Справа №  2-1103/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року

Свердловській міський суд Луганської області  у складі:

одноособово  судді    Александриної І.О.,

при секретарі с/з         Радченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Свердловського міського суду Луганської області в місті Свердловську Луганської області  цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі продажу та визнання права власності на нерухоме майно,  -

ВСТАНОВИВ

Позивачі звернулися до суду із позовною заявою, в обґрунтування якої зазначають, що ними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01 вересня 2010 року було придбано у ОСОБА_4 нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 56,2 кв.метри, житловою площею 40,9 кв.метри, до якого належать господарські будівлі та споруди: Б - літня кухня, В, Г, Д - сараї, Є, И - навіс, Ж - вбиральня, К - погріб, З - душ, № 1,2 - інші споруди. На підтвердження укладеної угоди вони сплатили відповідачці під розписку 4300 гривень, чим повністю розрахувалися за майно.

При укладанні угоди ними було погоджено всі належні умови купівлі-продажу зазначеного майна, зокрема, щодо ціни, передачі майна у власність.

Договір купівлі продажу будинку між сторонами був попередній, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вони планували зробити 01 грудня 2010 року, із-за нестачі коштів, а також тому, що власниця будинку доводиться їм родичкою і вони вже давно мешкають у будинку.

Житловий будинок належить відповідачці відповідно договору дарування від 02 березня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом 2-ї Свердловської державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за № 315, що підтверджується технічним паспортом, домовою книгою.

Також позивачі вказують, що у зазначений час 01 грудня 2010 року, вони чекали відповідачку у нотаріуса для оформлення нотаріального договору купівлі-продажу, але вона не з'явилася, про причину відсутності не повідомила, не передзвонила. З того часу, на їхні прохання звернутися до нотаріуса вона з надуманих причин відмовляється, їхні стосунки погіршилися, вони увесь час сваряться. Позивачі написали лист-запрошення відповідачці, де просили прийти до нотаріуса оформити купівлю-продаж майна, який передали під особистий підпис, та відповідачка знову не прийшла.

Вважають, що є підстави констатувати факт ухиляння відповідачки від повного виконання взятого на себе зобов'язання. У теперішній час позивачам необхідно виписувати вугілля для опалення будинку, а договір купівлі-продажу не оформлено, тому вони звертаються до суду з даним позовом.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачі вважають, що вони є добросовісними набувачами вищевказаного житлового будинку, тому і звертаються до суду. Вважають, що є необхідні підстави для визнання угоди від 01 вересня 2010 року про відчуження відповідачкою житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 56,2 кв.метри, житловою площею 40,9 кв.метри, до якого належать господарські будівлі та споруди: Б - літня кухня, В, Г, Д - сараї, Є, И - навіс, Ж - вбиральня, К - погріб, З - душ, № 1,2 - інші споруди - дійсною, адже на момент її укладення між ними як сторонами угоди були встановлені всі суттєві умови договору, які вони повністю виконали, про що також свідчать розписка про одержання від них грошей за майно. По теперішній час вони несуть відповідні витрати по утриманню майна.

У зв’язку з викладеним позивачі просять суд визнати договір купівлі - продажу об'єкту нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею: 56,2 кв.метри, житловою площею 40,9 кв.метри, до якого належать господарські будівлі та споруди: Б - літня кухня, В, Г, Д - сараї, Є, И - навіс, Ж - вбиральня, К - погріб, З - душ, № 1,2 - інші споруди, між ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншого боку, дійсним; визнати за ними право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 56,2 кв.метри, житловою площею 40,9 кв.метри, до якого належать господарські будівлі та споруди: Б - літня кухня, В, Г, Д - сараї, Є, И - навіс, Ж- вбиральня, К - погріб, З - душ, № 1,2 - інші споруди, по 1/2 частині за кожним.

               Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за їхньою відсутністю, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, наполягають на їх задоволенні.

          Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до положень ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.  

