосування дисциплінарного стягнення - звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України та наказу №26 від 02 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1. з займаної посади по ч.3 ст.40 КЗпП України, поновлення на роботі, суд виходить з наступного.

Згідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав передбачених п.3 ст.40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно виписки з протоколу засідання профспілкового комітету ЦМЛ від 01.02.2007 року №3  відповідна згода на звільнення ОСОБА_1. по ст.40 п.3 КЗпП України була надана (а.с.41-а).

Допитана в якості свідка ОСОБА_16. підтвердила, що 01.02.2007 року профспілковий комітет ЦМЛ, який вона очолює, в присутності          ОСОБА_1. розглядав подання головного лікаря ЦМЛ №94 від 22.01.2007 року про дачу згоди на застосування до ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України. Профспілковий комітет, вивчивши усі надані матеріали, заслухавши пояснення ОСОБА_1., думки членів профспілкового комітету, одностайно прийняв рішення про надання головному лікарю ЦМЛ відповідної згоди на звільнення ОСОБА_1. по ст.40 п.3 КЗпП України.

Відповідно до наказу №41 від 02.02.2007 року, підставою для притягнення лікаря-невропатолога ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення стали порушення лікарем ОСОБА_1. посадових обов'язків щодо якості надання медичної допомоги, достовірності наданих звітів, якості оформлення медичної документації, які були  встановлені в ході перевірок проведених заступником головного лікаря по амбулаторно-поліклінічної роботі Чубенко С.А., міським невропатологом ОСОБА_8., головним позаштатним неврологом ОСОБА_17. (а.с.42).

З матеріалів перевірки проведених головним позаштатним неврологом ОСОБА_17. та куратором м.Дружківки лікарем 1 категорії ОСОБА_18. вбачається, що експертна оцінка якості оформлення медичної документації та якості надання медичної допомоги лікарем ОСОБА_1. виконана по 50 амбулаторним картам за період вересень-жовтень 2006 року (а.с.122-123).

Судом встановлено, що з результатами даної експертної оцінки лікар ОСОБА_1. була ознайомлена 15.01.2007 року і надала письмові пояснення (а.с.113).

Як вбачається з матеріалів планової перевірки роботи неврологічного кабінету ЦМЛ м.Дружківка (лікар-невропатолог ОСОБА_1.) перевірка проводилась міським невропатологом ОСОБА_8. 21.11.2006 року з 14 години до 15 години (а.с.142-143).

З результатами перевірки ОСОБА_1. була ознайомлена 15.12.2006 року (а.с.143).

Відповідно до експертної оцінки якості надання медичної допомоги, якості оформлення медичної документації встановленого зразку, достовірності наданих звітів лікарем невропатологом ОСОБА_1., яку зробила заступник головного лікаря ЦМЛ Чубенко С.А., для вивчення був взятий період роботи ОСОБА_1. з 05.12.2006 по 16.12.2006 року (а.с. 284-286).

Судом встановлено, що з результатами експертної оцінки ОСОБА_1. була ознайомлена 05.01.2007 року і надала письмові пояснення (а.с.287-288).

Таким чином суд приходить до висновку, що порушення з боку лікаря ОСОБА_1. щодо якості надання медичної допомоги, якості оформлення медичної документації, встановлені міським невропатологом ОСОБА_8., заступником головного лікаря ЦМЛ Чубенко С.А., головним позаштатним неврологом ОСОБА_17., та куратором м.Дружківки лікарем 1 категорії ОСОБА_18. мали місце до застосування дисциплінарного стягнення (догана) відносно ОСОБА_1., тобто до 20.12.2006 року.

 

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06 листопада 1992р. № 9 за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

 

За встановлених обставин суд вважає, що звільнення позивачки було проведено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки         ОСОБА_1. було звільнено за проступки, які вона скоїла ще до застосування до неї дисциплінарних стягнень у вигляді догани наказами головного лікаря ЦМЛ м.Дружківка №181 від 04.12.2006 року та №186 від 20.12.2006 року.

 

Таким чином, наказ головного лікаря ЦМЛ №41 від 02.02.2007 року  про притягнення лікаря ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та наказ головного лікаря №26-к від 02.02.2007 року про звільнення ОСОБА_1. по п.3 ст.40 КЗпП України підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення профспілкового комітету Центральної міської лікарні від 01.02.2007 року про дачу згоди на застосування дисциплінарного стягнення - звільнення ОСОБА_1. по ст.40 п.3 КЗпП України підлягає скасуванню в зв'язку з порушенням вимог трудового законодавства.

 

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1. в частині стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  суд вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

 

         Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України суд одночасно з поновленням на роботі приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

        

         Середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями).

 

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

 

Згідно довідки наданої відповідачем заробітна плата позивача за останні фактично відпрацьовані місяці квітень та травень 2006 року становить:          490грн. + 490грн. =  980грн.00 коп., відпрацьовано годин за цей термін: 146,30 + 154,00=  300, 30 годин (а.с. 291). 

 

Середньогодинна  заробітна плата складає: 980 грн. 00 коп. / 300,30 відпрацьованих годин = 3 грн. 26 коп.

Період вимушеного прогулу становить: з 03.02.2007 по 30.11.2007 року.

 

Згідно довідки кількість робочих годин становить (а.с.292):

-    у січні - 161,7 годин

-   у лютому - 154 годин

-   у березні - 161,7 годин

-   у квітні - 154 годин

-   у травні - 146,3 годин

-   у червні -154 годин

-   у липні - 169,4 годин

-   у серпні - 169,4 годин

-   у вересні -154 годин

-   у жовтні - 177,1 годин

-   у листопаді - 169,4 годин

 

Таким чином, кількість робочих годин за період з  03.02.2007 по 30.11.2007 року становить 1918 годин.

 

Враховуючи викладене, за час вимушеного прогулу всього підлягає стягненню з Дружківської міської лікарні  на користь позивача:

1978 годин х  3грн. 26коп. =  6252 грн. 68 коп.

 

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”  (з наступними змінами та доповненнями) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

 

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивача як працівника у сфері трудових відносин, вона має право на відшкодування моральної шкоди.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує конкретні обставини справи, термін тривалості порушень, характер та ступень моральних страждань позивача, вплив незаконного звільнення на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, та вважає що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) гривень.

 

 

Розглядаючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням, суд вважає, що вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

 

Згідно ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

Згідно загальних положень Інструкції „Про службові відрядження в межах України та за кордон” затвердженою Наказом Міністерства фінансів України №59 від 13 березня 1998 року (далі Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Згідно п.1.1 розділу 1 Інструкції направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

         Згідно п.1.3 розділу 1  Інструкції фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.

Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Згідно п.1.6 розділу 1 Інструкції підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення в розмірі фактичних витрат з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.

Згідно п.1.5 розділу 1 Інструкції якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються.

Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

 

Згідно Розпорядження головного лікаря №14-к/км від 30.08.2004 року ОСОБА_1. була направлена у відрядження до м.Київ на курси спеціалізації по неврології з 31.08. по 29.12.2004 року. Згідно Розпорядження головного лікаря №20-к/км від 29.12.2004 року термін перебування у відрядженні в м.Київ ОСОБА_1. було продовжено з 30.12.2004 року по 03.02.2005 року (а.с.77).

Перебування ОСОБА_1. у відрядженні з 31.08.2006 року по 03.02.2005 року також підтверджується відповідним посвідченням (а.с.76).

Витрати ОСОБА_1. пов'язані з наймом житла підтверджені відповідними квитанціями (а.с.78-79).

Загальна сума витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовим відрядженням до м.Київ з 31.08.2006 року по 03.02.2005 року у сумі 782 грн. 83 коп. підтверджена відповідним звітом про використання коштів наданих на відрядження або під звіт (а.с. 75).

 

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. щодо стягнення з відповідача витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями підлягає задоволенню частково, лише у сумі 782 грн. 83 коп., в іншій частині даних позовних вимогах необхідно відмовити, в зв'язку з тим, що позивач в судовому засіданні не надала доказів того, що вона була направлена відповідачем у відрядження з жовтня по листопад 2003 року  до в м.Донецьк в обласну лікарню ім.Калініна на курси на робочому місці під керівництвом обласного невропатолога,  а також те, що вона перебувала у відрядженні з 10.11.2003 по 09.12.2003 року на курсах тематичного удосконалення по спеціальності „вибрані питання неврології” в м. Харкові.

 

В справі відсутні відповідні розпорядження головного лікаря, посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів наданих на відрядження або під звіт, а також інших доказів того, що ОСОБА_1. в цей період перебувала саме у службовому відрядженні за розпорядженням керівника підприємства.

Більш того, згідно п.11 Розпорядження головного лікаря №167-К від 27.10.2003 року ОСОБА_1. лікарю-невропатологу була надана невикористана щорічна відпустка на 17 календарних днів з 10.11.2003 року за період роботи з 11.11.02-03 року. Підстава: заява ОСОБА_1. (а.с.259-260).

