Справа № 22- 1409 - 2008 р. Головуючий у 1-й інст. - Сидорук Є.І.
Доповідач - Оніпко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2008 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Собіни І.М.
Суддів - Оніпко О.В., Хилевича С.В.
При секретарі - Томашевській І.М.
З участю помічника прокурора м. Рівне -Алєшко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2007 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Рівненської РДА про стягнення заборгованих коштів в сумі 11 732 грн. 67 коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн. та внесення запису у трудову книжку.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 29 жовтня 2007 р. ОСОБА_1 в позові відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляцій ній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Ним в суді доведено, що він фактично перебував у трудових стосунках з відповідачем. В період з 8.10.2004 р. по 31.12.2006 р. охороняв разом з іншими особами адміністративну будівлю відповідача, розташовану у АДРЕСА_1Дану будівлю було здано в оренду підприємцю ОСОБА_2, якому начальник управління запропонував у жовтні 2004 р. забезпечувати охорону вказаної будівлі та замість орендної плати виплачувати охоронцям зарплату з розрахунку : оплата охорони за один день вважається орендною платою за один день. Посилання суду на відсутність трудового договору чи інших доказів про перебування його у трудових стосунках з відповідачем е безпідставними, оскільки згідно вимог трудового законодавства, якщо такий договір не укладено, а працівника фактично було допущено до роботи з відома або за розпорядженням власника, то такий договір вважається укладеним. Факт виконання ним роботи стверджено свідками ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 Не взято до уваги та не дано належної оцінки судом табелям обліку робочого часу охоронців згідно даних журналу приймання - передачі чергувань вказаної будівлі. Також суд послався на відсутність у штатному розписі управління на 2004 - 2006 р.р. посад охоронника та сторожа, однак не взяв до уваги повідомлення Рівненського районного центру зайнятості про те, що в цей період управлінням надавалася інформація про вільні робочі місця сторожів та додатки копій звітів форми 3-ПН « Про наявність вільних робочих місць». Просив скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що будівля, розташована за адресою : АДРЕСА_1, перебувала на балансі Рівненської КЕЧ району (нерухоме військове майно), і приміщення майстерні, яке знаходиться в ньому, площею 187 кв. м , було надано в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 у строкове платне користування ( 256 грн. 30 коп. щомісячно ) згідно договору оренди від 1 .05.2002 р. ( а.с. 63-67).
Вказана будівля відповідно до Директиви Міністра оборони України від 30.07.2004 р. за № Д-27 « Про передачу адміністративної будівлі Рівненської КЕЧ району до сфери управління Рівненської райдержадміністрації» була передана Рівненській РДА.
Згідно розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації від 27.09.2004 р. № 602 «Про затвердження акта приймання-передачі військового майна» та п. 10.7 розділу 10 договору оренди № 4-р від 1.05.2002 р. укладеного між відповідачем та приватним підприємцем ОСОБА_2 , було укладено угоду № 1 від 27.09.2004 р. про внесення змін до договору оренди від 1.05.2002 р., у зв»язку з якими орендна плата була встановлена в натуральній формі , наймач, починаючи з 27.09.2004 р. в рахунок її сплати, забезпечує надійну охорону будівлі з розрахунку : один день охорони вважається орендною платою за один день. Наймач зобов»язаний забезпечити цілісність будівлі та бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження будівлі та майна, що в ній знаходиться ; не може користуватися будівлею, за винятком орендованої площі; зобов»язаний вити усіх заходів, що передбачені угодою чи необхідні для забезпечення цілісності майна та несе відповідальність за пошкодження будівлі та втрату, недостачу чи пошкодження майна, що знаходиться в будівлі (п. 3.1. -3.6 , а.с. 39).
З матеріалів справи, умов договору оренди , змін до нього та пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_2 орендував лише приміщення майстерні , площею 187 кв.м (інвентарний номер 492) , що розміщене у вказаній будівлі у зв»язку із здійсненням своєї діяльності по ремонту автомобілів та не вправі був користуватися іншими приміщеннями будівлі, власником якої є відповідач та у якій знаходилося майно відповідача , а саме склади з гуманітарною допомогою : одежею, інвалідними візками та інш.
