Справа № 2-906/11

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 травня 2011 року                                          м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого судді –Гончаренко П.П.,

При секретарі –Зеленській С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «Прибій Л», Державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації ОСОБА_2., третя особа: ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області, ОСОБА_3, про визнання недійсними змін до установчих документів та зобов*язання скасування державної реєстрації шляхом внесення запису до ЄДР щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів в частині місцезнаходження ТОВ «Прибій Л», суд –

  ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними змін до установчих документів та зобов*язання скасування державної реєстрації шляхом внесення запису до ЄДР щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів в частині місцезнаходження ТОВ «Прибій Л», вказавши, що до прокуратури Запорізького району звернувся представник громадянки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за довіреністю № 87 від 04.02.2011 року ОСОБА_4 щодо захисту конституційних прав та свобод, про порушення яких вона дізналася від співробітників податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя. ОСОБА_1 є особою похилого віку та не в змозі самостійно представляти свої інтереси в суді, у зв’язку із чим прокурор звертається в її інтересах до суду. Крім того, 03.02.2011 року до Прокуратури Запорізького району надійшло звернення ДПІ у Запорізькому районі про порушення посадовою особою ТОВ «Прибій Л»ОСОБА_3 конституційних прав та свобод громадянки ОСОБА_1. Прокуратурою Запорізького району проведено перевірку за вказаними зверненнями, в ході якої встановлено наступне.

Співробітниками податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя 05.01.2011 р. була опитана ОСОБА_1, яка проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області стосовно факту реєстрації  ТОВ «Прибій Л»за адресою АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області.

З приводу викладеного ОСОБА_1 були надані відповідні письмові пояснення на ім’я начальника відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ОСОБА_6

В своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що про підприємство ТОВ «Прибій Л»їй та її чоловіку нічого не відомо і те, що за адресою АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області вказане підприємство не знаходиться та ніколи не знаходилось, оскільки за цією адресою ОСОБА_1 разом з чоловіком проживає з 1958 року. З приводу особи засновника та директора зазначеного підприємства ОСОБА_3 повідомила, що він був прописаний за адресою АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області за проханням її дочки ОСОБА_4, з якою він проживав у цивільному шлюбі. Після того як вони розійшлись, її чоловіком ОСОБА_5 було подано до суду заяву про те, щоб виписати громадянина ОСОБА_3 зі вказаної адреси. Хто міг зареєструвати зазначене підприємство за її адресою ОСОБА_1 . не відомо.

Відповідно до рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18.01.2000 року по справі №2-27/2000 р. ОСОБА_3 визнано втратившим право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області, з грудня 1996 року, у зв’язку з переїздом в інше житлове приміщення.

Відповідно до листів голови Степнянської сільської ради від 05.01.2011 року та від 01.02.2011 року громадянин ОСОБА_3 за документальними даними сільради зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 Запорізької області, але фактично за вказаною адресою та на території сільської ради не проживає. Підприємство ТОВ «Прибій Л», що зареєстроване за вказаною адресою фактично на території сільради не існує.

Крім того, Степнянською сільською радою надано довідку від 04.02.2011 року про те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Запорізької області та є співвласницею цього будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного Кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Житлом фізичної в розумінні цього кодексу визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Угод щодо відчуження означеного будинку, ОСОБА_1 та її родичі не укладали і нікого на це не уповноважували. Договорів про оренду жодного квадратного метру цього житла також ні з ким не укладали та нікого на це не уповноважували.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.<…>. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В січні 2011 р., від співробітників податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ОСОБА_1, дізналася про порушення свого конституційного права, передбаченого статтею 30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла кожного.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис щодо зміни місцезнаходження ТОВ «Прибій Л», а саме: підприємство зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області.

Дозволу на  реєстрацію за адресою АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1 та її родичі нікому не давали, ані письмового, ані усного, а отже вказане підприємство його не отримувало.

Сусідами громадянки ОСОБА_1, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, були 01.02.2011 року надані пояснення про те, що з 1995 року з родиною ОСОБА_1 ніхто не мешкав. ОСОБА_3 їм не відомий.

Право на недоторканність житла та право на вільний вибір місця проживання відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що декларується ст. 270 Цивільного Кодексу України.

Статтею 269 цього Кодексу визначено поняття особистого немайнового права.

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.(ст. 273 ЦКУ)

Так, відповідно до ч. 4, 5 ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР державою забезпечено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно ст. 155 цього Кодексу жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 273 ЦКУ юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Позивач вважає, що посадова особа ТОВ «Прибій Л», а саме ОСОБА_3, своїми діями щодо реєстрації місцезнаходження вказаної юридичної особи у приміщенні (будинку), що не належить йому, прямо порушило особисті немайнові права ОСОБА_1 та права членів її родини надані їм Конституцією України.

Також, означені незаконні дії посадової особи вказаних підприємств є навмисними та направленими на позбавлення або суттєвого обмеження ОСОБА_1 права користування житловим будинком.

Згідно зі ст. 19 та 20 Цивільного Кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.  

Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Від так та на підставі вищенаведеного позивач вважає, що діями посадових осіб ТОВ «Прибій Л»грубо порушені права та гарантії ОСОБА_1 передбачені ст. 47 Конституції України; ст.ст. 269, 270, 273  Цивільного Кодексу України; ст.ст. 9, 155 Житлового Кодексу Української РСР.

Крім того ст..93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до довідки від 28.01.2011 р. про встановлення фактичного місцезнаходження платників податків, складеними працівниками податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя місцезнаходження платника податків ТОВ «Прибій Л»не встановлено»

Ст..31 Закону України від 15.05.2003,  № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено можливість скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за рішенням суду.

В судове засідання позивач не з*явився, але надав заяву, в якій прохає суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з’явились, заперечень на позов суду не надали. Про розгляд справи були повідомлені у встановленому законодавством порядку.  

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який   належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд  може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Треті особи в судове засідання не з*явились.

          З огляду на ці обставини, суд вважає  необхідним  ухвалити про заочний розгляд справи на підставі вивчення тих матеріалів, які знаходяться у справі.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

          Так, дійсно, ОСОБА_4 як представник ОСОБА_1, звернулась з заявою до прокурора Запорізького району, в якій прохала пред*явити позов до суду в інтересах своєї матері щодо скасування реєстрації юридичної адреси підприємства ТОВ «Прибій Л».

          Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження ТОВ «Прибій Л»вказано, як: АДРЕСА_1; керівник –ОСОБА_3

          Згідно Довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків, місцезнаходження ТОВ «Прибій Л»зазначено: АДРЕСА_1.

          Згідно рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18.01.2000 р., винесеного по цивільній справі № 2-27/2000 р., ОСОБА_3 визнано втративши право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області з грудня 1996 р. у зв*язку з переїздом в інше житлове приміщення.

          Згідно відповіді № 01-48/52, наданої 01.02.2011 р. Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області, за документальними даними сільської ради ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_1 з серпня 1996 р., але фактично за вказаною адресою і взагалі на території сільської ради не проживає. На теперішній час власником цього житлового приміщення є ОСОБА_5, який проживає з дружиною ОСОБА_1 Підприємств, що зареєстровані за юридичною адресою: АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області, фактично на території сільської ради не існує.  

          Згідно пояснень державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації ОСОБА_2., наданих 01.02.2011 р., до неї надійшли реєстраційні справи, в тому числі і ТОВ «Прибій Л»23.11.2010 р. з виконкому Запорізької міської ради Орджонікідзевського району.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного Кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Житлом фізичної в розумінні цього кодексу визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Угод щодо відчуження означеного будинку, ОСОБА_1 та її родичі не укладали і нікого на це не уповноважували. Договорів про оренду жодного квадратного метру цього житла також ні з ким не укладали та нікого на це не уповноважували.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право на недоторканність житла та право на вільний вибір місця проживання відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що декларується ст. 270 Цивільного Кодексу України.

Статтею 269 цього Кодексу визначено поняття особистого немайнового права.

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.(ст. 273 ЦКУ)

Так, відповідно до ч. 4, 5 ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР державою забезпечено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно ст. 155 цього Кодексу жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 273 ЦКУ юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Згідно зі ст. 19 та 20 Цивільного Кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.  

Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Від так та на підставі вищенаведеного суд вважає, що діями посадових осіб ТОВ «Прибій Л»грубо порушені права та гарантії ОСОБА_1 передбачені ст. 47 Конституції України; ст.ст. 269, 270, 273  Цивільного Кодексу України; ст.ст. 9, 155 Житлового Кодексу Української РСР.

Крім того ст..93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Ст..31 Закону України від 15.05.2003,  № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено можливість скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за рішенням суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, ч. 4 ст. 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.. 47 Конституції України, ст..ст. 19, 20, 29, 93,  269, 270, 273 ЦК України,  ст.ст. 9, 155 ЖК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

          Визнати недійсними зміни до установчих документів ТОВ «Прибій Л»щодо місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати їх державну реєстрацію.

          Зобов*язати Державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації ОСОБА_2. внести до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Прибій Л»щодо місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

          Суддя                                                                                  П.П. Гончаренко