Згідно п.12 Розпорядження головного лікаря №167-К від 27.10.2003 року ОСОБА_1. лікарю-невропатологу була надана відпустка без збереження заробітної плати на 14 календарних днів з 27.11.2003 року за сімейними обставинами.  Підстава: заява ОСОБА_1. (а.с. а.с.259-260).

Дані обставини також підтверджуються долученими до матеріалів справи табелями обліку використання робочого часу та підрахунку заробітку за жовтень-грудень 2003 року (а.с.170-175).

 

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення з відповідача збитків, завданих у зв'язку з лікуванням та придбанням ліків з жовтня 2006 року до березня 2007 року на загальну суму 1478 грн.48 коп., суд вважає необхідним в даній частині позову відмовити, в зв'язку з тим, що позивач в судовому засіданні не довила наявність причинного зв'язку між порушенням її прав з боку відповідача та збитками, які вона понесла.

 

Позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, тому він стягується з відповідача в доход держави відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України і становить 68 грн. (51 грн. вимоги майнового та 17 грн. вимоги немайнового характеру), а також витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

 

Суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1. витрати на правову допомогу у сумі 500 гривень, які згідно ст. 79 ЦПК України відносяться до витрат пов'язаних з розглядом судової справи і документально підтверджені відповідною квитанцією та договором-доручення №36 від 25.12.2006 року (а.с.10).

 

        

    Керуючись ст.ст.232-239 КЗпП України, ст.ст.15,16,22,23,283,284,1166,1167 ЦК України, ст.ст.10,11,60,61,88,131,209,212-215 ЦПК  України,  суд -

 

В И Р І Ш И В :

 

Позовні  вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.

         Визнати недійсним та скасувати наказ головного лікаря центральної міської лікарні м.Дружківка №181 від 04 грудня 2006 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани лікарю-невропатологу         ОСОБА_1.

         Визнати недійсним та скасувати рішення комісії по трудовим спорам поліклініки центральної міської лікарні м.Дружківка від 13 грудня 2006 року про визнання наказу головного лікаря центральної міської лікарні м.Дружківка №181 від 04 грудня 2006 року обґрунтованим.

         Визнати недійсним та скасувати наказ головного лікаря центральної міської лікарні м.Дружківка №186 від 20 грудня 2006 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани лікарю-невропатологу         ОСОБА_1.

Визнати недійсним та скасувати рішення профспілкового комітету центральної міської лікарні №3 від 01 лютого 2007 року про дачу згоди на застосування до лікаря-невропатолога ОСОБА_1. дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України.

Визнати недійсним та скасувати наказ головного лікаря центральної міської лікарні м.Дружківка №41 від 02 лютого 2007 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України лікаря-невропатолога ОСОБА_1.

Визнати недійсним та скасувати наказ головного лікаря центральної міської лікарні м.Дружківка №26-К від 02 лютого 2007 року про звільнення лікаря-невропатолога ОСОБА_1. за п.3 ст.40 КЗпП України.

 

Поновити ОСОБА_1. на посаді лікаря-невропатолога поліклініки Дружківської  центральної міської лікарні.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1. підлягає негайному виконанню.

 

         Стягнути з Дружківської  центральної міської лікарні на користь ОСОБА_1. заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 6252 ( шість тисяч двісті п'ятдесят дві) гривні 68 коп., моральну шкоду у сумі 1000 (одна тисяча)  гривень, а також витрати на відрядження у сумі 782 ( сімсот вісімдесят дві) гривні  83 коп., а всього підлягає стягненню 8035 (вісім тисяч тридцять п'ять) гривень  51 коп.

         

          Стягнути з Дружківської центральної міської лікарні на користь ОСОБА_1.  500 (п'ятсот) гривень за надану правову допомогу.

 

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Дружківської  центральної міської лікарні на користь ОСОБА_1. витрат пов'язаних з лікуванням та придбанням ліків - відмовити.

 

Стягнути з Дружківської  центральної міської лікарні на користь держави державне мито у сумі 68 (шістдесят вісім) гривень, а також витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи на користь Управління державного казначейства у м. Донецьк у сумі 30 (тридцять) гривень.

 

Рішення суду набирає законної сили: через 10 днів з дня проголошення рішення, якщо продовж цього строку не подана заява про апеляційне оскарження, або апеляційна скарга; або через 20 днів після подання такої заяви, якщо не була подана апеляційна скарга; або після розгляду апеляційним судом у разі подання  апеляційної скарги.

На  рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом 10 днів після проголошення рішення, або 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: