Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.01.2008 р.

від позивача: ФО-П ОСОБА_1, паспорт;

від відповідача: не з'явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 24.01.2008 р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Джулай В.Б., довіреність №21 від 23.01.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 15 листопада 2007р.

по справі № 11/433/07

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (55600, Миколаївська область, м. Новий Буг, АДРЕСА_1);

до Новобузького районного споживчого товариства (55600, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Гагаріна, 12)

про встановлення земельного сервітуту

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім в судових засіданнях позивачу та представнику відповідача роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 24.01.2008р.

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.2007р. по справі №11/433/07 (суддя Василяка К.Л.) відмовлено у задоволенні позову ФО-П ОСОБА_1 до Новобузького районного споживчого товариства про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку по АДРЕСА_2 в м. Новий Буг, яка знаходиться на праві постійного користування у Новобузького районного споживчого товариства, з посиланням на те, що позивачем не надано до суду жодних конкретних умов, які він бажав би врегулювати шляхом встановлення земельного сервітуту, посилання тільки на встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку по АДРЕСА_2 не може вважатися такими умовами, оскільки позивачем зовсім не враховано законних прав та інтересів відповідача, оскільки для такого сервітуту відповідачу необхідно здійснити певні роботи на території ринку та погодити їх з відповідними службами тощо, крім того позивачем не доведено в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України ті підставі, на які він посилається у позові.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 05.12.2007р. звернулася ФО-П ОСОБА_1, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 15.11.2007р. по справі №11/433/07 і прийняти нове рішення по справі, мотивуючи це тим, що: 1) дії відповідача створюють перешкоди в діяльності бару ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: відповідачем порушуються межі землекористування, перекривається прохід до бару ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого відвідувачі не мають змоги пройти до нього, що завдає закладу значних матеріальних збитків та негативно впливає на його діяльність; 2)закриття воріт ранкового ринку є прямим порушенням протипожежних норм, оскільки унеможливлюється проїзд пожежного автомобіля вздовж бару, що створює додаткову небезпеку діяльності закладу; 3) за таких обставин позивач не має змоги використовувати власну земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, що є порушенням прав власника земельної ділянки.

23.01.2008р. до Одеського апеляційного господарського суду від позивача -ФО-П ОСОБА_1 надійшла телеграма, в якій позивач просить відкласти розгляд апеляційної скарги у зв'язку зі станом здоров'я.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши клопотання позивача, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вказане клопотання не підтверджено доказами в розумінні ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягає, крім того розцінює вказане клопотання як підстава для затягування та перешкоджання розгляду справи. Також слід відмітити, що в судовому засіданні, яке відбулося 10.01.2008р. позивач надав свої пояснення та доводи апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_1, заслухавши позивача та представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю бару ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого Новобузькою міською радою 05.03.2002р., нежитлова будівля бару ІНФОРМАЦІЯ_1 належала на праві власності ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_3. є спадкоємцями майна ОСОБА_2., в тому числі й нежитлової будівлі бару ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташована в м. Новий Буг Миколаївської області по АДРЕСА_2.

17.03.2005р. ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №072842, за яким ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2003р. №3312 є співвласником земельної ділянки, площею 0,1111 га, розташованої за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, м. Новий Буг, АДРЕСА_2, з зазначенням, що цільове призначення земельної ділянки -обслуговування бару ІНФОРМАЦІЯ_1.

Бар ІНФОРМАЦІЯ_1 межує з ранковим ринком, який розміщений на земельній ділянці площею 0,2069 га, котра знаходиться на праві постійного користування Новобузького споживчого товариства (державний акт на право постійного користування землею №36 від 13.01.1997р., виданого підприємству „Ринок” Новобузької районної спілки споживчих товариств Новобузькою міською радою народних депутатів Новобузького району Миколаївської області, у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 0,2069 га землі для розміщення ранкового ринку „Теремки”).

У позовній заяві СПД-ФО ОСОБА_1 вказує на те, що вхід до бару ІНФОРМАЦІЯ_1 пролягає саме через ранковий ринок „Теремки, що належить Новобузькому районному споживчому товариству, починаючи з 2001 року Новобузьким районним споживчим товариством створюються перешкоди в діяльності бару ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено графік роботи ринку з 7:00 годин до 15:00 години, порушуються границі землекористування, а саме: було поставлено ворота та металеву огорожу на ранковому ринку, які фактично перекрили прохід до бару ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює з 8:00 години до 2:00 годин, чим фактично унеможливлює повноцінне функціонування бару, оскільки відвідувачі не мають змоги пройти до бару, а також унеможливлює проїзд пожежного автомобіля вздовж бару, що створює додаткову небезпеку діяльності закладу, порушуючи протипожежні норми чинного законодавства.

За таких обставин ФО-П ОСОБА_1 просить у позовній заяві відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортного засобу через земельну ділянку по АДРЕСА_2, в м. Новий Буг, який знаходиться на праві постійного користування у Новобузького районного споживчого товариства.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

          Статтею 99 названого Кодексу встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д)право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

За ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічні положення містяться й у ст.ст. 401-404 Цивільного кодексу України.

Встановлення земельного сервітуту допустимо тільки у випадку неможливості чи значного утруднення користування земельною ділянкою без встановлення земельного сервітуту. Слід зазначити, що приписами вищенаведених статей Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України не визначено поняття вигідного для сторони порядку встановлення сервітуту, а навпаки передбачається, що земельний сервітут має бути найменш обтяжливим для власника (користувача) земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Отже, зі змісту названої статті випливає, що сервітут може бути встановлений в інтересах особи, яка його вимагає лише за умов, якщо її потреби у користуванні чужим майном не можуть бути задоволені іншим законним способом.

Крім того слід відмітити, що п. п. 1-3 ст. 403 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном, сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Позивач як підставу встановлення земельного сервітуту у позові вказує лише на те, що відвідувачі не мають змоги пройти до бару ІНФОРМАЦІЯ_1, що завдає значних матеріальних збитків та негативно впливає на діяльність бару, у зв'язку з закриттям ранкового ринку „Теремки” з 15:00 годин до 07:00 години.

Проте у позовній заяві жодним чином не визначено обсяг прав щодо користування земельною ділянкою, що знаходиться у користуванні Новобузького районного споживчого товариства, строк; осіб, які мають право користуватися сервітутом, плату за користування майном.

          Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту з посиланням на те, що позивачем не додано до суду жодних конкретних умов, які він бажав би врегулювати шляхом встановлення земельного сервітуту, оскільки виходячи з практики застосування норм земельного та цивільного права, найбільш доцільним вбачається встановлення у договорі земельного сервітуту таких істотних умов, як спосіб обтяження земельної ділянки, опис місця розташування із визначенням меж поширення права земельного сервітуту на плані; обсяг права земельного сервітуту; строк дії договору земельного сервітуту; плата за земельний сервітут тощо.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 -без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.11.2007р. по справі №11/433/07 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький    

Суддя:                                                                                     Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                                    О. Т. Лавренюк