Справа № 2а-2264/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     11 травня 2011 року                                                                                            м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді                           Атаманюка Г.С.,

при секретарі                                   Ястребовій В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисарай адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК про визнання дій противоправними, зобов’язання провести перерахунки пенсії та їх сплату,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 21 лютого 2011 року звернулась до суду з позовом про визнання неправомірними дії відповідача щодо сплати пенсійних виплат у розмірі менш, ніж передбачене законом, і зобов'язання провести перерахунок державної пенсії як потерпілому внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС, інваліду ІІ групи з 1 липня 2010 року у відповідності до ч.4 ст.54 і ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вимоги мотивовані тим, що інвалідом ІІ групи вона стала внаслідок захворювання від Чорнобильської катастрофи і відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повинна отримувати основну пенсію у розмірі не менш 8 прожиткових мінімумів і 75 % прожиткового мінімуму додаткової пенсії, але фактично їй сплачували основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі, які були встановлені Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 - 2008 роки», котрими внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є неконституційним, оскільки це зазначене рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року.

У судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні своїх позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, до суду були надані заперечення відповідача, із яких вбачається, що позивач дійсно отримуватиме пенсію як особа, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, всі виплати йому проводилися у межах бюджетних асигнувань і в розмірах, встановлених бюджетним законом та постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, яка є чинною по теперішній час, просила в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлене, що позивач отримує пенсію згідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено виплати особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 у вигляді державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивач, відповідно довідки Республіканської медико-соціальної (експертної) комісії в м. Сімферополь (а.с.5), як інвалід другої групи, набув право отримувати державну пенсію з моменту повторного огляду –26 червня 2011 року (а.с.5), а саме з цього часу набув право на отримання і додаткової пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на підставі зазначених норм у позивача виникло право на отримання призначеної державної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилався відповідач, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.

На підставі викладеного, керуючись ст.7,8,9,10,11,71,86,94,158-163,167 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсійних виплат в розмірах, передбачених ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 21 серпня 2010 року по 11 травня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсійні виплати в розмірах, передбачених ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 21 серпня 2010 року по 11 травня 2011 року з урахуванням сплачених грошових сум.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.186 КАС України.

Головуючий суддя: