ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2007 р. Справа № 6/98-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 19.05.2007 року, ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 14.12.2006 року,
від відповідача: Притуляк О.Т. - представника за дорученням №02 від 08.10.2007 року, присутнього в судових засіданнях 04.12.2007р., 13.12.2007р., 25.12.2007р.,
Путіліна Є.В. - представника за дорученням №04 від 08.10.2007р.,
Сергійчук О.І. - представника дорученням №03 від 08.10.2007 року,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "31" травня 2007 р. у справі № 6/98-07 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Вінниця
до Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599", м. Вінниця
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницької міської ради, м. Вінниця
про визнання договору №611 від 28.04.2006 р. продовженим на один рік (згідно із
заявою про зміну предмета позову)
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке обласне
підприємство автобусних станцій 10599", м. Вінниця
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Вінниця
про звільнення площ та стягнення неустойки
з перервами в засіданні суду згідно ст.77 ГПК України
з 04.12.2007 р. по 13.12.2007 р., з 13.12.2007 р. по 25.12.2007 р. та
з 25.12.2007 р. по 27.12.2007 р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 31.05.2007р. у справі №6/98-07 визнано недійсним договір оренди від 28.04.2006 № 611 в частині передачі в оренду земельних ділянок площею 23 м2, 23 м2 та 16 м2 та крім того, вирішено:
- застосувати до договору оренди від 28.04.2006 № 611 в частині передачі в оренду земельних ділянок площею 23 м2, 23 м2 та 16 м2 наслідки недійсності правочину на майбутнє;
- Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити три земельні ділянки, які прилягають до північної сторони будівлі автовокзалу, зі сторони посадочних платформ, а саме 1) праворуч від входу в будівлю автовокзалу земельну ділянку площею 23 кв.м., 2) зліва від входу земельну ділянку площею 16 кв.м., 3) зліва від входу земельну ділянку площею 23 кв.м. і передати їх Відкритому акціонерному товариству "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (м. Вінниця, Хмельницьке шосе,4, код ЄДРПОУ 03115815).
У позові СПД ОСОБА_1 до ВАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" відмовлено.
Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" до фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити приміщення Вінницької АС-1, яка знаходиться за адресою м.Вінниця, вул.Київська,8, а саме: приміщення №7 (кімнату відпочинку) площею 9,3 кв.м на першому поверсі будівлі згідно експлікації внутрішніх площ інвентаризаційної справи автовокзалу "Центральний" та передати його Відкритому акціонерному товариству "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" ( м. Вінниця, Хмельницьке шосе,4, код ЄДРПОУ 03115815).
Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (м. Вінниця, Хмельницьке шосе,4, код ЄДРПОУ 03115815) 6566 грн. 40 коп. неустойки, 144 грн. 50 коп. витрат з держмита, 118,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
В решті вимог зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У доповненні до апеляційної скарги від 25.12.2007 р. зазначена особа просить, скасувавши оскаржуване рішення, прийняти нове, яким визнати договір оренди нежитлових приміщень №611 від 28.04.2006 р. недійсним та застосувати правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, закріплені ч.2 ст.230 ЦК України та стягнути з ВАТ "ВОПАС 10599" збитки в сумі 26265 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм матеріального права, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, полягає у тому, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог та визнав договір №611 від 28.04.2006 р. недійсним в частині передачі в оренду земельних ділянок площею 23 кв.м., 23кв.м. та 16кв.м та застосував наслідки недійсності на майбутнє, чим невірно застосував ст.236 ЦК України.
Окрім того, стягнення з підприємця ОСОБА_1 неустойки в розмірі 6566,40грн. свідчить про порушення судом норм матеріального права, оскільки згідно ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Тому підприємець ОСОБА_1 вважає, що неправомірним є нарахування неустойки від розміру 71,3 кв.м. площі.
Підлягала задоволенню судом, на думку позивача за первісним позовом, вимога про сплату неустойки лише за оренду 9,3 кв.м.
Як вважає особа, що подала апеляційну скаргу, порушення норм процесуального права, зокрема - ст. 4-2 ГПК України полягає у тому, що суд першої інстанції прийняв до уваги лише доводи та докази ВАТ "ВОПАС 10599".
Окрім того, у доповненні до апеляційної скарги від 25.12.2007р. представники підприємця ОСОБА_1 стверджують, що помилковим є застосування рішенням суду до договору оренди в частині передачі в оренду земельних ділянок наслідків недійсності правочину на майбутнє, оскільки останнє суперечить ч.1 ст.236 ЦК України та лише для однієї сторони - СПД ОСОБА_1 (щодо звільнення земельних ділянок).
В засіданні суду представники суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги.
Представники відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - ВАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, зокрема - з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.99, т.2).
Залучена до участі у справі апеляційним господарським судом третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Вінницька міська рада своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась, письмового відзиву на апеляційну скаргу не направила.
Для надання можливості третій особі скористатись належними їй процесуальними правами в судовому засіданні неодноразово оголошувались перерви.
Третя особа належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить реєстр рекомендованих листів ЖАГС від 25.10.2007р. (а.с.189, т.2) від 7.12.2007р. (а.с.18, т.3), повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.12.2007 р. (а.с. 25, т.3).
З врахуванням положень ст.101 ГПК України судова колегія вважає, що нез'явлення в засідання суду представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними в матеріалах справи доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У січні 2007 р. до господарського суду Вінницької області з позовом про зобов'язання ВАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" укласти договір оренди нежитлового приміщення звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1.
Позовну заяву судом було прийнято та порушено провадження у справі №6/98-07 (ухвала від 24.01.2007 р.).
Згідно заяви від 23.05.2007 р. було змінено предмет позову та викладено позовні вимоги в наступній редакції: Визнати договір №611 оренди нежитлового приміщення на Вінницькій АС -1 від 28 квітня 2006р. продовженим (пролонгованим) на один рік.
Водночас, відповідач за первісним позовом - ВАТ "ВОПАС 10599" звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про примусове звільнення незаконно займаних площ Вінницької АС-1, які знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул. Київська, 8, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та про стягнення неустойки у розмірі 6566,4грн. за користування приміщенням після закінчення строку дії договору.
Зазначену заяву було прийнято господарським судом до провадження, розгляд її призначено спільно з первісним позовом у справі №6/98-07 (ухвала господарського суду Вінницької області від 07.03.2007р.).
У подальшому ВАТ "ВОПАС 10599" звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог та просив суд в примусовому порядку зобов'язати СПД ОСОБА_1 звільнити приміщення і територію Вінницької АС-1, яке знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Київська, 8, а саме: приміщення №7 (кімната відпочинку) площею 9,3 кв.м. на першому поверсі будівлі згідно експлікації внутрішніх площ інвентаризаційної справи автовокзалу "Центральний", а також територію площею 23 кв.м., а також зліва від входу дві ділянки площами 16 кв.м. і 23 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи 28.04.2006р. сторонами було укладено договір №611 оренди нежитлового приміщення на Вінницькій АС-1.
У договорі (п.1.1) зазначено, що об'єктом оренди є приміщення загальною площею 71,3 кв.м. яке знаходиться на Вінницькій АС-1 за адресою м. Вінниця, вул.Київська,8.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично за вказаним договором ВАТ "ВОПАС 10599" передало підприємцю ОСОБА_1 в оренду приміщення №7 площею 9,3 кв.м. на першому поверсі будівлі (згідно експлікації внутрішніх площ інвентаризаційної справи автовокзалу "Центральний") та три земельних ділянки площею 23 кв.м., 23 кв.м. та 16 кв.м. (а.с.73, т.1).
Розмір щомісячної орендної плати з врахуванням ПДВ сторони погодили в сумі 1641,60 грн. (п.7.2. договору). Разом з тим з розрахунку, наведеному у даному пункті договору, вбачається, що орендна плата (без ПДВ) за приміщення складу 9,3 кв.м. становить 192 грн., а за ділянки, означені під номерами "І" - 23кв.м., "ІІ" -16 кв.м., "ІІІ" - 23кв.м. становить відповідно - 408 грн., 360 грн. та 408 грн.
У п.1.4 договору сторони визначили термін оренди - з 01.05.2006р. до 31.12.2006р.
Відповідно до умов п.1.6 договору, у разі, якщо жодна із сторін в місячний термін до закінчення договору оренди письмово не повідомила про свій намір щодо його розірвання, даний договір автоматично проголонгується на один рік.
ВАТ "ВОПАС 10599" неодноразово повідомляв підприємця ОСОБА_1, що дію договору оренди продовжено не буде та наполягав на звільненні об'єкту оренди (листи №805 від 31.10.2006 р. - а.с. 48, 49; №853 від 03.11.2006 р. - а.с.50, 51; №935 від 14.12.2006 р. - а.с.53, 55).
З аналізу змісту зазначених листів вбачається, що волевиявлення орендодавця було направлено на припинення дії договору.
Первісний позов обгрунтовано посиланням на ст.777 Цивільного кодексу України, згідно якої наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладання договору найму на новий строк.
З наведеного вбачається, що переважне право орендаря може бути реалізоване лише у випадку, якщо орендодавець матиме бажання в подальшому використовувати своє майно шляхом здачі в оренду. За інших намірів використання орендодавцем приміщення після припинення дії договору, зокрема - для власного використання переважне право орендаря не діє.
Про намір ВАТ "ВОПАС 10599" самому використовувати приміщення, яке орендувала підприємець ОСОБА_1 свідчать пояснення його представників, надані як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції про необхідність звільнення ВАТ "ВОПАС 10599" приміщення загальною площею 391,88 кв.м. по вул. Хмельницьке шосе, 4 , яке останнім використовувалось під офіс на підставі договору оренди з Вінницькою міською радою.
Рішенням виконкому Вінницької міської ради №2444 від 12.10.2006р., ВАТ "ВОПАС 10599" було відмовлено у продовженні дії договору (а.с.105, т.1).
У подальшому договір між виконкомом Вінницької міської ради та ВАТ "ВОПАС 10599" на оренду зазначеного приміщення було укладено 11.12.2006р. на підставі рішення даного виконкому №3099 від 11.12.2006р. строком на шість місяців з обов'язковим демонтуванням обладнання протягом зазначеного терміну (а.с.106, т.1).
Вищенаведене свідчить про намір та потребу відповідача за первісним позовом використовувати об'єкти оренди за договором від 28.04.2006р. для власних потреб, у тому числі для вивозу демонтованого обладнання та встановлення його у офісі у приміщенні АС - 1 по вул. Київській, 8.
Окрім того, з оглянутої судом апеляційної інстанції книги реєстрації договорів оренди ВАТ "ВОПАС 10599" з 01.01.2007р. не вбачається укладення відповідачем за первісним позовом на час прийняття судом першої інстанції рішення договору оренди на приміщення, яке передавалось в оренду згідно договору з підприємцем ОСОБА_1, з іншою юридичною чи фізичною особою.
Не надав таких доказів і позивач за первісним позовом.
Слід також зазначити, що відповідач не виставляв рахунків позивачу щодо орендної плати після закінчення дії договору, а кошти, що надходили від підприємця ОСОБА_1 не зараховані відповідачем за первісним позовом до прибутку, а закумульовані на окремому рахунку (а.с.67-75, т.2).
Окрім того, ВАТ "ВОПАС 10599" подало до суду зустрічний позов про звільнення орендованих за договором від 28.04.2006 р. №611 площ.
За таких обставин правомірним є висновок місцевого господарського суду щодо відмови у первісному позові.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що фактично за укладеним договором №611, окрім нежитлового приміщення №7 площею 9,3 кв.м. на першому поверсі будівлі по вул.Київській,8, передано три земельні ділянки площею 23 кв.м., 23 кв.м. та 16 кв.м.
З Державного акту на право користування землею Б№000059 за 1981р. вбачається, що акт видано Вінницькому обласному об'єднанню автобусних станцій 30199 про те, що за зазначеним землекористувачем закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 3,61 га. землі з цільовим призначенням - для будівництва (а.с.93-96, т.1).
Згідно наказу Міністерства автомобільного транспорту УРСР №91 від 29.04.86р. та додатку №3 до нього (а.с.97-99, т.1) зазначену юридичну особу було перейменовано з присвоєнням нового коду - Вінницьке обласне об'єднання автобусних станцій 10599.
Рішенням конференції трудового колективу Вінницького обласного підприємства автобусних станцій 10599 (протокол №8 від 28.06.1994р.) було створено орендне підприємство на базі Вінницького ВОПАС 10599 (а.с.31, т.3).
У подальшому згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області №64-П від 28.02.97р. (а.с.101, т.1),Вінницьке обласне орендне підприємство автобусних станцій 10599 було перетворено у ВАТ "ВОПАС 10599" та затверджено статут останнього.
Як вбачається зі статуту (а.с.28, т.1) останнє є правонаступником Вінницького обласного підприємства автобусних станцій 10599 (п.2.3 статуту).
Згідно довідки ТОВ "Реєстраційної компанії "Корта" №602 від 14.12.2007 р. 100% статутного капіталу ВАТ "ВОПАС 10599" володіють лише фізичні особи, в реєстрі власників зазначеного ВАТ держава як власник не обліковується (а.с.32, т. 3).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Місцевим господарським судом встановлено, що договір в частині передачі в оренду земельних ділянок не відповідає вимогам Земельного кодексу та Закону України "Про оренду землі".
Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його реєстрації.
Як передбачено ст.18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації у порядку, встановленому законом.
Ст.ст. 116, 123, 125 Земельного кодексу України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).
Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.
Істотні умови, передбачені ст.15 цього Закону у договорі №611 - відсутні.
Таким чином суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про недотримання вимог як наведених статей Закону України "Про оренду землі" так і ряду статей Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ч.5 ст.216 ЦК України суд може застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Як передбачено п.2 ст.83 ГПК України господарський суд також може вийти за межі позовних вимог і застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.
У даному випадку таке клопотання фактично висловлене у заяві про внесення уточнень до позовних вимог (а.с.17, т.2).
Водночас, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Вказана норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.
Частина друга ст.236 ЦК України, згідно з якою, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачались лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статі 236 ЦК України, а лише конкретизує вищенаведену норму.
З врахуванням наведеного при визнанні правочину недійсним в рішенні не слід вказувати момент, з якого правочин є недійсним.
Окрім того, укладений сторонами договір №611 не передбачав прав та обов'язків сторін на майбутнє, тому посилання у рішенні суду про застосування наслідків недійсності правочину на майбутнє є необґрунтованим.
Таким чином, момент, з якого нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за таким правочином, імперативно встановлені частинами першою та другою ст.236 ЦК України і не можуть бути змінені судом.
Слід зазначити, що за своєю правовою природою договір оренди відноситься до тих договорів, як і договори, зокрема, перевезень, зберігання, інші договори про надання послуг, за якими неможливо застосувати реституцію у частині виконаного.
Фактичне користування майном на підставі договору оренду у разі визнання його недійсним унеможливлює проведення між сторонами реституції, оскільки використання майна - "річ" безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до договору оренди №611 в частині передачі в оренду земельних ділянок наслідків недійсності правочину, водночас вважає помилковим застосування таких наслідків на майбутнє, з огляду на те, що це не передбачено Цивільним кодексом України.
Суд першої інстанції також правомірно повернув земельні ділянки їх користувачеві - ВАТ "ВОПАС 10599", оскільки саме останнє як правонаступник Вінницького обласного об'єднання автобусних станцій 3015999 користується земельними ділянками згідно зазначеного вище Державного акту на право користування землею Б №000059 (а.с.93, т.1).
Судом обгрунтовано задоволено зустрічний позов ВАТ "ВОПАС 10599" в частині звільнення підприємцем ОСОБА_1 приміщення №7 площею 9,3 кв.м. на першому поверсі будівлі Вінницької АС-1 по вул. Київській,8 в м. Вінниці з огляду на закінчення терміну дії договору оренди №611 та відсутність у орендодавця наміру щодо використання цього приміщення шляхом передачі його в оренду.
Відповідно до п.3.2.9 договору після закінчення терміну його дії орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду. Повернення орендодавцеві об'єкту оренди оформляється актом прийому-передачі орендованого майна. При цьому зміст зазначеного пункту договору свідчить, що обов'язок по складенню акту прийому-передачі покладається на орендаря.
Слід також зазначити, що на підставі листа СПД ОСОБА_1 від 24.04.2007р. (а.с.60, т.2) приміщення №7 було останньою тимчасово звільнене до прийняття рішення по даній справі , а відповідачу за зустрічним позовом надане у тимчасове користування приміщення №36 площею 17,8 кв.м. (пояснення ВАТ "ВОПАС 10599" - а.с. 58, 59 т.2).
Своїх зобов'язань щодо передачі орендованого майна орендар не виконав.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно, зокрема, умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно ч.2 названої статті, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочки.
Згідно вимог зустрічного позову ВАТ "ВОПАС 10599" просив стягнути з СПД ОСОБА_1 неустойку в сумі 6566,40 грн. за користування приміщенням після закінчення договору оренди в розмірі подвійної орендної плати за січень-лютий 2007 р. виходячи з розміру орендної плати, встановленої договором як за користування приміщенням №7, так і за користування земельними ділянками, прилеглими до будівлі.
Оскільки договір №611 в частині передачі в оренду земельних ділянок визнаний судом недійсним та є таким згідно вимог Цивільного кодексу з моменту його вчинення, а не на майбутнє, як помилково вважав суд першої інстанції, то задоволенню підлягає вимога щодо стягнення неустойки у відповідності до приписів ст.785 ЦК України, виходячи від розміру орендної плати, встановленої за користування приміщенням площею 9,3 кв.м., тобто у сумі 460,80 грн. (230,40грн. (розмір орендної плати з ПДВ) х 2 місяця).
В іншій частині у позові про стягнення неустойки слід відмовити.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами, викладеними у апеляційній скарзі підприємця ОСОБА_1 щодо помилкового застосування судом наслідків недійсності правочину на майбутнє та невірного обрахунку в зв'язку з цим розміру неустойки.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві та спростовуються матеріалами справи.
Позивачем за первісним позовом не доведено, що договір №611 є правочином, вчиненим під впливом обману та наявність збитків в зв'язку з цим. Недоречним є посилання підприємця ОСОБА_1 на невизначеність об'єктів оренди та той факт, що підприємцю не було відомо, що саме їй передано в оренду.
Зазначені земельні ділянки використовувались орендарем для підприємницької діяльності, зокрема, щодо обслуговування пасажирів продуктами харчування та супутніми товарами, про що свідчить як зміст позовної заяви (а.с.2-3, т.1), так і звернення підприємця ОСОБА_1 щодо укладення довгострокового договору на 25 років на оренду площі розміром 71,3 кв.м. на центральному автовокзалі для реконструкції малих архітектурних споруд (листи: №8 від 06.09.2006 р., №232 від 12.12.2006 р. - а.с.52, т.1), а також припис Вінницької обласної держземінспекції Державного комітету України по земельним ресурсам від 01.11.2006 р. №003364, виданий ВАТ "ВОПАС 10599" в зв'язку з нецільовим використанням (для комерційних та інших потреб) земельних ділянок.
Слід також зазначити, що необгрунтованим є посилання особи, що подала апеляційну скаргу (у доповненні до апеляційної скарги від 25.12.2007р. - а.с.39, т.3) та ч.1 ст.216 ЦК України у зв'язку з визначенням нею збитків в розмірі 26265,60 грн., оскільки зі змісту абзацу другого ч.1 ст.216 ЦК України вбачається обов'язок саме користувача (тобто орендаря) відшкодувати вартість того, що одержано (користування майном) за цінами які існують на момент відшкодування, а не орендодавця - орендареві.
З врахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні, з виключенням з резолютивної частини рішення слів "на майбутнє" та щодо розміру судових витрат, а також скасуванню в частині стягнення неустойки в розмірі 6105,60 грн. з прийняттям нового рішення у цій частині про відмову у позові.
В іншій частині рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Вінниця - задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 31 травня 2007 року у справі №6/98-07 змінити, виключивши з абзацу другого резолютивної частини рішення слова "на майбутнє" та щодо розміру судових витрат, а також скасувати в частині стягнення 6105,60 грн. неустойки, прийнявши нове рішення в цій частині про відмову в позові.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Абзац сьомий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
"Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 4, код 03115815) - 460,80 грн. неустойки, 92,15 грн. витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарського суду Вінницької області.
4. Справу №6/98-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя:
судді:
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - третій особі
5 - в наряд