Згідно з положеннями ч.2 ст.197 ЦПК України за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.  

              Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Згідно ст. ст. 328, 331 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

          Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями частини першої статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому, згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Згідно частини першій статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Судом встановлено, що 01 вересня 2010 року сторони по справі уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого відповідач (продавець) ОСОБА_4 продала, а позивачі (покупці) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили за 4 300 грн. житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами (а.с.14). Вищевказаний договір купівлі-продажу був підписаний сторонами, але нотаріально посвідчений не був.     

На момент укладення договору купівлі-продажу від 01 вересня 2010 року спірне майно належало відповідачці ОСОБА_4 на праві власності, що підтверджується договором дарування, посвідченим державним нотаріусом 2-ї Свердловської державної нотаріальної контори 02 березня 1993 року (а.с.8).

Як свідчить розписка від 01 вересня 2010 року (а.с.13), відповідач ОСОБА_4 отримала від позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гроші в розмірі 4300,00 грн. за належній їй на праві власності будинок по АДРЕСА_1 у виконання договору купівлі-продажу від 01 вересня 2010 року. Також у вказані розписці відповідач ОСОБА_4 зобов’язалася нотаріально посвідчити договір до 01 грудня 2010 року, але, як встановлено судом, до теперішнього часу відповідач – ОСОБА_4 ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеного житлового будинку.

Таким чином, при укладанні договору купівлі-продажу зазначеного будинку між сторонами були погоджено всі істотні умови, зокрема, щодо ціни та щодо передачі будинку у власність.

Відповідно до положень ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами по справі мають місце правовідносини, які випливають з договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки всі учасники правочину мали цивільну дієздатність на його укладення, мали намір на досягнення відповідних правових наслідків та домовилися про всі суттєві умови цього договору. На виконання зазначених умов договору позивачі – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплатили відповідачу – ОСОБА_4 4300,00 грн. в рахунок продажу житлового будинку, а остання передала позивачам у володіння та користування житловий будинок.

Згідно ласта-запрошення, отриманого відповідачем ОСОБА_4 05 січня 2011 року (а.с.15), позивачі пропонували відповідачу прибути 24 січня 2011 року до державної нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_2 для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу будинку.

Таким чином судом встановлено, що, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконали всі істотні умови договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, але відповідач – ОСОБА_4  ухиляється від його нотаріального посвідчення, у зв’язку з чим суд вважає за необхідним визнати такий договір дійсним.   

Згідно технічного паспорту, складеного 22 грудня 1992 року, загальна площа домоволодіння АДРЕСА_1, складає 56,2 кв. метри, житлова площа складає 40,9 кв.метри, та до нього належать наступні господарські будівлі та споруди:  Б - літня кухня, В, Г, Д - сараї, Є, И - навіс, Ж - вбиральня, К - погріб, З - душ, № 1 – огорожа, № 2 – водопровід, І - замощення (а.с.10-11).

На підставі ст.ст. 202, 203, 208, 220 та 328 ЦК України, керуючись ст.ст. 10-11 та 212-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРИШИВ

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі продажу та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 01 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 з одного боку  та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншого боку відносно нерухомого майна, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею – 56,2 кв.метри, житловою площею 40,9 кв.метри, з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами: Б - літня кухня, В, Г, Д - сараї, Є, И - навіс, Ж - вбиральня, К - погріб, З - душ, № 1 – огорожа, № 2 – водопровід, І - замощення.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право приватної власності на нерухоме майно, яке складається з житлового будинку житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею – 56,2 кв.метри, житловою площею 40,9 кв.метри, з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами: Б - літня кухня, В, Г, Д - сараї, Є, И - навіс, Ж - вбиральня, К - погріб, З - душ, № 1 – огорожа, № 2 – водопровід, І – замощення, в рівних частках - по 1/2 частині за кожним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії  цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                                                                    І.О. Александрина