З наведеного слідує, що позивач та інші особи за пропозицією начальника управління праці та соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації , з відома останнього та за його вказівкою здійснювали охорону будівлі та майна, яке у ній знаходилося , належних відповідачу, а тому посилання представника відповідача на перебування позивача у трудових стосунках саме з приватним підприємцем ОСОБА_2, не заслуговують на увагу.
Згідно вимог ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов»язковим. Однак, згідно вимог ч. 4 цієї статті, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
У зв»язку з вищенаведеним та на підставі доказів, що є в матеріалах справи, достовірно встановлено, що ОСОБА_1 з 8.10.2004 р. по 2.11.2006 р. , згідно табелів-графіків та журналу чергувань ( а.с. 150 - 159) здійснював охорону будівлі по АДРЕСА_1та майна, яке у ній знаходилося, тобто, перебував фактично у трудових відносинах з відповідачем. На об»єкт позивача привів начальник управління Паридуда М.П., який проводив інструктаж по охороні та представляв ОСОБА_1 ОСОБА_2
Вказані обставини стверджуються також поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 ,ОСОБА_5 , ОСОБА_3, ОСОБА_8 і відповідачем не надано доказів на їх спростування.
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов»язання відповідача внесення запису у його трудову книжку період роботи сторожем з 8.10.2004 р. по 2.11.2006 р. підлягає до задоволення.
У відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь в справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При зверненні з позовом до суду, ОСОБА_1 додав до позовної заяви розрахунки заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та за порушення термінів виплати зарплати, та інші. Про призначення експертизи щодо правильності їх проведення з клопотанням не звертався, вважаючи їх вірними. Відповідач не навів своїх обґрунтованих заперечень та не надав доказів щодо цього.
У зв»язку з наведеним, апеляційний суд вважає прийняти надані позивачем розрахунки ( а.с. 3, 5 ) та стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за відпрацьований ним період в сумі 7 742 грн. 41 коп., компенсацію за порушення термінів її виплати в сумі 868 грн. 82 коп. та компенсацію за невикористані відпустки в сумі 814 грн. 47 коп., а всього 9 425 грн. 70 коп.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача оплати за перебування на лікуванні згідно наданих ним листків непрацездатності ( а.с. 42-50), то у задоволенні цієї вимоги слід відмовити, оскільки перший листок був відкритий 4.11.2006 р., тобто, вони стосуються періоду, коли позивач вже не перебував у трудових відносинах з відповідачем.
У відповідності до вимог ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, виконуючи протягом тривалого часу за пропозицією та з відома відповідача обов»язки по охороні майна, належного останньому, не був, у відповідності з вимогами трудового законодавства , належним чином оформлений на роботу, не отримував заробітну плату у терміни, передбачені ст. 115 КЗпП України в період роботи та розрахунок після її припинення , був вимушений неодноразово звертатися за захистом своїх порушених прав, відновити які відповідач у добровільному порядку відмовлявся, що призвело до його моральних страждань, погіршення матеріального стану та вимагало додаткових зусиль для організації його життя, а тому, враховуючи наведене, його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у зв»язку з цим з відповідача, підлягають до задоволення частково, в сумі 1000 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. ст. 21, 24, 29, 47, 48 75, 79, 83, 94, 95, 115, 237-1 КЗпП України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2007 р. - скасувати.
Позов ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації про зобов»язання внести запис у трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, компенсації за порушення термінів її виплати та за невикористану відпустку, оплату за період непрацездатності та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково .
Зобов»язати управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації внести запис у трудову книжку ОСОБА_1про період його роботи з 8 жовтня 2004 р. по 2 листопада 2006 р. сторожем в управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації .
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1заборгованість по заробітній платі в сумі 7 742 грн. 41 коп., 868 грн. 82 коп. компенсації втрати частини заробітку за порушення термінів його виплати та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 814 грн. 47 коп, а всього 9 425 грн. 70 коп., 1000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, в решті позову - відмовити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації в доход держави судовий збір в сумі 102 грн. 76 коп. та 30 грн. витрат з ІТЗ розгляду цивільних справ.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу
Рішення
Головуючий
Судді